Зберегти унікальну грязелікарню

Ми, співробітники санаторію «Лазурний» (розташованого у місті Бердянськ Запорізької області), який є перлиною Приазов’я, розуміємо складність економічного становища в країні, але у всі часи здоров’я людей було і залишається найбільшим багатством країни. Тому необхідно зберегти таку унікальну грязелікарню, як наша. У переддень літнього сезону перед нами реально постала проблема закриття санаторію. Різко скоротилася кількість відпочиваючих, майже всім медичним працівникам запропоновано вже з березня — травня цього року перейти на сезонну роботу. Нам пропонують працювати за «строковими» договорами, а це означає, що у кожного з нас перериватиметься медичний стаж, що в кінцевому результаті приведе до декваліфікації нас як працівників. Цього літа ми ще маємо надію вижити за рахунок відпочиваючих з Росії і Білорусі, які приїжджають зазвичай по лінії туристичного бюро. А що далі?

Нам пропонують працювати по три — п’ять місяців на рік. Хоча раніше наш санаторій працював цілорічно і не мав статусу сезонного. При цьому звільняють саме досвідчених медичних працівників — кістяк трудового колективу. Скорочення штатів не торкнулося управлінського апарату санаторію і територіальної ради. Уже кілька років ми практично увесь рік працюємо на неповні ставки, тобто за 30- 100 гривень на місяць. Нам пояснюють це недостачею коштів, хоча ми завжди були прибутковими і рентабельними. Медичному персоналу вже багато років не нараховують доплати за вислугу років.

Тепер про найголовніше — про приватизацію нашої здравниці. 1992 року підприємство, до складу якого ми входимо, було реорганізовано в акціонерне товариство відкритого типу «Укрпрофздравниця», про що нам зробили записи до трудових книжок. При цьому нам не видали ніяких акцій, не запропонували і не дали можливості вкласти у підприємство, де ми працювали багато років, наші приватизаційні сертифікати. 1998 року з відкритого акціонерного товариства нашу здравницю було перетворено на закрите акціонерне товариство. А в лютому 2000 року нашу структуру вже зареєстрували як «дочірнє підприємство», а санаторії — як його філіали, без юридичного статусу.

Після цього колектив звернувся до міської прокуратури з проханням роз’яснити ситуацію. Нас спробували переконати, що ми не вклали в курорт нічого, що це народне надбання. Тому засновником здравниць є Федерація профспілок України і Фонд соціального страхування.

Реалізацію путівок на нинішній сезон практично припинено. Поки всі путівки за рахунок фонду соцстраху реалізовуються у сусідній з «Лазурним» санаторій «Бердянськ», наше керівництво ухвалило рішення про закриття санаторію з 1 жовтня 2000 року на невизначений термін.

Працівники та пенсіонери санаторію «Лазурний», м. Бердянськ Запорізької області

ВІД РЕДАКЦІЇ

Внесення коштів Фонду соціального страхування до складу держбюджету і подальше скасування на 2000 рік пільг з видачі санаторно-курортних путівок за рахунок коштів соцстраху для більшості наших співгромадян поставили українські здравниці на межу виживання. Якщо до цього додати прийняте рішення про приватизацію об’єктів санаторно-курортної сфери, то перспективи лікування і оздоровлення працюючих і пенсіонерів виглядають вельми похмуро. Проблема досить серйозна, і профспілкам спільно з виконавчою владою слід подумати над її вирішенням.