«Край» — значить «держава»

Яким би складним не був процес державотворення, яких би матеріальних та інтелектуальних зусиль не вимагав — в часі він мусить бути окресленим.

Історично використаний нами час для становлення держави не такий і великий, однак, його було достатньо, щоб завершити утвердження непорушності зовнішніх кордонів — делімітацію-демаркацію та приступити до „демонтажу» внутрішнього, районно-обласного поділу, який було зроблено чужинцями „під систему», в першу чергу, для вигідного пограбування держави.

До цього часу в Україні не розроблений стратегічний шлях адміністративно-територіального поділу. Його треба віднайти, економічно аргументувати. Якщо вважати появу так званих економічних зон за напрямок поділу території — то вона неприйнятна. Там завжди буде елемент тимчасовості — або ресурсів, або бізнесу.

То ж — „Систему адміністративно-територіального устрою України, — читаємо в ст.155 Конституції, — складають: Автономна республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села». Звідки взялося сьогодні найкрутіше, найшироковживаніше і найнеприйнятніше для територіального поділу слово «регіон»? В Конституції воно вжито лише два рази — в ст. 119, де йдеться про «...3) виконання державних і регіональних програм...», та в ст. 132, де територіальний устрій України грунтується на «...збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів...». В цьому випадку потрібне тлумачення слова регіон.

Всі, хто вживає слово регіон, вкладає в нього свій зміст. Частина авторів ототожнюють регіон з областю, частина вважають, що регіони можуть бути різних типів, масштабів і рангів, які в свою чергу звуться ареалами, зонами, районами, областями, навіть містами різного підпорядкування. Своє бачення регіонів у політичних партіях, в назвах яких вжите це слово. Кабмін, розроблюючи регіональну політику, ділить Україну на свої, уже укрупнені регіони.

Словники ж свідчать, що слово РЕГІОН латинського походження і перекладається з regis як держава, область, умовно виділений простір, який відрізняється від прилеглої території природними, або набутими властивостями. Розрізняють фізико- географічні та економічні регіони.

Здавалося б, не тільки особливих, а й принципових розбіжностей між „сучасним» та словниковим поняттям немає. Однак людство, користуючись цим чужим словом і не підмінюючи його змісту, вживало й вживає його як щось масштабне, навіть величне, принаймні, завжди більше області. Приміром Західно-Європейський регіон, в якому розташовано 25 держав, або Центрально-Європейський регіон, який розташований від Балтійського моря на півночі до Чорного й Адріатичного морів на півдні. Існує регіональна згода — міжнародне погодження між державами, які розташовані в певному географічному районі, регіональний пакт — це міжнародний договір, як правило, великого політичного значення

На фоні приведеного, слово регіон для внутрішнього вжитку в Україні навряд чи прийнятне. Його краще замінити на менш претензійне і більш українське — КРАЙ. В словниках слово «край» тлумачиться як держава, область; крупна адміністративно-територіальна одиниця, яка, зазвичай, має в своєму складі автономну область. Область — це частина держави, територія і також крупна адміністративно-територіальна одиниця.

Поєднує всі ці терміни — РЕГІОН, КРАЙ, ОБЛАСТЬ — хіба що територія. Однак вживання їх різне і не є тотожним.

Такі правічні слова як ПОВІТ, ВОЛОСТЬ — то, вони завжди гуляли по Україні і щоб їх реанімувати, то слід лише нагадати, що повіт завжди був другим після „ЗЕМЕЛЬ», „ВОЄВОДСТВ», «ГУБЕРНІЇ». Волость була у складі повітів. В червоній Україні ще в 1922 році відмовились від волостей, повітів, губерній.

Перш ніж деталізувати запропоновану схему поділу, зазначимо таке. Норма Конституції, що Україна є унітарною державою, має залишитися непохитною. Однак, відстоюючи принцип унітарного устрою, ми, разом з тим, на відміну від існуючої моделі, пропонуємо модель, яка на нашу думку, різко підвищить соціально- економічний розвиток всієї України, внесе певний позитив в управлінні країною.

Україна природньо чітко поділена на грунтово-кліматичні зони. Їх три: зона Степу, Лісостепу, Полісся і дві гірські області. Не мудруючи, ми пропонуємо ЗОНУ визнати за адміністративно-територіальну одиницю, замінивши слово ЗОНА на слово КРАЙ; ОБЛАСТІ визнати ПОВІТАМИ, райони — ВОЛОСТЯМИ. Таким чином, схема адміністративно-територіального устрою України набуде наступного вигляду:

КРАЙ СТЕПУ, куди ввійдуть 9 повітів — Автономна республіка Крим, Дніпропетровський, Донецький, Запорізький, Кіровоградський, Луганський, Миколаївський, Одеський та Херсонський з 176-ма волостями.

Територія — 24-9,4 тис.кв.км., населення — 21644,6 тис.чол.

КРАЙ ЛІСОСТЕПУ, куди ввійдуть також 9 повітів — Вінницький, Київський, Черкаський, Полтавський, Харківський, Сумський, Хмельницький, Тернопільський та Чернівецький з 190-ми волостями. Територія — 202,0 тис.кв.км., населення — 14765,6 тис.чол.

