Дефолтом — по українській європейськiй ідеї
Найголовніше, чого Україна досягла за вісім років незалежності у своїй зовнішній політиці — це позаблоковість. Саме це випливає з святкових заяв Президента Леоніда Кучми. Однак з виступів, публікацій, розмов західних політиків, дипломатів, журналістів випливає дещо інше: за вісім років Україна так і не визначилася, чого вона, власне, хоче — в тому числі, і в своїй закордонній політиці. Позаблоковість — позаблоковістю, тим більше, що військового блоку на основі Варшавського договору на день народження України вже не існувало, а НАТО офіційний Київ блоком не вважає (щоправда, ніхто туди Україну й не запрошує).
Позаблокова Україна все одно могла б успішно наслідувати прикладу Польщі, Чехії, Латвії, Словенії — якби її лідери не запитували, що саме потрібно будувати, якби в усіх бідах не була винна світова фінансова криза (особливо, коли Україна дуже мало задіяна в міжнародних фінансових течiях), якби, зрештою, її уряд дійсно крок за кроком створював саме ті умови, за яких країну, принаймні, запрошують до членства в Європейському Союзі. Як, наприклад, Швейцарію чи Норвегію, які поки що мають причини від такого членства відмовлятись.
Про таку країну агентство «Moody's», напевно, не сказало б, що їй загрожує дефолт за зовнішніми боргами — та ще й у компанії з Еквадором, який начебто ніколи не належав до числа найрозвинутіших країн.
Дефолт — саме за його уникнення закордонні лідери рік тому хвалили Україну. Минулий рік нічому не навчив Київ. Закиди потенційних інвесторів залишаються такими ж — зарегульованість, корупція, непевність, ідіотські податки. Хіба що потенційних інвесторів, особливо з Західної Європи, стає з кожним днем все менше. Дефолт — саме це може остаточно знищити всі ілюзії щодо того, що ми ще можемо подбати про статус асоційованого члена ЄС — а від цього ж залежать і візовий режим, і інвестиції, і торгівля з її антидемпінговими процесами і, зрештою, ставлення взагалі. Вже сьогодні відчувається повна незацікавленість європейців станом справ у, здавалося б, великій європейській країні. Дефолт може стати лише об'єктивним чинником для прискорення спорудження нової завіси. Чи то залізної, чи то бетонної — вже не має значення. Європейську ідею в Україні підриває зовсім не Європа, на яку нарікає — й небезпідставно — керівництво країни. Дефолт влади за своїми зобов'язаннями прирівнює Україну до Еквадору — й це ще не найгірше з того, що могло б статися. Зрештою, самоізоляція ще нікому нічого доброго не приносила.
Вже навіть не хочеться питати в чехів — а чи добре вони подумали, плануючи запровадити візи для України (а вже потім — для Росії) з 1 листопада?
