Шахти затоплюють місто Стаханов

Шахтний фонд Стахановського вуглевидобувного регіону — один з найстаріших у Донбасі. Шість підприємств, наприклад, введено в експлуатацію наприкінці минулого і на початку нинішнього століття, на дев’яти не проводилися реконструкції за весь період існування, а остання шахта будувалася майже сорок років тому.

Отже, зі Стаханова реструктуризацію вугільної галузі в Луганській області й розпочато. Чотири шахти, що належать ВО «Стахановвугілля», було передано холдинговій компанії «Луганськвугілля», чотири інших віддано для ліквідації в «ДК Укрвугілляреструктуризація», ще дві придатні до передачі. Одночасне закриття більшості шахт регіону, п’ять з яких мають між собою гідравлічний зв’язок, створює ряд проблем, пов’язаних з істотною зміною гідрологічного і гідрогеологічного середовища Стаханова. Як передбачають фахівці, територія підтоплення шахтними водами може досягнути 600 га, й це загрожує тяжкими наслідками, оскільки на цій площі розташовано близько 2 тис. будівель — житлових будинків, господарських і громадських споруд. Крім того, гострою проблемою є витіснення з гірничого масиву на поверхню газу метану. Обстеження показали, що наявність газу вже зафіксована в підвалах 52 споруд. На окремих ділянках з’явилася підвищена радіація, зокрема останнім часом радіонукліди виявлено на шахті «Луганській».

Питання негативного впливу на навколишнє середовище в разі ліквідації шахт вже не раз розглядалися в різного роду інстанціях, однак дослідницька робота, реалізація технічних рішень проводяться невиправдано дуже повільно. Це в свою чергу ще більше посилює й без того критичну ситуацію в регіоні.

Одне слово, для проведення засідання колегії безпосередньо в Стаханові потрібна була громадянська сміливість передусім нового міністра Мінвуглепрому Сергія Тулуба, оскільки розмова виходила далеко за межі звичайної міністерської процедури, здійснюваної в кабінетах. Аналізуючи діяльність підприємств і соціально-екологічну ситуацію в Стаханові, належало знайти відповіді на три головні питання: хто винуватий у тому, що процес закриття шахт відбувається вкрай погано? що робити в зв’язку з цим? а головне — де взяти гроші? І якщо з першим питанням, нехай навіть шляхом взаємних звинувачень, учасники розмови більш-менш розібралися, то два останніх, які тісно пов’язані між собою, по суті залишилися без рішень. Конкретних пропозицій з приводу того, де ж взяти кошти для розв’язання проблем, які виникли в зв’язку з реструктуризацією Стаханова, що заслуговують на увагу, так і не було. І хоч як намагався Сергій Тулуб закликати присутніх до конструктивнішого обговорення порушених питань, пошуків шляхів виходу з ситуації, що склалася, ініціативи було мало і розмова далі за гроші, точніше, їхню відсутність, не велася.

Заслухавши думку 17 виступаючих, колегія так і не змогла виробити стратегії подальших дій Мінвуглепрому з подальшої долі Стахановського регіону. Було вирішено ще попрацювати над пропозиціями і знову заслухати порушене питання на колегії тепер уже в Києві.

№180 22.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»