Київ не веде подвійної гри на Близькому Сходi,

Київ не веде подвійної гри на Близькому Сходi,

Серія терактів у Ізраїлі, силові акції ізраїльських військ у відповідь, відмова ізраїльської влади мати справу з Арафатом змушують приспускати, що можливість виникнення нової широкомасштабної війни на Близькому Сході є значно більш реальною, ніж перспектива підписання мирної угоди між Ізраїлем та Полестиною. «День» попросив прокоментувати ситуацію, що склалася в регіоні, мотиви залучення України до спроб врегулювання і українські можливості в цьому напрямi спецпредставника МЗС України Віктора НАГАЙЧУКА, який щойно повернувся з Близького Сходу.

— Ваша точка зору на те, що тепер відбувається на Близькому Сході, чому сталася ця чергова ескалація насильства?

— За нашою оцінкою, ситуація досягла критичної межі. Я можу погодитися з Террі Ларсеном, спеціальним координатором ООН з питань близькосхідного врегулювання, що ми наближаємося до тієї межі, коли стабілізація ситуації вже буде майже неможливою. Головна небезпека полягає в тому, що ця ескалація насильства набула певної інерції, вона розвивається за власною логікою, і контролювати цей розвиток все важче. Я говорю навіть не про сторони конфлікту — там, на жаль, переважають емоції, але й світовому співтовариству все важче впливати на ситуацію. Проблема полягає в майже повній ерозії довіри між сторонами. Їх сьогодні розділяє найбільша дистанція за останні десять років.

Йдеться, безперечно, про певне відновлення довіри, і перш за все — в сфері безпеки. Напередодні останнього великого терористичного акту поблизу Наблуса американським посередникам вдалося відновити консультації між експертами саме в сфері безпеки. Теракт призвів до їхнього призупинення.

Нинi керівництво Палестинської національної автономії відчуває значний тиск з боку міжнародного співтовариства. Для них склалася дуже важка, можливо, унікальна ситуація — силові акції ізраїльської сторони не засуджуються, Шарон має карт-бланш у проведенні цих акцій, палестинці не можуть нічого цьому протиставити. Головна вимога до керівництва Палестинської автономії — розпочати серйозні й рішучі дії проти екстремістських організацій (Хамас, Ісламський джихад). Як тільки США, Європа переконаються в тому, що палестинське керівництво прийняло стратегічне рішення, зробило дуже важкий для себе вибір, тоді, безперечно, палестинці можуть розраховувати на підтримку міжнародного співтовариства. Під час своїх зустрічей з Ясиром Арафатом у Рамаллі, Набілем Шаатом у Газі, я був змушений повiдомити їм про наше занепокоєння тим, що не вживаються ці рішучі заходи, яких ми очікуємо. Нам довелося пояснити: попри те, що наша принципова позиція стосовно підтримки законних прав палестинського народу залишається незмінною, ми будемо й надалі підтримувати ідею створення палестинської держави, в цій ситуації нам дуже важко надавати практичну допомогу. Вони повинні зробити певні кроки, й тоді можуть розраховувати на підтримку і Європи, і нашої країни.

— Що саме Україна може зробити для врегулювання? Як це сприймається і самими конфліктуючими сторонами, і посередниками?

