Україну можуть і допустити до каспійської нафти
Анкара свою думку щодо українського варіанту експорту енергоносіїв із Каспію до Європи вже висловила — він має право на існування, оскільки не конкурує з турецьким. Якщо через Туреччину нафта, як планується, піде до середземноморського споживача, то через Україну — до Центральної Європи. Польща свою зацікавленість у такому розвитку виявляє вже давно. Про фінансування — не говорить поки що ніхто. Витрати України на спорудження нафтопроводу Одеса—Броди та першої черги перевалочного терміналу під Одесою становили вже $120 млн. Засновано консорціум, який до реальної роботи ще не брався. Окрім Польщі, наскільки відомо, купувати каспійську нафту в Центральній Європі ще ніхто не зголосився прямо — очевидно, треба довести, що шлях діє, а сировина — якісна. До речі, український шлях — при тому, що він потребує кількаразової перевалки з цистерн до трубопроводів, начебто гарантує здешевлення кожної тонни нафти на $8-9 порівняно з іншими можливими, а втрати якості нафти оцінюються як близькі до нуля.
Зрештою, Алієв у розмові з Кучмою підтвердив запрошення України до конкретних переговорів із приводу транспортування каспійської нафти. Можливо, це й був справжній успіх.
Однак реально про успіхи і «нафтового шляху», і транспортного коридору взагалі можна буде говорити лише за кілька років.
Нині ж — на бакинській конференції — росіяни, зокрема, намагалися переконати всіх інших, що шлях із Європи до Азії, давно вже прокладений через Росію, є набагато простішим і набагато дешевшим, аніж запропонований на конференції. Хоча нічого дивного — в разі реалізації цих грандіозних проектів Росія залишиться в явному програші.
