Безвладдя сильної влади-2
Життя ніби підшукує докази тези, яку я дозволив собі висловити в попередній колонці. Сьогодні ми спостерігаємо феномен безвладдя сильної влади на пострадянському просторі. Влада стає авантюрною, непередбаченою — вона навіть не може передбачити сама себе, прорахувати наслідки тих чи інших своїх дій. Двісті десантників генерала Заварзіна у приштинському аеропорту — що це, реальний доказ російських можливостей бути поруч із країнами НАТО або ж вперте бажання і на світовій політичній сцені поводитись як удома, в Горках? Звичайно, спершу світ був шокований й приголомшений появою росіян, однак потім, коли через македонсько-югославський кордон пішли натовські війська, коли виявилося, що росіяни без узгодження з НАТО не здатні поповнити свій маленький контингент, бо їхні літаки не буде пропущено через угорську, румунську або болгарську територію до досягнення домовленості, коли було поставлено руба питання «звідки гроші?» (залишається сподіватися, що його не поставить своїм російським співрозмовникам Камдессю) — тоді акція Москви почала виглядати зовсім інакше. Навіть не як перемога партії війни чи генералів у російському керівництві, а як демонстрація єльцинського стилю в політиці — просто раніше ми бачили його у внутрішній, а тепер побачили у зовнішній...
Росія стає непередбачуваним сусідом — що поробиш! Звичайно, можна полемізувати із самою сутністю акції НАТО, доводити, що вона порушує устрій, який склався в світі після Другої світової війни — однак країни НАТО попередньо докладно інформували світ про свої наміри і свої дії. Росіяни ввели війська в Косово, як завжди, не питаючись — цим і відрізняється візантійська політична традиція від сучасних правил поведінки: мовчки, раптово, ніби в колі ворогів, пояснюючи це дивовижним міркуванням, що якби росіяни не увійшли до Приштини першими, вони не увійшли б до неї ніколи...
Держава має право на захист власних інтересів, однак демократична держава має ці інтереси захищати гласно. Ми нічого не знаємо про російську владу: як ухвалюються рішення, як формується уряд, хто віддає накази.
Однак ми бачимо самі рішення. Це рішення безсилої і закомплексованої влади. Вона має довести свою силу, навіть граючись у солдатиків...
Ось тільки солдатиків шкода...
ДО РЕЧІ. Самокритичні росіяни відразу відгукнулись на появу десантників у Косово, розмістивши на сервері «Анекдоти з Росії» новий анекдот: «Увесь світ чекає поки наші миротворці протверезіють і пояснять, як вони потрапили до Косово...»
