Від малих областей — до економічних зон
Безуспішні спроби центру протягом десятиріччя стабілізувати економіку говорять про те, що центр ваги всіх питань життєдіяльності (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв’язку, культури, медицини, освіти, правової охорони, спорту) доцільно перенести у регіони, заздалегідь збільшивши їх та створивши повноважні уряди регіонів.
При цьому обласний розподіл зберігається, але кількість та функції управлінських структур як у центрі, так і на місцях, змінюється зі зменшенням кількості управлінців та чиновників. Витрати на непотрібні узгодження в столиці та кількість перерахованих коштів із регіонів до центру природно знижуються.
Питання екології, енергозабезпечення, розвитку найбільш важливих галузей промисловості (наприклад, вугільної, металургійної, хімічної, машинобудівної, легкої, харчової), інвестицій, виплати зарплати і т.д. вирішуватимуться більш комплексно на місці спільними зусиллями, із залученням усіх інтелектуальних сил регіону. Таким чином вирішуватимуться питання саме справжніх економічних зон зі спільним бюджетом, а не малих областей.
Унаслідок правильно проведеної реформи зросте зацікавленість, ініціативність та згуртованість людей в інтересах свого краю; кількісні, а головне, якісні зміни зроблять господарювання більш ефективним. Як кажуть, сильні регіони — сильна держава.
