Полювання на олімпійців

У минулу неділю завершилися перші у нинішньому тисячолітті зимові Олімпійські ігри. Можна скільки завгодно говорити про те, що ми нібито особливо ні на що і не розраховували, і взагалі головне — участь, але все одно після церемонії закриття залишилося сумне враження. Вкотре Україна «пролетіла», причому без жодного шансу зачепитися хоча б за одну «бронзу». Звичайно, горезвісні проблеми з фінансуванням, без якого спорт вищих досягнень у наші дні неможливий, зіграли свою роль, але... Якось зовсім не віриться, що український сніг гірший за норвезький або російський, якщо, звичайно, спочатку не запевнити себе у цьому, а потім ледве чи не робити послугу своїй країні, представляючи її на головних Іграх чотириріччя. Абсолютно незрозуміло, чим займалися деякі наші спортсмени у Солт-Лейк- Сіті. Вони раз у раз падали, сходили з дистанції або займали місця у тій частині таблиці, яку вже навіть не показували американські телевізійники. І справа не у невдачах. Щастить, як відомо, найсильнішим. Проте і нам вдалося «засвітитися» у повідомленнях інформагентств, щоправда, не у зв’язку зі спортивними успіхами, а через застосування, що ніби мало місце, українською лижницею допінгу. Але і тут ми йшли «другим номером». «Допінговий скандал», що лихоманив Солт- Лейк-Сіті, світові таблоїди асоціювали виключно із Росією. Втiм, не допінгом єдиним обмежувалися скандали на Олімпіаді. Ще однією проблемою, від якої також постраждали насамперед росіяни, стало необ’єктивне суддівство.

Звичайно, деякий елемент істерії, яку з успіхом нагнітають російські ЗМІ, і присутній, але чи є повні підстави говорити про «змову проти росіян»? Нинішня Олімпіада у Солт-Лейк-Сіті частково дала відповідь на споконвічне російське запитання. Точніше сказати, «хто винен?» наші сусіди з’ясували для себе дуже давно. Напевно, ще з тих часів, коли О. Романцев, головний тренер «Спартака», що особливо, до речі, не вирізнявся своїми спортивними результатами, незмінно робив «стрілочниками» суддів. Мовляв, ті отримують установку «топити» бідний Схід на далеких підступах до фінальних стадій футбольних євротурнірів і, відповідно, позбавляти їх можливості заробити ті гроші, які призначалися багатому Заходу із самого початку. Чого у цих заявах було більше — емоцій чи фактів — сказати складно, та, мабуть, і неможливо. «Все змішалося у домі Облонських», і вже незрозуміло, хто більше упереджений: «поганий» Захід по відношенню до Сходу, чи навпаки.

Неабияке напруження пристрастей, в якому багато хто i, напевно, не без підстав схильний вбачати політичну підоснову, рано чи пізно повинно було обернутися масштабним скандалом. А великий скандал можна роздути тільки на «великих» змаганнях, тобто на Олімпіаді. І грім вдарив. Все почалося з фігурного катання, де росіяни, що чисто виграли золото, вимушені були повторно піднiматися на вищий щабель п’єдесталу пошани, вже щоб розділити лаври переможців із канадською парою, яка через суд компенсувала нестачу майстерності та везіння. Такий небувалий прецедент, на котрий пішов МОК, як виявилося, був лише прологом. Дедалi більше.

21 лютого у Солт-Лейк-Сіті російські та українські лижниці були зняті з естафетної гонки 4х5 км через підвищений вміст червоних кров’яних тілець у ведучих лижниць обох команд — Лариси Лазутіної та Ірини Терелі. Росія зопалу навіть мала намір покинути змагання, але — передумала. Президент Путін заявив буквально наступне: «Пан Самаранч пішов, прийшов пан Рогге, і для нового керівництва МОК «первый блин оказался комом». Деякі речі, що відбуваються у Солт-Лейк-Сіті, викликають, м’яко кажучи, здивування». Крім цього, В. Путін заявив журналістам, що його дивує пасивна позиція НОК РФ і російських представників у МОК у зв’язку з упередженістю у рішеннях і суддівстві на зимовій Олімпіаді. Насправді, реакція спортивних функціонерів з НОК РФ була також досить бурхливою. Так, її президент Леонід Тягачов в інтерв’ю Інтерфаксу досить жорстко заявив, що Росія залишає за собою право покинути Солт- Лейк-Сіті до закінчення Ігор у зв’язку з упередженим ставленням до її спортсменів. Передумали зніматися «табором» наші сусіди через досить прозаїчну причину. Рiч у тiм, що Росія претендує на проведення у себе Олімпійських iгор у найближчому майбутньому, а якби вона проігнорувала Ігри у США, то про це не варто було б навіть і мріяти. Крім того, такий крок був би блюзнірським по відношенню до спортсменів, що вже завоювали медалі. Їхнi результати були б автоматично анульовані. Та й, мабуть, пригадала Росія Сіднейську Олімпіаду, де китайська збірна, що значно більшою мірою постраждала від допінг-скандалів, у результаті пройшла весь турнір, причому досить вдало. Ну, а все ж таки, чи був допінг?

