Фото автора

У Токіо зима нагадує наш непередбачуваний березень із його морозними ранками й веселою капаниною вдень. Стабільні холоди тут рідкість і під самісінький Новий рік може запросто розквітнути камелія, а сніг коли й випадає, то лежить день-два — не більше. Зате снігопади бувають у столиці рясні, густі і щоразу захоплюють легко вбраних японців зненацька. По телевізору починають тривожно повідомляти про порушення в роботi міського транспорту, постійно передають зведення про товщину снігового покриву, пішоходів закликають бути обережними на слизьких тротуарах, хоча більшість вулиць, завдяки підігріву, залишаються чисті. Цими «тяжкими» днями жителі столиці вдягають на себе по кілька одежин: нікого не здивує, коли на пальто хтось напне куртку чи накине теплу ковдру. Не до краси, аби тільки не застудитися...

З початком холодів повсюди можна бачити людей у марлевих масках, які закривають рот і ніс — так у Японії запобігають епідеміям респіраторних захворювань. Японець, відчуваючи хоч маленьку слабкість, не з'явиться на людях без такої пов'язки — це діяння антисуспільне. А захворіти напередодні Нового року не хочеться нікому.

Поширений стереотип, нібито в Країні Вранішнього Сонця багато працюють, але мало відпочивають, спростовує солідна тривалість новорічних канікул. По-перше, тут усі з величезним задоволенням відзначають Різдво, потім іде святкування за григоріанським календарем, а в провінції, де зберігається традиція зустрічати початок року на молодику, гуляння затягують ще тижнів на два.

Новий рік для японців значно більшою мірою, ніж для нас, означає можливість усе почати спочатку, залишивши в минулому році гріхи й невдачі. Отож і готуються до нього грунтовно. Генеральне прибирання оселі починається на початку грудня і плавно переходить на «косметичний» ремонт: стіни обклеюють новими шпалерами, фарбують рами та двері, а головне, перетрушують усі кутки, безжально викидаючи все зайве. Свято слід зустрічати без мотлоху, боргів, уладнавши всі фінансові справи. Заведено робити подарунки всім близьким, друзям, товаришам по службі, сусідам. Ці проблеми дозволяє розв'язувати досить солідний новорічний бонус, виплачуваний усім працюючим. І японці, позбувшись мотлоху, негайно починають купувати нові речі, присвячуючи цій приємній справі всі вечори напередодні свята.

Токійські вулиці в цей час перетворюються на одну нескінченну, сяючу вогнями вітрину. Яскраві, сюжетні, з рухомими манекенами й запаморочливими іграшками, вони стають музеєм для перехожих, надовго зачаровуючи дивами техніки й дивовижними товарами.

Сувеніри продаються скрізь, навіть в автоматах, вискакуючи вже запакованими у красивий папір та обв'язані стрічечкою. Гречні японці й тут не забудуть уклонитися диву сервісу: для нас — смішно, для них — норма етики.

У Японії не заведено дарувати дорогі речі, зате упаковці приділяють особливу увагу. У кожному магазині ваш подарунок любовно загорнуть у дивовижний папір: ажурний, шовковистий, усипаний блискітками й іще в бозна що ефіроподібне й незбагненне. У результаті маніпуляцій який-небудь брелок перетворюється на досить об'ємну структуру з розкішним бантом і гілочкою сосни. Тож коли в Японії вам подарують щось подібне, то всередині, не виключено, лежатиме малесенька, висушена до безтілесності рибка як символ щастя й добробуту.

Напередодні свят чимало столичних жителів отримують із села посилки з гостинцями — соління, рибу, маринади й білі короваї з рисового борошна «омоті». З омоті готують прикраси для столу: шматочки перепічки у вигляді кульок настромлюють на довгі прутики й кожен з'їдає їх за кількістю прожитих років.

Є певний набір страв, які готують лише раз на рік, — це «осеті». Сучасні господині визнають за краще купувати вже готові святкові набори, тим паче, що в магазинах страви вражають своєю різноманітністю й естетичним оформленням. У чарівних керамічних коритцях можна побачити лососячі суфле у вінку з хризантем, вогненнопанцирного красеня — омара в соснових голках, якісь яєчка-горошини невідомого походження й інші дива природи. Гастрономічна винахідливість японців справді не має меж, і європеєць часто просто розгублюється, не в змозі здогадатися, які страви слід їсти, а які служать прикрасою трапезування.

Коли нашого співвітчизника запросять святкувати Новий рік у японській родині, слід бути готовим до певних несподіванок. По-перше, своєю сумкою, напханою рідною горілкою, салом і кільцями домашньої ковбаси, ви поставите господарів у вельми складне становище: така хлібосольність тут не заведена і, скоріш за все, ваші дари заховають «на довгу пам'ять». По-друге, коли вам як гостю запропонують за стародавнім звичаєм прийняти перед вечерею гарячу ванну — «офуро», зливати воду після себе не рекомендується: у ній за старшинством грітимуться всі члени родини. Це кричущий знак неповаги, який прирікає господарів на почуття вини перед гостем. По-третє, вранці, коли відбувається основне святкування за столом, слід бути готовим до ритуального читання всіх віншувальних листівок. Стос послань заввишки 20 сантиметрів зачитується вголос самим господарем із супутніми коментарями стосовно каліграфії та поетичних метафор. Після читання вас запросять помилуватися садочком перед будинком і докладно розповідатимуть про кожне дерево та про види на врожай. По-четверте, потрібно налаштуватися на частування «окрасою програми» — супом з «омоті». Це безколірний бульйон зі шматком глейкого рисового тіста, кожен ковток якого заведено супроводжувати вигуками захоплення. Мабуть, це одне з головних випробувань, але воно швидко винагороджується приємним теплом від рисової горілки, неймовірними рибними делікатесами і, найголовніше, безмежною запопадливістю господарів, котрі, затамувавши подих, ловлять кожне твоє слово. А це так приємно...

№243 18.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»