КРАЙ ПОЛІССЯ — буде складатися з 7-ми повітів — Чернігівського, Житомирського, Рівненського, Волинського, Львівського, Івано- Франківського та Закарпатського з 124-ма волостями. Територія — 150,6 тис.кв.км., населення — 10479,2 тис.чол.

Щодо структури державної влади, то особливих змін не передбачається. Повністю зберігається президентська вертикаль адміністративної державної влади. Нове, що вноситься в структуру виконавчої та законодавчої влади — так це створення КРАЙОВОГО УРЯДУ та КРАЙОВОГО ПАРЛАМЕНТУ.

В зв’язку з цим, є сенс переглянути не тільки чисельність Уряду України, скоротивши його втричі, а й переглянути певні його функції, передавши частину їх до КРАЙОВИХ УРЯДІВ, чисельність яких також звести до розумно необхідної.

ПАРЛАМЕНТ УКРАЇНИ, як того нещодавно захотів український народ, мав би складатися з 300 депутатів, а оскільки будуть створені Крайові Парламенти, до яких доцільно було б делегувати від кожного повіту по 10-15 депутатів, необхідність у двопалатному Парламенті України відпала б сама по собі.

Функції Крайових Парламентів мали б зводитись до відродження та утвердження основ місцевого самоврядування, закріплених в Конституції та Законі «Про місцеве самоврядування в Україні». Це сприяло б формуванню у нашій державі дійсно громадянського суспільства, усуненню таких перекосів в нинішньому устрої влади, де централізації більше, ніж самостійності, а адміністрування більше, ніж управління. Загалом, така схема управління дійсно піднесла б місцеве самоврядування на належну висоту, гідну європейського рівня. Напрацьовані й прийняті Крайовими Парламентами закони, з урахуванням, специфіки Краю, безпосередньо виконувались би Крайовими Урядами. Такий напрямок в управлінні допоміг би формуванню української моделі місцевого самоврядування в її оптимальному, законодавчому закріпленому варіанті.

Укрупнення територій на основі природньо обумовлених грунтово-кліматичних умовах збільшить економічний потенціал країни. Наприклад, Край Степу. Теоретично, це надзвичайно великий ресурсний потенціал в усіх його проявах. Однак використання його гальмується сучасним районно-обласним поділом. Маємо механічне, надумане й зовсім нічим не обгрунтоване подрібнення Степу, як одного цілого. Це породило не тільки суттєві розбіжності в економічному і, особливо, в соціальному розвитку областей, а й зумовило відвертий параліч наукового процесу. Аналіз свідчить, що у 9-ти областях Степу реакція на реформи різна, іншими словами, у кожній області своє бачення вирішення загальних, єдиних для всього Степу, проблем. Таке „князівське» сприйняття дійсності відлякує серйозного інвестора, відкриває шлях до вкладання тимчасових, епізодичних так званих „летючих капіталів», причому, вибірково, про що й свідчить надходження інвестицій до областей. На цій основі відбувається відверте нищення Степу. Отримуючи гроші від іноземних, так званих інвесторів під виробництво насіння соняшнику, області, одна поперед другої, збільшують вдвічі, тричі посівні площі під цією культурою. Ще два-три роки такого генделю і потужні та звичайні чорноземи перетворяться навіть не на всеукраїнську, а всеєвропейську толоку. На все це з Києва дивиться наука, влада, зрештою!

Що ж, ринкова економіка не допускає втручання влади, в даному випадку Уряду, в діяльність виробника. А якщо відверте зловживання, неефективне використання ресурсів, або просто невігластво? Чим пояснити, що в Степу всі без винятку області сіють цукрові буряки? Саме в цьому випадку і саме за таких обставин Уряд має втрутитись в ринок, щоб запобігти невдачам, ринковим провалам, збиткам, забрудненню навколишнього середовища — всьому току, ще йде всупереч інтересам суспільству, державі.

Зробити все це може Крайовий Уряд, бо він буде прив’язаний до обставин часу, місця та використання ресурсів. Необхідно «розвантажити» Київ! Починаючи з Кабінету міністрів і закінчуючи науково-керівними і дослідними установами. Розмістивши філіали Академій в трьох Краях і, об’єднавши навколо них зусилля науково-дослідних установ, можна не тільки залучати нові й найновіші технології, а й самим створювати нові проекти, нові технології не взагалі, а для зональної спеціалізації, якщо схематично — в Степу виробництво зерна, олії; в Лісостепу — цукру, м’ясо- молочної продукції; в Поліссі — картоплі, м’яса та ін.

Створені за зональним принципом агропромислові кооперації, корпорації, консорціуми, холдінги, торговельні дома, асоціації, концерни, зкооперовані фінансовий і агропромисловий капітали дадуть змогу використати економічні ресурси того чи того Краю набагато продуктивніше, ніж будь-коли в їх історії, і досягти різкого збільшення екологічно чистого виробництва за порівняно короткі строки.

Впровадження запропонованого адміністративно-територіального поділу в життя, при проведенні радикальних економічних перетворень не тільки ліквідує в досить короткий строк видиму й невидиму диспропорцію в рівнях розвитку нашого загальнодержавного господарства з розвинутими країнами, а й дасть реальну змогу зразу ж вийти на світовий ринок, в першу чергу, з сільськогосподарською продукцією за законом порівнювальних переваг.