Вук ДРАШКОВИЧ: Україна Сербії не допоможе

Вук Драшкович, відомий сербський письменник, голова партії Сербський рух оновлення — чи не найвпливовіший лідер сербської опозиції. Саме він може представити неофіційну точку зору й на косовське питання, й на перспективи російсько-білорусько-сербського союзу, і взагалі настрої пересічного серба.

— В Україні поширена думка, що «погані серби» вбивають «бідних албанців», які мають повне право на Косово, адже становлять 90 відсотків населення краю.

— Така цифра склалася з історичних, політичних і навіть демографічних причин, адже середня албанська сім’я має більше ніж п’ять дітей. Але для сербів Косовська земля це — історична батьківщина, святиня, витоки нації, як для росіян Володимирська земля чи українців — Київська. Як може існувати нація без витоків? Косовські албанці повинні мати максимум культурних, національних, релігійних прав у своїй автономії, але у складі сербської держави. Ми не проти контактів із західними державами, не проти іноземних спостерігачів, бо це лише в інтересах Сербії. Але ми твердо проти албанської держави на сербських землях, проти Великої Албанії на Балканах.

— Порівняно недавно Мадлен Олбрайт заявила, що неможливо забрати Косово від Сербії, бо це образить національні почуття сербів. Тепер політика США кардинально змінилась. Які тому причини?

— Безглузда внутрішня політика. Ще за часів єдиної Югославії потрібно було провести політичну реформу — перейти на демократичні принципи побудови життя в державі, відкинути надії на допомогу Москви й реставрацію комунізму.

Безглузда політика триває і до сьогодні. Коли під тиском і погрозами НАТО ми підписали несправедливий пакт стосовно Косово, треба було хоч скористатися цим договором, провести економічні та політичні реформи, помиритися зі світом, за три роки стати членом ЄС й особливим партнером НАТО. А вийшло так, що Косово даром віддали.

Сербія абсолютно не має бажання воювати зі світом, наперед знаючи, що всіх не побореш. І, здається, політика входження до НАТО — це єдиний варіант захисту нашої держави й, зокрема, Косово від НАТО.

А політика Сербії пішла абсолютно в інший бік. Спочатку віддали нашу праземлю, святиню, наше Косово, а потім послали делегацію ідіотів до Москви й Мінська, щоб продати Сербію Жириновському й Зюганову, чим знову настановили проти себе весь західний світ. Хоча та сама Росія також фактично веде політику проти Сербії, напускаючи диму в очі, вона відстоює лише свої інтереси.

— Якщо можна, поясніть — кого ви назвали «делегацію ідіотів»?

— Звичайно, віце-прем’єра Воїслава Шешеля. Ми маємо свого Жириновського. І мушу сказати, що російський Жириновський значно інтелігентніший за сербського. Нещодавно Шешель заявив, що використає 10 тисяч бейсбольних біт, щоб ними вигнати американців із Косово.

— Чи відчуваєте ви підтримку офіційної Росії?

— Війна в Югославії розпочалася 1992 року, за 8 років держава повністю розпалася, ОБСЄ прийняла майже 160 резолюцій не на користь Сербії. Офіційна Росія постійно твердо засуджувала західну політику, але жодного разу не заступилася.

— З другого боку, Росія перебуває у важкому економічному становищі — чи маємо ми право вимагати жертву від Росії, бо нам потрібна жертва?

Я знаю, що почуття росіян на нашому боці, але телеграмами підтримки не побореш НАТО. А недостатня допомога лише шкодить Сербії. Бо навряд чи генеральна політика Заходу антисербська. Просто офіційна Сербія в західних колах асоціюється з Шешелем, Мілошевичем, комунізмом, Радянським Союзом і західним форпостом Росії, а наша внутрішня політика, побудована на цих асоціаціях, зробила неможливе — зіткнула нас, християн, із християнами за підтримкою мусульман.

— Україна має дуже позитивний миролюбний імідж на Заході. Чи може вона стати корисним союзником Сербії в міжнародній політиці, посередником у переговорах?

— Я вітаю наявність українських спостерігачів у Косово. І, звичайно, Сербія не відмовилася б від допомоги України. Але Україна Сербії істотно не допоможе.

Треба розуміти, що все в руках супердержави США: НАТО, міжнародна політика, наше майбутнє. Світ перетворився на однопартійну систему. І Сполученим Штатам нема кого протиставити, вони діють із позиції сили й страху. Рівновага існувала за часів сильного Радянського Союзу. А тепер ні Росія, ні Китай не можуть встановити рівновагу. Хотіла б кинути виклик Європа, але треба розуміти, що ніколи союз повністю незалежних держав не стане таким сильним, як одна країна, бо в кожної держави свої особливі інтереси в світовій політиці.

Допомога України — це, звичайно, добре. Але я покладаю надії на те, що років через 15 Росія підніметься. І будуть два центри формування світової політики: Москва й Вашингтон. Я люблю російський, український, білоруський народи, в нас одні історичні джерела, одна релігія, схожі мови. І думаю, ці народи повинні створити на демократичних засадах Союз руських республік, (коли я кажу руських, у моїй уяві це — як Сербія й Чорногорія). Я вчив таку історію, що це єдиний народ — Московська Русь, Київська й Біла. Тому я не поважаю антиросійські заклики в Києві й антиукраїнські в Москві.

Росії потрібен новий Петро Великий, щоб створити велику, сильну державу, тоді на світовій рівновазі між США й Росією зможе триматися Сербія.

— Здається, Югославія є дуже добрим прикладом — що може статися в Росії, якщо вона не буде перейматися своїми мусульманами.

— Росія має настільки велику територію і 85 вiдсоткiв християнського населення, що вона багато не втратить. Хіба що нафту. Так склалося в світі, що там де мусульмани, звичайно є нафта. А ми, на жаль, не маємо щастя — маємо мусульман, а не маємо нафти.

— Серби не мають змоги чекати 15 років, доки геополітична ситуація в світі зміниться. Що треба робити нині, щоб врятувати Косово й поліпшити стосунки зі світом?

— Звичайно, якщо ми будемо чекати, від нас нічого не лишиться. Треба провести зовнішньополітичні реформи: стати членом Європейського Союзу та особливим партнером НАТО.

— Доки Слободан Мілошевич при владі, це можливо?

— Ні. Але я думаю, ніщо не є вічним, навіть Мілошевич. Із Мілошевичем і його політикою наша країна не має майбутнього. Щоб утримати владу, Мілошевич здатен віддати все, і навіть прийняти мусульманство. Навіть його Соціалістична партія починає озиратися на Європу, в той час як Мілошевич намагається продати Сербію Росії. До речі, безуспішно — не купують.

Я оптиміст, і впевнений, що в нас усе вийде. І в майбутньому бачу Сербію заходом Європейського Сходу.

Белград — Київ

№245 21.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»