Що чекає німців при Шрьодері?
Сьогодні вже відомі остаточні результати: соціал-демократи набрали 40,9% голосів (плюс 4,5% до минулих виборів), ХДС/ХСС одержала 35,2% (мінус 6,2%). За партію «зелених», яка, вочевидь, буде партнером СДПН по урядовій коаліції, проголосували 6,7% німців.
Швидкість, з якою стають відомими в Німеччині результати голосування — перші цифри з’являються вже о 18.15, за чверть години після закриття виборчих дільниць, — вражають тільки непосвячених. Ці цифри — не офіційний результат голосування, а прогнози соціологічних інститутів, які прямо на виборчих дільницях розпитують громадян, за кого вони віддали свій голос. Висока репрезентативність опитування, відкритість суспільства дозволяють очікувати досить точних прогнозів. На нинішніх виборах соціологи помилилися з великими партіями на піввідсотка, а з малими — на 0,2%. Але й центральна виборча комісія працює непогано: перші результати оприлюднюються вночі після виборів. Саме така прозорість виборів — найголовніша гарантія від підтасовок, від маніпулювання результатами.
Великими сюрпризами виборів стали більш як 6% вільних демократів (ВДП) і понад 5% і чотири прямі мандати Партії демократичного соціалізму (ПДС).
Як видно з розкладки місць в парламенті, соціал-демократам вистачить голосів для виборів канцлера (Шрьодер стане канцлером лише після виборів у бундестагу), якщо вони об’єднаються в коаліції з «зеленими». Але політологи не виключають і теоретичної можливості створення великої коаліції між соціал-демократами та ХДС/ХСС.
Як Коль, так і лідер ХСС Тео Вайгель не бачать перспектив такого союзу. Очевидно, вони перейдуть у жорстку опозицію до нового уряду й будуть нав’язувати своє бачення проблем, перебуваючи в меншості.
Нинішній уряд залишив у спадок соціал-демократам складне господарство. Найвище з часів закінчення Другої світової війни безробіття, зниження реального рівня життя населення, проблема фінансування пенсій, великий державний борг, злочинність, екологічні проблеми — ось неповний перелік тем, з якими доведеться зіткнутися урядові в першу чергу. Витягувати країну з цього багна доведеться новому канцлерові.
54-річний Герхард Шрьодер виріс у бідній робочій родині, його мати працювала прибиральницею. Батько загинув під час війни, його вітчим хворів на туберкульоз, так що дитинство в майбутнього канцлера було важким, і грошей на університети в родині не вистачало. Тому він пізно здобув юридичну освіту й довгий час дотримувався навіть для соціал-демократів «крайніх лівих» поглядів (і був для них хрестоматійним прикладом сходження бідного хлопчика до вершин політичної влади в країні). Тепер же його, прем’єр-міністра Нижньої Саксонії, партійні недруги називають «Genosse der Bosse», «товариш босів». Відома його близька дружба з верхівкою «Фольксвагена», банкірами, профспілковими діячами, мільйонером Йостом Штольманном.
Що ж чекає на німців «за Шрьодера»? Соціал-демократи обіцяють зменшення податкового навантаження на бідніші верстви населення, зниження високих податкових ставок для заможних та для підприємств. Ускладнене буде звільнення робітників з роботи, під час хвороби вони можуть очікувати на краще матеріальне забезпечення. Серед рецептів соціал-демократів із подолання безробіття — скорочення робочого дня. Як і всі попередні уряди, Шрьодер обіцяє зменшення бюрократичного апарату, хоча за німецькими законами звільнити державного службовця неможливо — ними стають довічно.
Коаліція з «зеленими» змушує їх всерйоз дебатувати про введення екологічного податку, перш за все на енергоносії. Хоча до 5 марок за літр бензину, як це виношують у своїх таємних планах «зелені», певно, не дійде, але поступовий відхід від атомної енергетики, використання сонячної та інших альтернативних видів енергії, створення автомобіля, який витрачає 3 літри бензину на 100 кілометрів шляху, будуть пріоритетами економічної та екологічної політики.
У зовнішній політиці навряд чи варто чекати на зміни: СДПН виступає за введення «євро», за розширення Європейського Союзу на Схід, участь бундесверу в СФОР у колишній Югославії, зміцнення ролі НАТО як гаранта безпеки в Європі. Сам Шрьодер заявив, що він робитиме «не все інакше, але все краще», ніж нинішній уряд. Його довгорічний керівник бюро назвала його «ризиковим гравцем», а друзі й вороги зазначають, що в нього не обов’язково є блискучі ідеї і найкращі концепції, зате політичний інстинкт і політичний нюх — власне, те ж саме, що колись говорили про молодого Коля.
Вибори завершилися, настав час вимкнути телекамери та юпітери і засукувати рукави.
КОМЕНТАРІ
Віталій КОНОНОВ — лідер ПЗУ:
— За результатами минулих виборів можна прогнозувати, що німецькі «зелені» й соціал-демократи будуть правлячою коаліцією. Однак говорити про те, що й в Україні можливий такий альянс, не доводиться, позаяк у нас соціал-демократи дуже роз’єднані. Можна припустити, що після перемоги соціал-демократів у бундестазі в нас поліпшаться відносини з Німеччиною, бо дуже вплинули на результати виборів східні німці (НДР). Не знаю, чи добре це для самої Німеччини, але для країн східного блоку — це позитивний момент. Не думаю, що ослаблення позицій Гельмута Коля позначиться на зовнішній підтримці Леоніда Кучми на президентських виборах. Шрьодер також може стати великим другом нашого Президента, враховуючи, що Кучма не належить ні до якої політичної партії, тож йому дуже легко міняти політичних друзів.
Микола ЛАВРИНЕНКО — народний депутат, член фракції СПУ:
— Я вважаю, що від того, які позиції займе лівий центр Німеччини, їх «відображення» буде й в Україні, хоча аналогічного розкладу сил у ВР не очікується. Проте істотних змін можна чекати, якщо Україна після президентських виборів полівішає. У такому випадку буде більше можливостей для взаємовигідного співробітництва наших країн. Можна також сказати, що ослаблення позицій Коля в Німеччині позначиться на підтримці Кучми як кандидата в президенти і надасть певну перевагу кандидату від лівих сил — є впевненість у цьому.
Андрій ПОПОК — член політради ХНС:
— Я думаю, попри політичні рокіровки в бундестазі, політика Німеччини щодо України та Східної Європи істотно не зміниться. А стосовно непрямих обіцянок Гельмута Коля підтримувати Леоніда Кучму на президентських виборах, то, по-моєму, ми дуже перебільшуємо зовнішню підтримку політичних лідерів для президента тієї чи іншої країни. По-перше, виборець далеко не завжди поінформований про таку підтримку, а по-друге, яку б моральну підтримку не надавали президентові зовнішні сили, вони його завжди сприймають за тими діями, які відбуваються всередині країни.
№185 29.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