«День» звернувся за коментарем про ситуацію, що склалася з лижницями, до кандидата біологічних наук, еколога Віталія Межжеріна. Він вважає, що підвищений вміст червоних кров’яних тілець може бути спровокований умовами високогір’я. На великих висотах падає парціальний тиск кисню, внаслідок чого виникає гіпоксія. Організм реагує збільшенням частоти дихання і прискоренням серцебиття. Через це збільшується вміст гемоглобіну у крові та число еритроцитів. Крім того, у деяких людей підвищений вміст гемоглобіну у крові закладений із самого початку.

Про те, що Тереля і Лазутіна не зможуть взяти участь у гонці, українцям і росіянам було повідомлено за 30 хвилин до старту. За словами президента НОК України Івана Федоренка, який взяв участь у прес-конференції з російськими колегами, присвяченій скандалу, збірна України була готова знайти заміну дискваліфікованій лижниці, однак не була своєчасно попереджена про інцидент. А в останні хвилини не було на місці людини, яка відповідає в організаторів за оформлення заміни. Аналогічна ситуація склалася і з росіянкою. Заключний день Олімпіади приніс команді Росії новий «сюрприз». Російська лижниця Лариса Лазутіна, вигравши золоту медаль у марафонській гонці на 30 км, трохи пізніше була дискваліфікована на підставі позитивного результату проби на допінг. Як бачте, не допомогло і втручання президента... У крові Лазутіної було виявлено дарбепоетин — препарат, що у 10 разів сильніший за еритропоетин (ЕПО). Він стимулює виробництво червоних кров’яних тілець у людському організмі.

Тепер залишається тільки гадати, як буде розвиватися олімпійський рух у майбутньому. У 2002-му, замість Олімпійських, ігри можна було перейменовувати на Американські. Розірваний зоряно- смугастий прапор на церемонії відкриття дав ясно зрозуміти, за яким сценарієм підуть Ігри. Весь світ тужить разом з Америкою через трагедію 11 вересня, але перетворювати з цього приводу спортивні змагання на фарс, де американців тягнули буквально «за вуха» у будь-яких дисциплінах, було явним «перебором». Не дуже-то патріотично спекулювати на смерті своїх співвітчизників. Якщо найближчим часом ситуація не зміниться, то на нас може чекати цілком прогнозований сценарій. «Якщо Росія не потрібна міжнародному олімпійському руху, то вона готова організувати альтернативні Ігри», — заявив Леонід Тягачов. Подібний досвід, як ви пам’ятаєте, є. Не хотілося б, щоб він повторився.

ДО РЕЧІ

Представники служби допінгового контролю зустрічали олімпійців у Солт-Лейк- Сіті мало не біля трапа літака. Обов’язкового тестування на ЕРО (вміст у крові еритроцитів) пiсля прибуття в олімпійське містечко зазнали всі представники силових видів спорту: ковзанярі, лижники, біатлоністи. Для забезпечення незалежності результатів аналізу, проби у спортсменів брали представники медичних служб Оргкомітету iгор, фахівці Всесвітнього антидопінгового агентства та лікарі відповідних міжнародних федерацій.

Спортсменів у олімпійському містечку тримали за непереборними заслонами поліцейських, військових із автоматами та національних гвардійців з металошукачами. Отже, просто так туди було не попасти. Але куди попасти не можна по визначенню, так це у допінгову лабораторію. Самі слова «допінг» і «лабораторія» викликали в атлетів, що приїхали, кислу посмішку і нервові жарти. І хоч зустрітися з ким-небудь із експертів сторонньому так само «реально», як, наприклад, із президентом Бушем, журналу «Итоги» все ж вдалося поспілкуватися з Доном Кетліном, директором антидопінгової лабораторії, до речі, єдиної американської, акредитованої при МОК. Лабораторія Кетліна обслуговувала Ігри ще в Атланті. У Солт-Лейк-Сіті працювала команда всього з 30 чоловік, але вони встигли перевірити всіх медалістів Iгор і випадково вибраних для експрес-тестування їхнiх менш везучих колег. Кетлін перед початком Iгор висловлювався у тому дусі, що він хоче, щоб нинішні Iгри були рекордно «чистими» у плані застосування допінгу. Як бачимо — не вийшло. Відносно нових видів допінгу директор лабораторії сказав, що йому ця ситуація нагадує гру у доганялки, коли фармакологи вигадують новiшi препарати, якi все важче розпiзнати, а вони негайно пускаються за ними навздогін. І, запевняє Кетлін, доганяють, точніше, — виявляють. Навіть допінг-невидимку — новий тип еритропоетину, винайдений, до речі, американськими вченими. Субстанція ця згущує кров і збільшує кількість гемоглобіну, вдесятеро збільшуючи сили спортсмена. Вона застосовується давно і постійно удосконалюється. «Але, — підкреслив Кетлін, — на кожний новий допінг є свій ловець».