Пошуки таємниць української історії в архівах світу

Однією з ознак стійкості спільноти в часи війн та інших катаклізмів є її здатність підтримувати культурне життя в країні в жорстоку добу. Особливої цінності у вище означеному контексті набувають проєкти, пов’язані з актуалізацією героїчних сторінок історії, відкриттям її захованих таємниць, популяризацією та адвокацією інтересів країни на світовій арені.

Саме до таких вагомих досліджень належить проєкт «Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу», результати якого були представлені аудиторії істориків та музейників 11 березня 2025 року в Музеї книги і друкарства України, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври.

Перед гостями заходу виступили президент Віктор Ющенко, директорка музею «Гетьманська столиця» Тетяна Кербут,  завідувачка проєктного сектору Департаменту публічної дипломатії та комунікацій МЗС України Вікторія Ярославська, директорка Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська та інші поважні науковці та громадські діячі. Всі вони наголошували на важливості постійної копіткої роботи на ниві повернення Україні її справжньої історії, збереженні спадщини та відродженні величі українських видатних керманичів, серед яких, безумовно, є й імена гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика.

Результати проєкту «Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу» презентувались командою дослідниць Національного заповідника України «Гетьманська столиця» (м. Батурин), яка виграла конкурс у січні 2024 року і отримала фінансову підтримку на науково-пошукову діяльність історичної спадщини гетьмана Війська Запорозького у вигнанні Пилипа Орлика, та незалежною дослідницею Мариною Траттнер, журналісткою та юристкою.

Унікальний проєкт  по віднайденню та вивченню документів, пов’язаних із життям Пилипа Орлика та його родини «Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу» (Україна-Швеція, Батурин-Стокгольм) був ініційований Міністерством закордонних справ України, персонально – чотирнадцятим Міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою. Підтримка дослідження також здійснювалась Національним заповідником «Гетьманська столиця», Державним архівом Швеції, Благодійним фондом «МХП-Громаді» та Благодійним фондом «Спадок Гетьманщини».

У межах проєктного часу було опрацьовано понад 600 архівних сторінок документів. Дослідниці працювали в Державному архіві Швеції, що знаходиться у Стокгольмі. Цей архів є справжньою скарбницею надзвичайно важливих документів з історії України, зокрема, і тих, які висвітлюють життєдіяльність Пилипа Орлика, його рідні. Як зазначали українські науковиці, їх вразило відношення шведського архіву до документальної спадщини України. Понад триста років шведи ретельно зберігали й охороняли унікальні свідчення козацької доби, які і до цього часу є значною мірою не розшифровані та не оприлюднені. Дослідницям вдалось частину з цих документів опрацювати, перекласти й систематизувати. Навіть перекладацька праця виявилась складною, адже довелось перекладати зі старослов’янської, польської, латини, французької та інших мов. Звертались до цілого ряду перекладачів, у тому числі і тих, хто зараз перебуває у лавах ЗСУ. «Об’єднавши у проєкті перекладачів, мовознавців, істориків та дослідників, ми отримали готові до опрацювання сторінки з української історії, які розповідають про друзів і ворогів України, зраду і підтримку, таємні переговори і дипломатичні відносини ХУІІІ століття», – зазначила у своїй доповіді на засіданні в МКДУ дослідниця Наталія Дробязко.

Авторкам-дослідницям вдалось опрацювати «Досьє на Пилипа Орлика», зібране у 1741 році за понад 20 років життєдіяльності гетьмана; «Меморіал Пилипа Орлика», зачитаний у Королівській колегії 26 серпня 1720 року; листи доньки гетьмана Варвари Орлик 1731 та 1741 років; «Фінансову звітність щодо витрат козаків» 1709-1711 та 1709-1714 років у Бендерах, де подаються відомості про витрати шведського короля Карла ХІІ на Пилипа Орлика та його військо; протоколи й акти Секретного комітету Королівської колегії 1819-1741 років про родину племінника Івана Мазепи Андрія Войнаровського. Все перелічене вище демонструє, яку величезну роботу було пророблено командою проєкту «Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу».

На засіданні за результатами виконаного проєкту блискучу доповідь виголосила незалежна дослідниця Марина Траттнер. Вона виклала власне розслідування таємних стосунків гетьмана Мазепи з Карлом ХІІ, а потім і Пилипа Орлика та його нащадків із королівським домом Швеції та іншими правителями тогочасної доби, викликавши глибоке зацікавлення у слухачів. Таке дослідження цілком може стати основою детективної історії чи навіть кіносценарію! Адже популяризація історичної спадщини, введення її у різноманітних формах у масовий обіг спільноти не лише збагачує культуру народу, але й стає ефективною зброєю проти імперських домагань росії, формуючи українську ідентичність та виховуючи патріотизм громадянства країни.

Загалом командою проєкту «Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу» зроблені відкриття невідомих сторінок української історії, які чекали 320 років на власне оприлюднення. Робота пророблена колосальна і надзвичайно важлива для виявлення справжньої історії України та розвінчання імперських міфів кремля!

Варто сподіватись на продовження дослідження спадщини Пилипа Орлика та його доби, а також на видання окремого тому, створеного на основі проведеної величезної роботи командою однодумців.

Ірина Грабовська