Антиамериканська істерія послаблює позиції соціал-демократії

Світ існує таким, тому що іншим бути не може. Головна причина Балканського конфлікту — тривала трансформація Росії, для завершення якої (а також завершення конфлікту й виходу з нього) необхідна політична воля США і Західної Європи стосовно України.

Діамат — це не тільки закон єдності і боротьби протилежностей, тим більше в метафізичному виконанні. Технологічна могутність США привела до створення і широкого розповсюдження Мережі. За всієї військово-економічної «непотоплюваності» США, 80% від Мережі робить їх найбільш сприйнятливими до інформаційного впливу, а найбільша концентрація інтелектуальних ресурсів веде до підвищеної «чутливості» до малих імпульсів і, як наслідок, адекватної реакції всієї державної системи. Живий організм чітко й злагоджено відповідає на малі, але життєво важливі сигнали. Впливаючи на весь світ завдяки своїй могутності, США стали найбільш керованою державою в інформаційному полі. Це головна тенденція глобалізації. Це і є зворотний зв'язок, наочна демонстрація законів переходу кількісних змін у якісні та заперечення заперечення. Це не бікфордів шнур довжиною в 70 років. Це — бочка з порохом. Перенасичений американський розчин готовий до кристалізації, а президентські вибори, що наближаються в умовах жорсткої конкуренції двох головних партій примусять політичну верхівку ухвалити правильне рішення. Ми тільки на початку шляху, коли повинна спрацювати нова система управління, а США зіграють роль не тільки підсилювача, але й головного важеля в перетворенні світової спільноти.

Антиамериканська істерія лише ослабляє позиції нової соціал-демократії. Це все одно, що перерізати аферентні та еферентні нерви — ефективність саморегуляції системи різко знижується. А там недалеко й до ізоляції з державною та економічною деградацією.

Конкуренція не буває звитяжною. Через заперечення заперечення ми вийдемо на зовсім інший рівень стосунків і, відповідно, на зовсім інший рівень внутрішніх і зовнішніх суперечностей.

Поразка Заходу і Сходу в Балканському конфлікті — наслідок кризи старої системи управління. Єдино правильний вихід для США, і насамперед у політичному плані, — підтримка нового курсу в Україні.

Л.Грач займає чітку антиамериканську позицію, мислячи за схемою: Крим — Сербія, кримські татари — албанці, Туреччина — НАТО. А де він раніше був з «братками» з КПРФ, коли мало не спрацювала схема: Україна — Сербія, Крим — Косово, росіяни — албанці, Росія — НАТО? Один конфлікт автоматично тягне за собою інший. Тому «чисто» антиамериканська позиція за великим рахунком є не лише антиукраїнською, але й антиросійською. Тут у одних внаслідок глупоти й напівбожевілля, у інших — внаслідок користолюбства інтереси перетинаються. Олігархам потрібна ортодоксальна (аби ж лише така) КПРФ, яка забула чітку позицію Леніна на поразку урядів у імперіалістичних війнах. Олігархічна Росія жахливіше за імперіалістичну за своєю військовою могутністю, цинізмом, важелями впливу на масову свідомість. Розберіться в своєму домі, а з американцями завжди встигнемо.

Вихід для прагматичної частини комруху — це розкриття внутрішньоросійських (і перенесення на це акцентів) причин конфлікту на Балканах. Питання полягає лише в тому: чи здатна ця частина, відкинувши амбіції й боягузтво, на рішучий останній крок восени 1999 р.? Якщо ні, то її буде розчавлено всією потужністю оновленого діамату. Я знаю, що кажу! Леонідові Івановичу є про що поговорити з Геннадієм Андрійовичем.