— Існує так звана «велика четвірка», «квартет» посередників у складі США, Росії, ЄС і ООН. Вони проводять регулярні зустрічі, координують свої дії, намагаються виробити єдину лінію поведінки. Вони активно працюють з обома сторонами. І ми розуміємо, що в цій ситуації наші можливості не можна порівняти з можливостями Сполучених Штатів. Але в нас є свої певні переваги, які визнаються всіма сторонами. Україна, на відміну від вищеперелічених держав, не обтяжена колоніальним минулим, ми не маємо геополітичних амбіцій у цьому регіоні, хоча в України, безперечно, є свої інтереси в регіоні. Україна підтримує добрі, збалансовані відносини і з Ізраїлем, і з арабськими країнами. Наша країна сприймається ними як рівний партнер, який щиро бажає допомогти. В них немає підстав підозрювати нас у якійсь подвійній грі. І це створює сприятливий фон для більш активної нашої діяльності на цьому напрямi. Ще у вересні ми довели до ізраїльської і палестинської сторін нашу пропозицію щодо можливості провести на нашій території черговий раунд переговорів чи консультацій, у форматі, прийнятному для обох сторін. Тепер ми запропонували сторонам розглянути ще одну можливість у цьому руслі. Сторони не відкидають нашу пропозицію, навпаки, вони запевнили нас, що за певних умов вони можуть нею скористатися. Більше того, вони виявили інтерес до нових наших ідей, ініціатив, яких я поки що не маю права розголошувати. Наші пропозиції були доведені не тільки до ізраїльської та палестинської сторін, але й до міжнародних посередників. Вони до них поставилися із зацікавленістю.

З нашого боку не йдеться про альтернативне врегулювання, альтернативні зусилля. Йдеться про доповнення існуючих міжнародних миротворчих зусиль, поєднання з ними. Міжнародні посередники спочатку з ревнощами спостерігали за спробами «аутсайдерів» уклинитися. Тому ми всіляко демонструємо прозорість, відкритість наших дій. І зараз ми зустрічаємо розуміння.

— Яких дій Києва можна очікувати? На яких інтересах України в регіоні вони базуються?

— Ми будемо збільшувати інтенсивність поїздок у регіон, будемо підтримувати питання посередництва.

Наступний, дуже важливий для нас етап — офіційний візит міністра закордонних справ Ізраїлю Шимона Переса 27 грудня. В січні відбудеться моя чергова поїздка в регіон. Заплановано відвідини Єгипту, Йорданії.

— Чи будуть на переговорах з Пересом висунуті якісь нові ідеї, пропозиції?

— Ми налаштовані продовжити обговорення тих ідей і пропозицій, які вже висувалися, але більш предметно, більш поглиблено. Крім того, ми неодноразово підкреслювали, що ми відкриті до всіх ініціатив, з урахуванням специфіки нашого статусу, наших відносин і з Ізраїлем, і з арабськими країнами, де ми можемо бути корисними.

Наші інтереси на Близькому Сході — передусім економічні. Ми виходимо з того, що вони можуть бути реалізовані за умови стабілізації ситуації. Об’єктивно ми зацікавлені у підтриманні безпеки й стабільності.

— Тобто є що захищати й заради чого старатися?

— Безперечно. Ми маємо значні економічні інтереси і в Ізраїлі, і в арабському світі. Як і ми, палестинці налаштовані на широкомасштабну економічну розбудову і вітатимуть нашу участь в економічних проектах, у розбудові транспортної інфраструктури і так далі. Ізраїль в особі тверезомислячих політиків теж вітатиме нашу участь в економічних проектах на території Палестинської автономії.

— Все ж таки, обидві сторони дійсно хотіли б миру чи діють за інерцією?

— Я сказав би, що для обох сторін в широкому стратегічному плані досягнення мирних угод є імперативом. Лише за умови мирного співіснування обидві сторони зможуть забезпечити свій добробут. Лише в цьому разi можна буде досягти безпеки і для Ізраїля, і для Палестини. Хоча сьогодні, слід визнати з сумом, внаслідок цієї ескалації насильства силові методи мають підтримку серед широких верств населення з обох сторін.

До речі, такі ізраїльські політики, як віце-прем’єр Натан Щаранський, колишній міністр юстиції Йосі Бейлін (один iз архітекторів домовленостей Осло) вважають, що лише підняття рівня життя на палестинських територіях, вирішення соціально-економічних проблем можуть дати кардинальне зрушення. Те, що ці території перебувають в зоні бідності, створюватиме сприятливий грунт для тероризму, для ненависті до ізраїльтян, які живуть у достатку.