Iмперiя «хамства» вiд Миколи Фоменка
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/19990319/450-10.jpg)
Активна діяльність Миколи Фоменка як шоумена, актора та музиканта вже понад 10 років викликає інтерес у публіки. Й Україна, де симпатії до цієї «людини-оркестру» завжди були щирими, не стала винятком.
Однак його приїзд до Києва зі своєю найпопулярнішою програмою «Імперія пристрасті» (органiзатор — концертне агентство «StarLight»), м’яко кажучи, розчарував. Замість творця нових принципів і правил поведінки на сцені й, що найголовніше, творця самого себе, гості нічного клубу «Bingo», де й відбулася ця акція, побачили типового тамаду, або, інакше кажучи, кон’юнктурника. Правда, слід відзначити, Микола Фоменко не помилився. Зриваючись до лексикону й тягучої фонетики «нових», а іноді й до відвертого громадсько-транспортного хамства (втім, цілком дотепного), він завоював оплески більшості з постійного контингенту відвідувачів цього нічного клубу. Микола Фоменко, потураючи їхнім смакам, говорив однією з ними мовою, яка, до речі, не має нічого спільного з тим досить-таки інтелігентним варіантом, із яким ми знайомі завдяки радіоефіру або телеекрану. Хоча, з іншого боку, це й правильно, та до того ж комерційно вигідно: діяти адекватно до ситуації. Але все ж під час безпосереднього ознайомлення неприємно усвідомлювати, що феномен Фоменка полягає не стільки в знущанні й доведенні до форми маразму усталених висловів, прислів’їв і приказок, а отже, й стьобу над тими, для кого вони становлять основний життєвий принцип, скільки в традиційному й набридлому заграванні (так добре оплачуваному) з горезвісною більшістю. В ці закони жанру вписуються й явне небажання спілкуватися з журналістами на прес-конференції; й зверхнє ставлення, виражене в досить грубій формі, до давніх партнерів (зокрема, до Ігоря Угольнікова); й «випадково» сказана фразочка, що вже встигла стати афоризмом: «Не ту країну назвали Гондурасом» — щодо нашої з вами вітчизни. Проте, не викликає сумнівів, що наступний візит М. Фоменка до нашої столиці так само пройде з повним аншлагом. Адже, як не крути, кожний має те, на що заслуговує.