Суспільне телебачення — необхідне й... передчасне
Зокрема, заступник голови Держкомітету Віктор Павлюк сказав, що Держкомітет абсолютно не проти Суспільного телерадіо як такого. Однак цей конкретний проект, на думку Держкомітету, є поспішним, оскільки розходиться з чинним законодавством. І, по суті, ліквідує систему державного телебачення, а також держзамовлення на висвітлення держтелебаченням важливих державних заходів. Це держзамовлення має формуватися Держкомітетом інформполітики, як і взагалі реалізація всієї державної інформаційної політики країни. Незрозуміло, за якими принципами буде формуватися Наглядова рада цього Суспільного ТБ. Не згодне керівництво Госкомінформу й із тим, що в законі проголошується усунення реклами із цього каналу. Держкомінформ вважає, що в такому варіанті зацікавлені передусім комерційні телекомпанії, оскільки тоді весь рекламний ринок країни (частка НТКУ в ньому становила, щоправда, всього 4—5%) перейде до них. А все фінансування Суспільного ТБ передбачається спочатку, під час становлення цієї структури, проводити за рахунок держбюджету, а потім — у вигляді абонентської плати. Чи будуть згодні, та й чи зможуть аж ніяк не багаті жителі України платити додатково по 6—7 гривень за Суспільне ТБ, якщо вже сьогодні багато сімей не спроможні сплатити 4 гривні за кабельне телебачення, поставив риторичне запитання Віктор Павлюк. «У світовій практиці немає таких випадків, коли б Суспільне ТБ вводилося не за бажанням глядачів, а декретами й законами», — закінчив він свою промову.
Крім того, на кілька днів раніше в ЗМІ була поширена заява Держкомінформполітики, в якій наводилися й інші причини такого раптового прийняття цього закону. Зокрема, президент Національної телекомпанії Вадим Долганов звинувачувався в намірі «вийти у вільне плавання». На самій прес-конференції мова про Долганова в такому контексті, щоправда, вже не йшла, оскільки сам він у пресі відхрестився від цього закону як від непродуманого. «Сподіваюся, що Президент не підпише його в такому вигляді» — заявив В. Долганов.
Ситуацію із законом прокоментував для «Дня» заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та ЗМІ Ігор ГАВРИЛОВ:
— По-перше, в законі просто прописані подальші кроки для формування в Україні Суспільного телебачення, які ми обговорювали ще наприкінці минулого року та ухвалили відповідні постанови. По-друге, ніякі письмові заперечення з приводу Закону з боку Держкомінформполітики до нас у комітет досі не надходили, хоча тепер його керівництво стверджує протилежне. По-третє, думка Президента, як має формуватися Наглядова рада, викладена в одному з послань Президента. І в Держкомінформі це треба було б знати. А в самого Президента, наскільки мені відомо, зараз зауважень щодо цього закону немає.
P.S. Як дуже часто буває в нашій країні, навколо прогресивної, взагалі-то, ідеї Суспільного ТБ знову стикаються інтереси відомств, кожне з яких має намір «перетягти» ковдру на себе. Деякі вже висловлені в пресі зауваження щодо ухваленого ВР закону виглядають конструктивними, інші — м’яко кажучи, дивними, з точки зору діючої в усьому світі практики. Скажімо, існування держзамовлення на висвітлення важливих держзаходів аж ніяк не має бути прив’язане саме до держТБ. Держзамовлення може розміщуватися на договірних засадах на будь-якому з каналів. Навряд чи є офіційними розрахунки, за якими за суспільне ТБ абонентна плата має становити 6—7 гривень, і т.ін. Очевидно, що реально Суспільне ТБ може бути створене в країні тільки тоді, коли всі причетні сторони зможуть нарешті дійти консенсусу. Або знову, вже вкотре, це може статися лише під натиском Президента? Взагалі, це буде особливим прецедентом, коли в існуванні Суспільного ТБ зацікавленим у першу чергу виявиться глава виконавчої влади. Проте Україна часто йде своїм шляхом...
