Аукціон подій п.Хвостіва

№ 1 ЩО БАЧУ, ТЕ Й СПІВАЮ (75 у.о.)

Президент обрушив наостанку на парламент валiзу своїх економічних указів. Наприклад, щоб збільшити в Україні мінімальний розмір пенсії з 16 грн. 60 копійок до 24 грн. 90 копійок (коментувати ці суми кулькова ручка не повертається), він вигадав спустити з молотка найбільш вигідні державні об'єкти в приватні руки. Із цього приводу була маса депутатських думок. Одні називали дії Кучми «чисто виборчим ходом», інші — «лобістським проектом», треті — ледь не «злочином» тощо. І лиш один екс-президент, представник фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук висловився, як завжди, нейтрально. Тобто ніяк. На запитання, що йому сподобалося у виступі Президента на каналі УТ-1, він відповів: «Були, звичайно, й деякі штучні речі, але загалом це була розмова президента з Україною». Геніальне відкриття! Добре, що Леонід Макарович не переплутав Леоніда Даниловича з Біллом Клінтоном. А то б вирішив, що Кучма, підморгуючи, заграє зi Штатами.

А взагалі тривалий серіал під назвою «Розмова Президента з Україною» наближається, на щастя, до свого фіналу. У цьому діалозі страшенно нерівномірно розподілені ролі: Президент постійно щось темпераментно розповідає, а Україна у відповідь похмуро мовчить. Хіба тільки схлипує і скрегоче. Зубами.

№ 2 ЧОТИРИ РАЗИ ЗАКРИТА, АЛЕ НЕСКОРЕНА (53 у.о.)

Опозиційна газета «Політика» йде на рекорд. Її закривають учетверте! Це рішення ухвалив 20 червня Московський районний суд Києва. Цього разу — за продаж Батьківщини. А точніше, «за розголошування державної таємниці». Раніше газета закривалася 2 червня, 9 і 30 грудня 1998 року. За словами головного редактора О. Ляшка, 3 червня «Політика» надрукувала три статті під назвою «Шпигунський роман», у яких ідеться про те, що одна з військових частин Одеси займається розвідкою та радіоперехвачуванням. «Незважаючи на те, що наступного дня Головне управління розвідки спростувало наші матеріали, Служба безпеки країни 21 липня 1997 року порушила проти нас кримінальну справу, яка закінчилася рішенням суду про те, що наша інформація може завдати державі збиткiв», — розповів головред газети.

Загальна сума, яку позивачі вимагають від газети за завдані збитки, становить СТО ДВАДЦЯТЬ МЛН. ГРН. Це, безумовно, якщо не світовий, то національний рекорд точно (у найбільш гучних справах, нагадуємо, позивачі — мер О. Омельченко та міністр МВС Ю. Кравченко — вимагали від «Киевских Ведомостей» відповідно 1 млн. і 5 млн. грн.).

У газет таких грошей на рахунках нема й бути не може. Тому шкодувати доводиться про інше, що видання у нас не можуть подати до суду на чиновників, для яких саме такі суми є дріб'язком. Тому ж незабутньому П. Лазаренку інкримінується «відмивання» СІМДЕСЯТИ ДВОХ МЛН. ДОЛЛ. І реальних! Однак, пам'ятається, опальний екс- прем'єр також, будучи в силі, досить уміло громив у судовому порядку газету «Україна Молода».

Що ж порадити Ляшку? Зачекати, поки злетять із посад його гонителі?

№ 3 ЗНАТНИЙ СПОРТСМЕН (20 у.о.)

Ось уже п'ять років у Білорусі править видатний бацька одного часу й одного народу — О. Лукашенко. З його численних цитат і висловлювань, які наводяться останнім часом, особливо сподобалася мені така: «Єльцин зі мною на корті не впорується, Коржаков не впорується, Лужков програв три рази... Останнього разу з Лужковим ми грали на п'ять тисяч тонн вершкового масла: якщо я перемагаю, Білорусь має право поставити їх у Москву й продати за своєю ціною. Мер все ж таки програв.

