Шановні читачі «Дня»!

Приємно відзначити, що спілкування в нас налагоджується. Я розумію, як непросто в масі повсякденних турбот знайти час, щоб написати до газети! Причому не скаргу або прохання (що, звичайно, також важливо), а лист-аналіз, присвячений газеті й нашим загальним проблемам — проблемам нашої країни. Погодьтеся, сьогодні це вчинок! Утім, особливо дивуватися не варто. Адже ми робимо газету для самостійно мислячого, а значить — активного читача. Один із сотні, котрі відгукнулися на анкету, — Дмитро Іванович Христов із Полтави, розповідаючи (як ми й просили) про себе, пише: «Прослужив 26 календарних років в авіації — штурманом. Підполковник у відставці. Тепер займаюся підприємництвом, але не можу звести кінці з кінцями — через жахливий податковий прес. Забирають усе. Ніяких змін на краще, починаючи з 1993 — 1994 рр., не відчуваю, навпаки, дедалі гірше й гірше! Особливо «відзначився» 1998 р. Хочу й можу заробити собі сам без допомоги держави і кредитів банку, але не дають, я не один страждаю...» Дмитро Іванович далі абсолютно справедливо зазначає, що той, хто здатний забезпечити роботою себе і здатний дати її хоч би ще 3 — 5 співгромадянам, гідний розраховувати від держави на підтримку, а не бути засудженим до знищення. Такі люди — це «золотий запас» держави! Вони не живуть із головою, повернутою в минуле (який у цьому сенс?!), вони не можуть змиритися з нинішнім станом речей, що принижує країну, вони готові діяти. Держава поки що не реагує? Не можна зневірюватися! У цьому сенс багатьох листів, який образно сформулював наш читач із Херсона П. К. Дамков: «Ви даєте відповіді на запитання: «Хто винен?» і «Що робити?». Слово честі, раніше, до «Дня» — жив, як у джунглях. А у вас я знаходжу відповіді — як треба жити».

Отож, дорогі мої читачі! Не відмахуйтеся від інформації! Читати, аналізувати, формувати власну стійку думку — мабуть, це сьогодні особливо важливо для українця, котрий відчуває себе громадянином.

Ми зробимо все, щоб не розчарувати вас.

            Дякуємо.

Ваша Лариса ІВШИНА