Американці навіть чортів поганяти не можуть

А тепер уявіть собі таку картину: ви стоїте з пляшкою в руках, замислено розглядаючи незнайому етикетку, і раптом чуєте за спиною веселий голос: «Have good Halloween!» — мовляв, «зі святом!» Озираєтеся — бачите радісний скелет на повний зріст, із клацаючими кінськими зубами, мимоволі сіпаєтеся, пляшка «Каберне» («Совіньон»!) падає, дзвоном і бризками салютуючи Хеллоуїну. Знайомство з традиційним американським святом відбулося і, мабуть, запам’ятається.

Не можна сказати, що вся Америка цієї ночі ряджена — про Хеллоуїн ЗМІ розповідають більше, ніж він є в реальності. Хоча вітрини магазинів, оздоблення кав’ярень, барів і навіть деяких офісів свідчать про данину стародавній традиції: відьми, вампіри й інша нечисть у павутинні, гарбузи-страховиська зі свічками, маски смерті й різної нечистої сили «прикрашають» міста й містечка. Вулицями — не масово, а скоріше індивідуально — ходять діточки в маскарадних костюмах, перевдягається й дехто з батьків. А на ганочках приватних котеджів — в Аннаполісі (штат Меріленд), приміром, у великих вазах виставлені цукерки. Практичні американці спрощують таким чином процес обміну люб’язностями: відвідувачам не потрібно завиванням і поганим голосом викликати господарів, а тим не доводиться вислуховувати прохання про гостинці. Вони відкуповуються від злих духів превентивно... І все загалом чинно, шляхетно. І нудно.

Наша людина в Америці, спостерігаючи цю спокійну ніч, думає, скоріш за все, про одне: нам би їхні можливості — ми б тоді поганяли чортів, ми їх і зустріли б, і провели б — так, щоб небу жарко... Та ми, власне, і за наших можливостей — як гуляти, то гуляти... Наша людина нудьгує на чужому святі чужого життя. А можливо, це просто ностальжи...

№210 03.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»