Володимир ПОЛОХАЛО: «Непрофесійність у політиці страшніша від корумпованості»

Кореспондент «Дня» Лариса РУДЕНКО поцікавилася у професора Полохала, як він бачить свою діяльність на новій посаді.

— Стосовно завдань самого управління — йдеться, насамперед, про аналіз соціально-політичного стану, прогноз, тенденції політичного процесу. Наскільки я ознайомився із складом управління, тут працюють цікаві інтелектуали, спроможні аналізувати на високому рівні. Та коли йдеться про внутрішню політику, то, мені здається, повинен бути зібраний потенціал, який, як мінімум, може інтелектуально впливати на вибір тих чи інших варіантів і на перебіг подій. У будь-якому випадку некомпетентність, непрофесійність у політиці — річ, можливо, ще страшна, ніж корумпованість.

— Чи не пов’язуєте ви своє призначення з наближенням президентських виборів?

— Я скажу, що для мене це був непростий вибір. Я сам поділяю політологів на незалежних (тонкий прошарок), на партійних чи офіційних, на конформістів, маргиналів. Можна піднятися над усім і так осторонь дивитися, а можна спробувати якось інтелектуально впливати. Домагання влади не було мені властиве — це скажуть мої колеги. Мій суспільний статус головного редактора журналу був самодостатнім.

— Володимиру Івановичу, скажіть будь ласка, а ви взагалі маєте якийсь досвід передвиборної роботи?

— Мій політичний досвід — це 1987—1990 рр., до мого виходу з КПРС. Я був делегатом ХХVIII з’їзду КПРС від Демплатформи, співголовою демплатформи Компартії України. Після того я не брав участі у жодних виборах, тому що не бачив у цьому перспективи.

— А що буде з вашим журналом?

— Я залишився шеф-редактором. Це була моя основна позиція. Лінія журналу зовсім не зміниться.

— Ну, він же достатньо опозиційний щодо влади.

— Він опозиційний до політичних реалій, до політичної системи. Не йдеться про якісь там фігури. Я не бачу великої різниці, скажу вам чесно, між опозицією, скажімо, Павла Лазаренка, Олександра Мороза. Це не є, власне кажучи, опозиція як опозиція.

КОМЕНТАР

Чимало спостерігачів пов’язують останні призначення в адміністрації з підготовкою до президентських виборів. Справді, Олександр Мартиненко — цілком пристойна фігура для інформаційного забезпечення виборчої кампанії Президента. Олександр Яковенко, який працював заступником директора з побутових питань такого серйозного підприємства, як ВО ім. Артема, також може некепсько виглядати на посаді, пов’язаній із кадровою роботою. Особливо гарний вигляд у пана Онищенка — колишнього заступника Азарова (податкова адміністрація) — на посаді начальника контрольного управління. У цьому випадку не змінилася навіть специфіка роботи. Єдина неув’язка виникає з паном Полохалом, котрий до свого призначення був головним редактором товстого часопису.

Посаду, яку обійняв пан Полохало, спостерігачі вважають однією з ключових в адміністрації, позаяк «внутрішню політику» завжди розуміли в АП як роботу з місцевими адміністраціями. Саме в цьому й полягає притичина — пан Полохало явно не готовий «шикувати» губернаторів, як це робив на цій посаді Петро Лелик. Правда, уже за Василя Кременя — попереднього начальника управління (нині народний депутат) — функція роботи з місцевими владами відійшла на другий план. Показово, що Олександр Яковенко, який раніше займався адміністраціями в Кабміні, не дістав управління внутрішньої політики.

Очевидно, що тепер управління внутрішньої політики перетворюється на певний інформаційно-аналітичний центр. За задумом такий центр має бути орієнтовано на наступні президентські вибори. А позаяк сам пан Полохало виборами не займався, управління стане аналітичною частиною наступного передвиборного штабу, очолюваного якимсь удатним організатором із досвідом проведення великої виборчої кампанії. Враховуючи невщухаючі чутки про відставку Євгена Кушнарьова, можливо, ми незабаром дізнаємося під кого ж саме виконують усі ці кадрові перестановки.