Може, Олександр Григорович із іншого виду спорту буде змагатися? З боксу, наприклад. За те, що він викликав би на бій будь-кого з Кличкiв (на вибір), Білорусь, напевно, всі свої «зайчики» поставила б. Аби лише він на ринг вийшов! А далі вже справа братської техніки.

№ 4 ЖЕРТВИ ЕРОТИКИ (18 у.о.)

Днями відбувся ювілей еротичної картини «Емманюель». Двадцять п'ять років тому вона вперше вийшла на світові екрани. А так, як до нашої країни все доходить довго, то легально побачили у голому вигляді виконавицю головної ролі Сільвію Крістель десь у 1988-му. Однак були «бійці еротики», які страшенно постраждали через неї ще у 1982-му. Через напівневинних (за сучасними поняттями) «Емманюель» і «Грецьку смоківницю» десятки людей «загриміли» на термін до трьох років. У тому числі й знаменитий перекладач-гнус, тобто той, хто жахливо гугнявив за кадром не переобтяжені значенням фрази. І варто було їм бідним так страждати?

«Комсомолка» вирішила дати можливість одному з потерпілих, Володимиру Нікішину, зустрітися тепер із кумиром його молодості — Сільвією Крістель. І він, загалом, не проти. Та в тому то й річ, що вона була кумиром саме молодості. А тепер, через 17 рокiв, важко навіть уявити їх діалог. Що сказати пану Нікішину: «Мадам, за вашу честь я пішов до в'язниці»? Але до чого тут честь, коли йдеться про гучний еротичний фільм? «На вашу честь» — теж сумнівно. Але в будь-якому випадку Сільвії це леститиме. Жінкам завжди подобається, коли через них страждають.

Результати Попередніх ТОРГІВ:

Лот № 1 (91 у.о.) — про те, як парламент залишився глухим до вимоги Президента продовжити його повноваження видавати укази з економічних питань, на що Леонід Данилович пообіцяв їх від глухоти «..полікувати, знайшовши для цього ліки» — куплений лікарем Лівсі з «Острова скарбів», який, оглядаючи пацієнта-пірата, сміючись, примовляв: «Зубки... гнилуваті. Чудовенько! Сердечко поболює — прекрасно. Печінка виходить з ладу — відмінно! Коротше, слова «джин» і «смерть» для вас означають одне й те саме». Стосовно парламенту можна сказати: «Слова «Президент» і «смерть» для нього означають одне й те саме».

Лот № 2 (49 у.о.) — про те, як Л. Кравчук, уже півроку рухаючи адміністративну реформу, вирушив у робочу поїздочку до канадського Інституту управління для «вивчення досвіду адміністративного регулювання» (скоро, мабуть, для цього ж він вирушить на Гавайї, Таїті й Канари), — куплений героєм карикатури з «Перця» часів застою. Він стояв, ледве уміщаючи жирний тулуб (обвішаний ластами, підводною рушницею та маскою), у міжміському телефоні-автоматі, розташованому на пляжі, й, стікаючи потом, говорив у слухавку: «Не могли б ви продовжити відрядження, а то я тут зовсім запарився...»

Лот № 3 (35 у.о.) — про те, як сімферопольці дико сперечаються, який саме пам'ятник на одній і тій самій площі потрібно встановити: Катерині II чи правозахиснику Григоренку, — куплений Кам'яним Гостем. До особливо скандальних натур він любить заходити вечорами й проводити серед них роз'яснювальну роботу. Нехай чекають візиту.

Лот № 4 (21 у.о.) — про те, як Український благодійницький фонд «Соціальний захист» (який відстоює інтереси дітей-матерів), заснований О.Волковим, випустив оригінальний перекидний календар, де йшли фотографії у такій послідовності: липень — «Чарівний Крим», серпень — «Стара фортеця», вересень — «Осінь у лісі», жовтень — «Леонід Кучма — Президент України», листопад — «Дощовий вечір на Хрещатику» тощо, — придбаний групою письменників і дизайнерів. Для пропаганди політичних ідей серед дітлахів вони пропонують фонду О.Волкова іграшку-неваляйку (на зразок «Ванько-встанько») під назвою «Непохитний Данилович» та інтерпретовану казку Андерсена «Стійкий олов'яний Кучма».

* У деяких лотах використана інформація агентства Інтерфакс-Україна