Тест на кохання

Адже це тільки в казках передбачається, що хеппі енд, тобто одруження, гарантує вам життя довге й щасливе. В реальному житті, на жаль, часто все розгортається за іншим сценарієм. Після весілля далеко не всім вдається уникнути життєвих стихій, побутових сварок, а то й великих скандалів... Іншими словами — починаються проблеми суто земні. Про те, як зберегти сім’ю, писали трактати, одвічно актуальна тема породжувала все більше й більше абсолютно різних практичних і теоретичних порад, як для жінок, так і для чоловіків — як завжди залишатися привабливою (привабливим) і, найголовніше, як зберегти кохання. Правда, соціологи дійшли висновку, що коли молодята називають кохання єдиною причиною вступу в шлюб, 50% таких шлюбів розпадається приблизно через рік. На відміну від тих, де були також, на думку багатьох, ганебні меркантильні інтереси, та ще й закріплені шлюбним контрактом.

Шлюбний контракт — ще одна західна штучка, яка офіційно дістала право на існування в нашій країні з 1993 року, але, на відміну від того ж Дня святого Валентина, особливого поширення не отримала. Правда, вітром із заходу назвати шлюбний контракт можна все ж з натяжкою, оскільки історія зберігає дані про те, що шлюбні відносини в середовищі українського селянства складалися саме за допомогою так званих «шлюбних» або «винних» листів. І тільки в післяжовтневий період, коли суспільство ніби звільнилося від матеріальних пут і ділити у кожного крім дітей було нічого, оскільки практично все належало державі, про такий документ перестали згадувати. Зараз, як з’ясувалося, офіційних опитувань громадської думки з питань доцільності укладення шлюбних контрактів в Україні не проводилося. Дані неофіційної статистики, опубліковані на сайті baby.com, свідчать, що 51% можна віднести до прихильників шлюбних контрактів, 40% — до їх противників, а 9% — до необізнаних з такою практикою.

Дійсно, виробити чітку позицію з цього приводу, схоже, досить складно. З одного боку, якщо при вступі в шлюб відразу ж говорити про те, як відбуватиметься його розірвання і опускатися до таких низьких речей, як, наприклад, ділення тумбочок, то цілком логічно виникає запитання: навіщо зв’язувати себе подружніми путами. При тому, що з психологічної точки зору очікування (навіть підсвідоме) чого-небудь негативного неминуче до нього і приведе. Але з другого боку — хто керується в своєму житті лише веліннями серця, дуже часто за це дорого платить. Ніхто не знає, що буде, наприклад, через п’ять чи десять років. А крім цього, укладення шлюбного контракту — прекрасний спосіб перевірити, чи істинні почуття дорогої половини, чи вона не бачить себе інакше, як лише розпорядницею кровно зароблених чоловіком (рідше дружиною) грошей. Психологи та соціологи дотримуються в основному іншої точки зору. На думку кандидата психологічних наук Ірини Головневої, шлюбний контракт вносить стабільність у подружні взаємостосунки, оскільки при вступі в шлюб почуття страху й невпевненості у відвертості почуттів партнера явно чи приховано присутні в багатьох, а шлюбний контракт у цьому випадку може виглядати як тест на любов. Проблема, на її погляд, полягає лише в тому, що суспільство абсолютно не готове зробити такого роду дошлюбне випробування нормою. Людина хоч-не-хоч є істотою суспільною і звикла озиратися на інших та боятися їх осуду. «Суспільство повинне виразніше говорити про свої вимоги та формувати недвозначні установки», — вважає психолог. У той же час доктор соціологічних наук Олена Донченко вважає, що в даному питанні вибір кожного корелює з тим, до якої типології відноситься дана людина — раціональна вона чи ірраціональна. На думку кандидата соціологічних наук, старшого наукового співробітника інституту соціології Ірини Бекешкіної, раціоналізувати потрібно все суспільство, щоб укладення шлюбних контрактів стало нормою, а, не як сьогодні, екзотикою.

Як розповіли «Дню» в одній із київських юридичних фірм, кількість тих, хто перед вступом у шлюб укладає контракт, становить приблизно 2%. На що є свої об’єктивні причини. Молодь, одружуючись, часто ще не уявляє, що ділитиме, а люди зрілого віку в основному вже одружені (згідно з українським законодавством, на відміну від російського, шлюбний контракт не можуть укласти люди, які перебувають у шлюбі).

Шлюбний контракт може включати в себе необмежену кількість пунктів, в основному таких, що стосуються власності кожного з подружжя, грошей та дітей. Правда, не виняток і такі абсурдні формулювання як, наприклад, дружина зобов’язана кожного ранку подавати чоловіку каву в ліжко. При цьому незрозуміло, як проконтролювати такі подробиці з життя подружжя. Зате для майнових питань контроль не виняток, а швидше, навпаки. Наприклад, можна включити до контракту такий пункт, який би не давав можливості виникнення спільного майна, тобто на все придбане в шлюбі кожним з подружжя не зможе претендувати друга сторона. Є й другий варіант, коли роздільне майно можна перевести в спільне або далі фантазувати на задану тему, наприклад, вигадувати частки, які дістануться кожному з подружжя при розлученні, зафіксувати на папері долю подарунків, які робили чоловік та жінка один одному під час спільного життя.

Так само можна зробити і з дітьми, але тут, як і в усьому, існує «незначна» тонкість — необхідно прорахувати, що саме буде нажито під час подружнього життя, і ще складніше — скільки дітей з’явиться внаслідок шлюбу. Саме на цьому пункті дуже часто і виникають гіркі курйози. Наприклад, мотивом для розлучення, згідно з шлюбним контрактом, може бути заява однієї зi сторін, що в документі йдеться, скажiмо, про двох дітей, а через ті чи інші причини їх зовсім немає або тільки один. Точно так само може виникнути питання щодо заявленої в контракті машини, яка на даний момент ще не куплена. В шлюбному контракті можна передбачити і типову, на жаль, для нинішніх реалій, ситуацію. Дружина приїжджає з відпустки і виявляє пропажу деяких речей із квартири, які вже встиг поміняти на чергову пляшку її чоловік. При укладенні контракту це також передбачається, вірніше, передбачаються конкретні санкції (природно, в межах розумного) за такі діяння. Таким чином, фактично виходить, що перед укладенням шлюбного контракту необхідно пригадати всі життєві історії, почуті колись від знайомих, прокрутити в голові кінофільми, включити свою уяву і прийти до районного юриста, за допомогою якого всі бажані пункти та можливі сценарії будуть спочатку зафіксовані на папері, а потім завірені нотаріусом. Головне, щоб пункти контракту не принижували права й свободи однієї зi сторін, а також не суперечили чинному в Україні законодавству.

Таким чином, донжуанівський афоризм про те, що якщо люди не довіряють один одному, вони одружуються, частково можна застосувати до шлюбних контрактів. Але лише частково. Властива нашому менталітету риса сподіватися на те, що якось воно буде — і тоді все буде добре, очевидно, не прийнятна в ринкову епоху. А застрахувати себе від можливих прикрощів і неприємних процедур «доведення» своєї правди в суді виявляється абсолютно реально. Тим більше, що, як не прикро, історії, коли квіти, свічки та інша романтика тривають все життя, досить рідкісні.