Єльцин поміняв шефа Луб’янки

Ковальов став керівником ФСБ після знаменитого скандалу із відставкою шефа президентської охорони генерала Олександра Коржакова напередодні другого туру президентських виборів у Росії. Тоді ж разом із Коржаковим було усунуто його приятеля і родича, колишнього коменданта Кремля Михайла Барсукова, що очолював ФСБ і зробив усе можливе, аби це відомство поступилося повноваженнями і можливостями коржаковській Федеральній службі охорони. Що найпарадоксальніше — за часів Ковальова ФСБ повернула собі статус головної силової структури Росії не тому, що до цього доклало зусиль її нове керівництво, а тому, що послабилися охоронці. До того ж, Ковальову весь час довелося мати справу із двома сильними міністрами внутрішніх справ: спочатку Анатолієм Куликовим, а згодом Сергієм Степашиним — і в результаті відомство на Луб’янці перетворилося на тінь колись всесильного КДБ...

Нове призначення, втім, може означати, що Кремль готується до складної осені, і вже тому Єльцину потрібна на чолі ФСБ не просто лояльна й непомітна, а «своя» людина. Показово, що про відставку Ковальова російські мас-медіа, які звичайно випереджають рішення влади, заговорили лише постфактум, після публікації президентського указу. І це, здається, ще не останній єльцинський сюрприз. Після зустрічі президента із прем’єром Кирієнком, що пройшла в Шуйській Чупі наприкінці минулого тижня, Єльцин повідомив про можливі кадрові зміни в уряді. Швидше за все ці зміни відбудуться вже цього тижня й будуть не менш сенсаційними, аніж відставка Ковальова чи недавнє призначення представника фракції КПРФ у Держдумі Юрія Маслюкова новим міністром промисловості. До речі, про останнє рішення Єльцин відгукнувся дуже схвильовано. Він назвав Маслюкова, колишнього голову держплану СРСР та члена політбюро ЦК КПРС, досвідченим і авторитетним керівником і саме цим пояснив незвичайні повноваження нового міністра: Маслюкова призначено членом президії уряду, і він поставив такі умови свого призначення, які можуть у разі повного їхнього виконання перетворити міністерство промисловості у супервідомство. Однак, з іншого боку, кому, як не Єльцину, знати про здібності Маслюкова: на відміну від більшості нинішніх російських міністрів, з цим він вже працював...