Картосхема газового пирога

Щоправда, Валерій Павлович при цьому чудово розумів, що в обнародуваній ним новині інформації власне нуль. Адже при такій ціні розрахунок повинен іти живою валютою, якої в України, як відомо, немає. Гіпотетичній платоспроможності відповідає інша ціна (на «комерційний газ» — $80 за 1 тис. куб. м, на «транзитний» — $50 за 1 тис. куб. м). Але навіщо тоді город городити? А щоб довести неплатникам не тільки злочинність, але й невигідність (для них же) газових боргів. Зі слів В.Пустовойтенка (Інтерфакс-Україна), ряд великих промислових підприємств вже повністю припинили платежі за спожиті енергоносії. Загальний борг споживачів, за даними НАК «Нафтогаз України», вже досяг $3,5 млрд.

За цих умов наш прем’єр ще зберігає витримку й відмовляється від введення надзвичайного стану в економіці, сподіваючись на новий порядок і нові схеми постачання й розрахунків за електроенергію і газ та виправдовуючись тим, що «постанова про схему забезпечення газом народного господарства на 1999 рік не спрацювала».

Залишимо збоку питання про те, чому це трапилося і хто в цьому винен. Зараз важливіше зрозуміти, чим небезпечні для країни нові схеми... Експерти стверджують, що справа йде до відродження багато разів засуджених регіональних побудов. Маяком в їхньому накресленні виступає міністр енергетики Іван Плачков. За його начерками підприємство відтепер зможе мати лише одного постачальника. І зрозуміло, що він, швидше за все, нав’язуватиметься згори. Прем’єр же вільно переміщує «досвід» енергетиків до газової сфери. Але, як зазначають експерти, сьогодні на газовому ринкові працює безліч дрібних газотрейдерів, і при такому підході вони знову будуть відтіснені старими добрими фірмами на зразок ЄЕСУ. (До речі, постанова про звільнення від арешту її рахунків доварюється на кабмінівській кухні).

Другим і ще більш небезпечним аспектом нової схеми, мабуть, стане створювана система контролю за газовими платежами. В її центрі стоятиме «комерційний банк», що належить НАК «Нафтогаз України», повідомляє Інтерфакс-Україна. Але пікантність ситуації полягає в тому, що в цієї держструктури немає і не може бути свого банку. Банк «Фінанси і кредит», який, за твердженням експертів, швидше за все буде використано з цією метою, за їхніми даними, в значній мірі належить особисто главі «Нафтогазу України» Ігореві Бакаю. А він же за умов виборів, що наближаються, не зможе відмовити в допомозі тим, хто зобов’яже всі великі промислові підприємства-споживачі газу відкрити в цьому банку депозитні рахунки.