Мінливості інвестиційного клімату

Тим часом, очевидно, що такий досить незвичайний підхід до оцінки інвестиційного клімату України загалом не вписується в реалії роботи на нашому ринку. Як раніше відмічав «Дню» Глава Правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін, «через високий ступінь ризику, непрогнозованість строку стабільності національної валюти, незахищеність законом інтересів кредиторів, відсутність земельного ринку і ефективних фінансових інструментів (останнє, очевидно, тісно пов’язане з нашим податковим і регуляторним законодавством. — Ред. ) перспектив розвитку великого довгострокового кредиту на сьогодні просто немає». Таке ствердження вітчизняного банкіра підтверджується статистикою: на сьогоднішній день світовий ринок вільних інвестиційних ресурсів нараховує $ 120 — 140 млрд. Близько 70 % цієї суми протягом останніх років активно інвестуються в економіки країн Південно-Східної Азії. На Росію припадає 1 %, на Україну — ще менше. Дійсно, за десять років незалежності Україна отримала $ 3,9 млрд. прямих іноземних капіталовкладень. Тим часом, згідно з висновками Українського незалежного центру політичних досліджень, за цей час наша країна потенційно могла отримати $40 — 50 млрд., освоюючи по 5 — 8 мільярдів щорічно. На думку Генерального директора ТОВ «Мономах» Володимира Барабаша, причини такої «недостачі» в тому, що протягом ось вже десяти років держава так і не виробила нормальну адміністративно- регуляторну складову інвестиційної політики.

Думається, що бажання пана Бергера вкласти, «на перших порах», близько 500 млн. доларів в розвиток інфраструктури автосервісних станцій навколо Києва, будівництво готелів (один з яких, за його словами, «буде розташований в самому центрі столиці»), можливе створення технопарків, фондів кредитування фермерів і т. д. аж ніяк не авантюрне і викликане не стільки бажанням ризикнути, скільки вірою в перспективне майбутнє своїх проектів в Україні. Цікаво, що на думку пана Бергера, небажання західних інвесторів вкладати гроші в українську економіку зумовлено негативною оцінкою інвестиційного клімату України в західних ЗМІ.

Можливо, така переконаність виникла у «байдужого до політики» мільярдера не внаслідок того, що він «закохався в Україну, де багато прекрасних жінок і освічена молодь», а після зустрічі його з українським Президентом.