«Німецька слабкість» Європи

У Німеччини нині головний біль: її економіка показує найгірші результати серед країн, що перейшли на євро. Розширення Євросоюзу, мабуть, несе в собі більше небезпеки, ніж нових можливостей, і слабкість євро викликає неспокій. Брюссель має намір урізати свої дармові державні субсидії. Здається, все йде не так, як треба.

Погані показники економіки Німеччини — це не плід уяви, про них кажуть факти. Згідно з прогнозами МВФ, за десять років (1993 — 2002) показник економічного зростання в країнах Євросоюзу склав у середньому 2,3%, тоді як у Німеччині — тільки 1,7%. При врахуванні показників за цей рік різниця, ймовірно, збільшиться. Роздратування німців посилює ту обставину, що у Франції справи в економіці йдуть набагато краще, ніж у Німеччини (так і чуєш незадоволене буркотіння: «У Франції!»). Спочатку чемпіонат світу з футболу, а тепер і в цьому!

Чому ж Франція розвивається швидше, якщо, перефразовуючи Мао, над Францією і Німеччиною світить один і той же місяць? Зрештою, обидві країни мають однакові можливості і стикаються з одними й тими ж перешкодами. Хіба французькі політики розумніші? Динамічніші? Ні, але, можливо, вони більш досвідчені. Вони багато кажуть про рівність, але, на відміну від німецьких політиків, не дуже-то і втілюють цю ідею рівності на практиці. Навіть їхні політичні промахи в результаті приносять користь. Візьмемо, наприклад, 35-годинний робочий тиждень. Замість того, щоб завдати удару по ефективності французької економіки, він призвів до помітного збільшення продуктивність завдяки більшій гнучкості.

Ще більшу заклопотаність викликає той факт, що євро, як і раніше, перебуває у депресії. Передбачалося, що ця валюта скине з п’єдесталу долар або, принаймні кине виклик американській фінансовій гегемонії. Досі ніяких ознак цього не видно. І на якому рівні зупиниться падіння євро — це, як і раніше, можна лише прогнозувати.

Тому не дивно, що в Німеччині, де 50-річна стабільність валюти була джерелом гордості й економічного успіху, нестійкість євро викликає заклопотаність. Більше того, коливання курсу євро, що тривають, відродили побоювання, що фінансову стабільність Німеччини підривають партнерські відносини з країнами, що не мають традицій стабільної валюти. Джерелом проблем євро, однак, є не Франція чи Італія, Греція чи Іспанія — країни, на які звичайно падає підозра щодо нестабільності валюти. Не винні в цьому й економічно успішні країни з більш високим рівнем інфляції, як Фінляндія чи Ірландія.

Слабкість євро викликана такими причинами:

— тим, що євро не ввели швидко і в один етап. Це призвело до нескінченних дебатів і сумнівів замість упевненості в тому, що справу зроблено. За ті місяці, що залишилися до введення в обіг банкнот і монет європейської валюти, історій, котрі залякують, стане ще більше, що, безсумнівно, негативно позначиться на курсі євро;

— наполегливим прагненням залишити на посту керівника Європейського центрального банку Віма Дуїзенберга. Майже кожен тиждень пан Дуїзенберг робить або говорить щось, що викриває його некомпетентність. Парадокс полягає в тому, що як кандидата на цей пост його підтримували ті, хто виступає за стабільність валюти;

— різними економічними ситуаціями в США і Європі. Після нищівного спаду Америка, здається, готова до того, щоб вийти зі стану занепаду й відновити упевнене зростання. В той же час Європа товчеться на місці.

Насамперед слабкість євро зумовлена слабкістю Європи. У чому ж причина цієї слабкості? Звичайно ж, не в загрозі того, що нібито в січні наступного року з нізвідки з’явиться багато мільярдів лір чи франків тіньової економіки для конвертації в долари. Джерелом слабкості євро є Німеччина.

Об’єднання Німеччини коштувало величезних грошей, які можна було б вкласти у високі технології та економічний розвиток. Зараз розширення Євросоюзу може обійтися так само дорого. Країни- кандидати чекають не дочекаються того моменту, коли вони отримають свою частку щедрих субсидій Євросоюзу. Правильною відповіддю на це був би такий крок: скасувати субсидії Євросоюзу і антиринкові механізми під приводом того, що витрати, викликані вступом нових країн, поглинуть усі кошти, які є, що дозволило б створити більший кращий ринок. Однак цього не станеться хоча б тому, що Німеччина дуже зайнята проблемою, як не допустити до себе польських, чеських і угорських робітників, і вона не зацікавлена в тому, щоб проштовхувати подібні реформи. Так що німецькі платники податків продовжуватимуть платити за субсидії, що не приносять ніякої користі громадянам Німеччини.

Дійсно, німці були обурені втручанням Брюсселя, що наполягає на тому, щоб Німеччина урізала субсидії квазідержавним підприємствам, таким, як банки земель, і «Фольксваген», котрий оштрафовано за створення перешкод конкуренції. Однак, з погляду іноземних інвесторів, дії Брюсселя виглядають виявом лібералізму і доброчесності. Хто сприяє конкуренції і зняттю обмежень у Європі? Члени Європейської комісії Ван Мирт і Монті. Хто відстоює сміливі економічні заходи — такі, як розширення Євросоюзу? Президент Європейської комісії Проді.

Звичайно, біди Німеччини явно перебільшено. Реформа системи оподаткування компаній згодом принесе свої плоди. Важливі економічні переваги євро також згодом виявлять себе, і завдяки йому інтеграція Європи зміцниться, стан її фінансових ринків поліпшиться, а витрати, пов’язані зі здійсненням операцій між членами Євросоюзу, знизяться. Навіть у ослабленому стані євро нагадує європейцям (і всьому світові) про те, що Європа — це величезний ринок, на якому йде процес інтеграції. Німеччина, як великий учасник гри, отримає вигоду від цих змін. Німці повинні дивитися на Брюссель як на визвольну силу, завдяки якій здійснюється те, що без її участі здійснити в рамках країни було б неможливим із політичних причин.

Руді ДОРНБУШ — професор економіки в МТІ і колишній старший економічний радник Світового банку і МВФ

ДО РЕЧІ

Національна асоціація виробників США виступає проти «сильного долара», заявляючи, що курс завищено на 25 — 30%, повідомляє УНІАН із посиланням на агентство Рейтерс. Асоціація збирається продовжувати чинити тиск на президента країни Джорджа Буша з тим, щоб він змінив політику «сильного долара». За словами агентства, Мінфін США вже заявив, що не має наміру у зв’язку з цим нічого міняти.

Президент Асоціації Джеррі Ясіновскі відзначив, що завищений курс долара б’є по американських виробниках, продукція яких стає менш конкурентноспроможною в порівнянні з іноземними виробниками. При цьому він додав, що було б «безрозсудним» для Асоціації закликати до спільних дій для знецінення долара. Мінфін США, у свою чергу, 14 червня ще раз заявив, що адміністрація Дж.Буша продовжуватиме політику «сильного долара», яку проводив колишній президент країни Білл Клінтон .