Привітання Президента із шiстдесятиріччям

Спочатку про тих, хто прибув особисто привітати Леоніда Даниловича.

«Україна зможе отримувати нафту за всіма маршрутами транспортування каспійської нафти». Після цих слів президента Азербайджану Гейдара Алієва абсолютно нетактовним виглядало запитання журналістів про те, який же подарунок він привіз нашому Президентові. Я б на місці вельмишановного Гейдара Алійовича напевно б брякнув: «Який вам ще потрібен подарунок»?! Але Алієв як вихована людина і досвідчений диплома, пощадив наївне невігластво наших ЗМІ: «Справа хіба в подарунках, справа в тому, що я приїхав». Очевидно, присутні журналісти не були до кінця впевнені в цьому факті. У активі нашого Президента також запрошення до Баку на саміт 34-х держав, розташованих уздовж «Великого шовкового шляху». Основне питання саміту — відродження транспортної магістралі Європа-Кавказ-Азія. Ну й природно розглядатиметься питання транспортування каспійської нафти.

Інший гість, і за дивним збігом обставин також лідер країни-члена організації ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), президент Грузії Едуард Шеварднадзе після прибуття до Сімферополя заявив у інтерв’ю журналістам: «Думаю, зараз ми наближаємося до ідеального стану міждержавних відносин». Про ювіляра Е.Шеварднадзе сказав так: «У нас особиста велика дружба, повне взаєморозуміння, глибокі й шанобливі стосунки, і я постараюся сьогодні це висловити йому (Л.Кучмі) й всьому українському народу». Чудово сказано! З істинно грузинською чемністю гостя до господаря і друга! А журналісти, як маленькі діти напередодні Нового року, знову заторочили своє: «Які подарунки, які подарунки?» Їм про дружбу і про ідеальне, а вони про грубу матерію! Довелося й президентові Грузії, слідом за президентом Азербайджану, роз’яснювати: «Справа не в подарунках, справа в почуттях».

У мене в армії командиром відділення був сержант, який говорив: «Пояснюю тільки двічі!» Очевидно, саме тому не прибув президент Молдови. Адже йому довелося б пояснювати щодо подарунків втретє. Тож ГУАМ зібрався в Криму без літери М, отаке собі, розумієте, ГУА.

Президент Росії не приїхав, але надіслав привітальну телеграму, в якій підкреслив, що високо цінує особистий внесок Л.Кучми в зміцнення і розвиток дружніх, добросусідських відносин між нашими братніми країнами у рамках реформованої Співдружності незалежних держав.

Реформованість СНД багато в чому залежить від виконавчого секретаря СНД Бориса Березовського, який також прибув до Криму, щоб особисто привітати президента Л.Кучму. І заявив журналістам, що він не збирається обговорювати в Криму важливі проблеми. Хоч убийте, але особисто я не можу уявити Бориса Абрамовича, який обговорює «не важливі» проблеми.

Президент Росії надіслав не лише телеграму, але й «звуковий лист» у вигляді спічу віце-прем’єра Російської Федерації Івана Рибкіна. Він передав привітання Бориса Єльцина «на словах» і обговорив із Л.Кучмою питання майбутньої зустрічі «президентів двох братніх, дружніх держав». Планується, що наступна зустріч Л.Кучми і Б.Ельцина пройде у Харкові 18—19 вересня. Журналісти чуйно відреагувати на неодноразово повторюваний епітет «братня Україна» і про подарунки тактовно не запитували. Родичів люблять не за подарунки, а просто так. Говорячи про перспективи ратифікації великого договору між Україною та Росією, І.Рибкін заявив: «Я думаю, і в Державній думі дозріває розуміння того, що відносини таких величезних країн європейського континенту, якими є Росія і Україна, кон’юнктурі не підлягають». За його словами, цей договір «безсумнівно має бути ратифіковано».

Екс-прем’єр Росії Віктор Черномирдін, який приїхав до Криму для участі у святкуванні 60-річчя Президента України, заявив, що він приїхав до нього «як до друга». Віктор Степанович відзначив, що він знає Леоніда Кучму багато років. «У нас із ним навіть долі схожі: він був директором, і я був директором, тож нам легко один одного розуміти», — додав він. І всім відразу стало ясно, що ця паралель долі двох друзів не випадкова, і коли вже Леонід Данилович став Президентом, то й Віктору Степановичу туди дорога. «Як друг можу сказати, що в житті різні були часи у нього і у мене, й завжди ми знаходили підтримку один в одного і розуміння», — підкреслив Черномирдін, додавши: «Я дуже ціную ці якості, головне — вчасно підставити один одному плече». Важко сказати, хто зараз більше потребує підтримки дружнього плеча: Леонід Данилович, враховуючи вплив Черномирдіна у РАТ «Газпром», чи Віктор Степанович, який офіційно оголосив про свою участь у виборах президента в Росії 2000-го року.

Як громадянин України я відчув законну гордість, прочитавши добрі побажання і високі оцінки діяльності нашого Президента у привітальних телеграмах віце-президента США, президентів Німеччини, Угорщини, Австрії, Португалії, Ізраїлю та багатьох, багатьох інших державних діячів.

Окреме спасибі президентові Італійської Республіки пану Оскару Луїджі Скальфаро. Він прямо відзначив, що під керівництвом Леоніда Кучми Україна повернулася до великої родини європейських народів як її повноправний член. На тлі цих зворушливих слів нападки вітчизняної опозиції на Президента виглядають смішними і убогими.

Отже підіб’ємо підсумки. Безумовно, день народження державного діяча — це вельми зручний привід не лише для того, щоб зустрітися зі старими друзями, але й вирішити накопичені проблеми, вивірити позиції, визначити пріоритети в політиці та економіці. Судячи із складу гостей, наші проблеми і наші пріоритети з явно вираженим східним акцентом й поки не виходять за рамки СНД. Такі реалії сьогоднішнього політичного і економічного становища України в світі.

А щодо декларованих спрямовувань в Європу, так для цього одних привітальних телеграм мало. Ось коли до нас Генеральний секретар НАТО заглядатиме частіше, ніж виконавчий секретар СНД, тоді й поговоримо про Україну як про велику європейську державу.