Народ більш не витримає...

Як кажуть, дожилися. Нам, тобто українському народу, ніби вже нічого не залишається робити, крім того, що вибирати між «поганим» і «дуже поганим». Такий варіант принаймні проповідують прокучмiвські періодичні видання. Без жодного сумніву вони вважають, що чинний Президент — це єдиний наш порятунок у безпросвітному житті, що котиться в тартарари. Зате всі інші претенденти, на їхню думку, нічого хорошого не принесуть. Та куди ж іще можна довести цей такий довірливий народ? П'ятирічне правління такого великонадійного гаранта Конституції геть розчарувало абсолютну більшість громадян країни, що дійшла до ручки.

А як тоді вірили цій людині, прислухалися до кожного її слова в період передвиборної кампанії. Не треба навіть перегортати підшивки газет п'ятирічної давності, щоб пересвідчитися в цьому. Тому що такі красномовні вислови та обіцянки Леоніда Кучми залишилися в пам'яті народу назавжди. Хіба не можна було не погодитися з його твердженням, що реформи, які призводять до погіршення життя людей, аморальні. Саме на цьому акцентував тоді свої промови і виступи кандидат у президенти. Як безглузда риба, що клює на смачну приманку рибалки, клюнули на обіцянки Леоніда Кучми і мільйони виборців.

І не на якісь кисільні береги та молочні ріки розраховували вони, а всього лише на прожитковий мінімум, який гарантував Леонід Кучма. А це — робота, зарплата, медична допомога, освіта і т.д. Але, на жаль, за п'ять років правління він не тільки не виконав жодної обіцянки, але й звів нанівець те, що люди принаймні вже мали. Зате американський долар підскочив у два рази, знецінилася гривня, неодноразово підіймалися ціни буквально на все — продукти, товари, послуги і т.д.

Так дозвольте запитати у відданих слуг збанкрутілого глави держави — брехливих, пронизаних суцільною фальшю засобів масової інформації: чи може бути хтось гірший? Чому ви не даєте своїм читачам права вільного вибору нового президента, а нав'язливо, по-єзуїтськи рекомендуєте тільки нинішнього? З інших же кандидатів ви намагаєтеся зробити свого роду страховисько, обіцяючи страшенні біди і незгоди, якщо до влади прийде будь-хто з них.

Газета «Факты» дійшла вже до таких картинок жаху, що вдалася до спогадів про давньоримську історію, про долі Цезаря, Красса і Помпея, зачепила й українських гетьманів, що влаштували криваву бійню в боротьбі за владу. Автор думок з приводу «Що буде, якщо два українських амбітних політики об'єднаються на певний час в ім'я власних інтересів» (№123 за 8 липня ц.р.) провіщає «страшний полон» та інші біди, якщо люди не віддадуть гетьманську булаву чинному Президенту, а віддадуть, наприклад, перевагу Олександру Морозу або Євгенію Марчуку. Смішно, якби не було так сумно. Це ж якими йолопами треба вважати своїх громадян, щоб вони повірили в ці марення.

Мало того, друкують дуже «своєчасні» прогнози великих провидців Глоби і Кашпіровського. Вони, бачте, стверджують, не рипайтесь, мовляв, президентом все одно буде Кучма і ніхто інший. Тому, ймовірно, і заслуговують загальну нелюбов «журналюги», що так відкрито продаються. Вибирати будь-кого — це право кожного, але навіщо ж так нахабно нав'язувати, незаслужено підносити одного і скидати, принижувати та ображати інших? Чесно кажучи, за ті етикетки, які чіпляють на кандидатів у президенти, на деякі газети, варто звернутися до суду для захисту честі і достоїнства обдурюваного ними народу.

До речі, прокучмiвські видання явно перестаралися. Адже недаремно ж кажуть у народі, примусь дурня Богу молитися, він і лоба розіб'є. Бо що настирливіше нав'язують народу одну людину, то менше голосів віддадуть за неї виборці. А ще кажуть, що правителем буде той, кого заслуговує народ. Не може ж бути такого, щоб усі ми виявилися гідними тільки того, котрого маємо. Витримати ще одне п'ятирічне правління людини, що так погіршила наше життя, просто неможливо.

До яких пір ми будемо жити в казковому королівстві кривих дзеркал, де правда переслідувалася, де бачили погане, а називали хорошим. З того ж екрана телевізора диктори немов глумляться над глядачами. Вони навперебій розхвалюють Кучму. Виявляється, якби президентом була інша людина, а не він, ми жили б ще гірше. А як напівголодним пенсіонерам чути ту фальш, що пенсійна політика в Україні найгнучкіша серед країн СНД. Так, вона справді гнучка, але в тому сенсі, що скручує в «баранячий ріг» убогу літню людину.

Бачите, напередодні виборів Кучма милостиво підвищив науковим працівникам пенсії в п'ять разів, пообіцявши, що вони будуть отримувати 200—300 гривень на місяць. Яке блюзнірство! А чим гірші інші стражденні люди? Навіщо ж викликати у них почуття образи і гніву на тих же обласканих? Хотілося б почути від прибічників Кучми пораду, як людині прожити місяць на 60 гривень? Але ж деякі пенсіонери отримують ще менше. І це, ви бачили таке, «гнучка пенсійна політика», на думку дикторів телебачення.

Великою заслугою чинного Президента вважають те, що Україна вже відома у світі і на її думку зважають. Але кому потрібна агонізуюча держава з голоштанним народом? І взагалі, для чого вибирають главу держави? Для того, щоб він служив його громадянам, як обіцяє в своїй клятві. Кучма ж служить тільки своїм інтересам, і задля них він готовий по світу пустити своїх земляків.

Так дозвольте запитати: кому з мільйонів громадян потрібна така єзуїтська політика? Відповідь ясна: вона влаштовує тільки можновладців, українських нуворишів і деякi придворні партії. Сьогодні вони одна за одною заявляють про свою підтримку чинного Президента. Охолоньте, не радійте передчасно! Ці партії — це лише 3—5% від усього населення. Перефразовую відоме — «жахливо далекі вони від народу»... Не підтримують і не вірять прості люди ні правим, ні лівим, ні центристам, ні іншим.

Загалом, хочеться вірити, що наші громадяни все-таки заслуговують кращого правителя, ніж Кучма і зроблять правильний вибір. І нема чого всіх нас лякати іншими кандидатами в президенти, як-небудь самі розберемося, хто з них хто. Принаймні терпіти нинішнього немає більше сили.

Р.S. Щодо автора цих рядків: я з готовністю проголосую за Євгена Марчука. Він принаймні притягне до відповідальності корупціонерів і різного роду шахраїв, хабарників та ін. І сподіваюся, що поверне награбовані і відправлені за кордон гроші. Чесним людям боятися генерала СБУ немає чого, а ось «грішники» вже б'ють тривогу і лякають його ім'ям людей. Думаю, в його руках порятунок України і її громадян від розорення і убозтва.