Передвиборний принцип:

Викликає сумнів і ствердження про зростання іміджу. У вересні він становив 3,83 бала, а у жовтні — 3,85. Різниця у 0,02 бала становить відому фахівцям статистичну похибку, якою звичайно нехтують при якісних оцінках, бо вона може свідчити просто про зміщення у виборці і аж ніяк не свідчить про зростання. Можна, за бажанням, щомісяця додавати до рейтингу політика, котрий сподобався, по 0,01—0,02 бала, хоча насправді його рейтинг залишатиметься незмінним, але у разі досить довгого довільного підвищення він обов’язково відразу й відчутно впаде через декілька місяців.

Причому, зверніть увагу, йдеться лише про голову автономного парламенту, який раз на місяць відкриває та закриває сесії виборного органу. Однак «хитрий» рейтинг помістив Донецького губернатора Володимира Януковича на 31—32 місце, Харківського — Євгена Кушнарьова — на 50 місце, керівники Дніпропетровської області взагалі до нього не потрапили, і так далі. Не кажучи вже про те, що десятки, якщо не сотні, впливових людей, котрі рухають маси ресурсів і визначають долі багатьох регіонів, рейтинг взагалі обійшов. У чому тут секрет? Чи не в тому, що Леонід Іванович просто гучніше за інших заявляє: «Крим — особливий регіон…», і з його висловлювання на тему геополітичного значення Криму зібрано вже томи промов, у яких головною представлено саме його власну фігуру. А чим же Крим значніший за Донецьк, Дніпропетровськ або Харків? Чи не тим, що тут приблизно 70 відсотків російськомовного населення (Севастополь, нагадаємо читачам, територіально до Кримської автономії, а значить і у сферу впливу Леоніда Грача, не входить), і тому комуністи встигли створити російську територіальну автономію?

Високому рейтингу політика може бути ще одне пояснення: він завжди, очевидно, приймає значні рішення. Це було б так, якби Леонід Іванович регулярно не підкидав роботу Адміністрації Президента і Конституційному Суду. Не встиг Леонід Кучма на нараді у Феодосії покритикувати кримського спікера за те, що визнані незаконними Конституційним Судом деякі рішення Верховної Ради Криму досі не скасовано самим парламентом, як своїм Указом від 14 листопада Президенту довелося припинити ще одне рішення кримського парламенту, що суперечить законодавству країни — про надання пільг кримським виробникам горілки. І хоч, наприклад, газета «День» (як і інші ЗМІ) у кількох матеріалах писала про те, що намір кримського спікера провести «горілчане» наповнення бюджету і сформувати «п’яний» бюджет не тільки незаконний, але й згубно позначиться на кримській економіці, кваліфікація спікера і депутатів була така, що вони видали, як тепер зрозуміло, очевидний професійний брак. За свідченням кримських юристів, якби у Києві могли уважно читати всі рішення кримського парламенту, а не тільки найодіозніші, то роботи з їхнього скасування у них було б набагато більше. Особливо багато сумнівних постанов з’явилося у Верховній Раді Криму останнім часом, коли більшість їх стала носити майновий і економічний характер.

Рейтинг — це, зрозуміло, тільки частина програми іноземних політтехнологів, найнятих Леонідом Івановичем. Як повідомила нещодавно інтернет-газета «Українська правда», за виправлення іміджу Леоніда Івановича взявся пітерський політтехнолог Олексій Кошмаров iз командою. Якщо раніше прес-служба Грача широко розповсюджувала виступи свого шефа в усіх газетах і навіть публікувала їхнi стенограми в органі парламенту, то тепер ця практика припинилася. Очевидно, політтехнологи допомогли кримським піарщикам зрозуміти, що такому «документованому потоку свідомості» треба б побільше логіки. З іншого боку, змінилася сама поведінка Леоніда Івановича — він став надавати перевагу відвідуванням шкіл, клубів, театрів, інститутів та університетів, зборів вченого люду. Схоже, політтехнологи просто порекомендували спікеру не звертати більше уваги на його знайому «бабусю Маню», до якої Леонід Іванович раніше часто апелював у своїх виступах з екрана телевізора — вона й так уже за нього проголосує, — а взяти курс на те, щоб додати комуністу-спікеру образ лідера кримської інтелігенції. Дійшло до того, що Леонід Іванович виступив як автор передмови до збірника сонетів Вільяма Шекспіра, написаного, до речі — що дуже для Леоніда Івановича невластиво — грамотно й високохудожньо. На спеціальній презентації Леонід Іванович дарував журналістам томики Шекспіра зі своїм власним автографом. Однак Кримська газета «Республіка Крим» (№ 42, 16 —22 листопада 2001 року) розповіла історію появи цієї передмови. Співробітники видавництва «Реноме» повідомили, що ідея видання сонетів Шекспіра народилася п’ять років тому. Але на її втілення не знаходилося грошей. Адже проект дорого коштує. Слава Богу, трапилися вибори. Один iз авторів проекту, директор видавництва «Ліра» Юрій Лепещенко, став підстерігати Леоніда Івановича то біля «Пентагона», то ще де-небудь. Спікер відверто признався, що спочатку від настирливої людини «увертався», однак поступово його нав’язлива наполегливість убила». Зверніть увагу, не Шекспір убив, а нав’язливість пана Лепещенка! Ну, а потім уже й поет зробив внесок у спільну справу, оволодів розумом і серцем могутнього спікера. Щоб добро не пропало, прес-служба Верховної Ради автономії зізвала на презентацію журналістів усіх провідних кримських ЗМІ, і Леонід Грач перед виборами в черговий раз потрапив в об’єктиви телекамер і виступив цього разу в ролі інтелектуала-шекспірознавця і мецената».

Щоправда, якщо політтехнологи й надалі працюватимуть над образом Леоніда Івановича, то їм доведеться підправляти й вирізати шматки його телевізійних промов, оскільки вони сильно відстають від ретельно відредагованих його ж публікацій у пресі. Ось тільки як це зробити у прямому ефірі, де Леонід Іванович виступає щотижня із завидною регулярністю? І вся копітка робота з формування позитивного іміджу коту під хвіст.

Звичайно, немає нічого ганебного в тому, щоб скористатися послугами політтехнологів, адже тільки для того, щоб за їхнiми рекомендаціями поліпшити не свій образ, а свою суть, щоб поліпшити насамперед саме життя — а вже через неї і свій імідж.