Втрати «служби государевої»

Україна 1991 року стала незалежною. У нас з’явилася своя, українська армія. Ми всі, а особливо матері і батьки, полегшено зітхнули, позбувшись армійських етнічних «з’ясувок» і «всесоюзної» дідівщини. Наші хлопці не брали участі у військових діях на Кавказі та інших регіонах. І слава Богу! Проте з болем доводиться визнавати — і в українській незалежній армії ще багато горя. Підтвердження тому — Харківська область.

У 1994-95 роках під час проходження термінової служби загинуло 24 харків’янина. Серед них: четверо — від побоїв («нестатутні відносини»), четверо — внаслідок нещасних випадків, шестеро — в автомобільних аваріях, двоє — від переохолодження, п’ятеро покінчили життя самогубством. 33 мешканці Харкова повернулися зі служби інвалідами.

КУЛЮ В ЛОБ

Отримав 19-річний харків’янин Олександр Глущенко через півроку після призову до армії. Його мати, ревна парафіянка храму Іоанна Богослова, не вірить у версію самогубства, висунуту командуванням частини. Вона їздила до Умані, де служив син, говорила з офіцерами, знайомилася з матеріалами слідства, яке проводить Черкаська військова прокуратура. Вона привезла в Харків тіло сина, який іще недавно будував плани майбутнього сімейного життя і який ніколи не виявляв схильності до суїциду.

Останні в своєму житті нічні години Сашко Глущенко стояв на вежі з автоматом — охороняв об’єкт. Постріл почув черговий по частині й побіг у той бік. Мертвий Глущенко лежав із автоматом у руках. Його було вбито кулею в голову — отвір точно між бровами. У автоматі бракувало одного патрона. Все свідчить про самогубство.

Легко зрозуміти, що до жінки, котра втратила сина, приходять найпохмуріші думки. Незважаючи на всі докази, що підтверджують командирську версію, жінка не вірить, що її син пішов із життя добровільно. Християнство вважає самогубство смертним гріхом.

ВІН «ЗАПИСАВСЯ ДОБРОВОЛЬЦЕМ»

За своє коротке життя Сашко жодного разу не давав приводу говорити про себе як про схильну до суїциду людину. Нормальний хлопець із неабиякими здібностями до техніки, котрий знав, чого хоче від життя. Випивав дуже мало й помірно. Мав наречену. Закінчивши школу, Олександр довго поневірявся у пошуках роботи. Практично безуспішно. Поступати вчитися було не з їхньою кишенею. Мати працює вихователькою у дитячому садку, мізерну зарплату отримує із затримками.

Минулого літа Глущенко, хоча мав право на відстрочку, вирішив іти до армії добровольцем. Не від великого патріотизму — від великої потреби. Про сприятливі зміни в солдатській долі він писав і матері, й нареченій. Напередодні своєї варти Олександр з приятелем обговорювали, як проведуть майбутнє звільнення. Поведінка Глущенка показувала, що він думає про життя, і аж ніяк не про смерть. Не виключений, проте, варіант, що Сашко Глущенко загинув через необережність. Прагнучи добитися істини та відновити добру пам’ять про сина, мати звернулася до Харківської правозахисної групи (ХПГ). «Глущенко мав славу врівноваженого та цілеспрямованого хлопчини, — каже член ХПГ Інна Захарова. — Випадок незвичайний: людина за сьогоднішніх соціальних умов вибирає армійську службу (схожі приклади бачимо і в розвиненіших країнах), аби піднятися на вищий рівень у суспільстві, та знаходить на службі смерть».

«САЛАГА» В БОЧЦІ

Інна Захарова повідомила, що у травні поточного року поставлено крапку в справі про загибель іще одного харків’янина — Дмитра Донченка, котрий служив у Одеській області. Цей хлопець зі слабким серцем (дивно, що його взагалі призвали) не визнавав «нестатутних відносин» і не дозволяв себе бити. «Дід» Панич вирішив розібратися з ним раз і назавжди. За компанію взяв Іскандаряна, котрий випив, — однопризовника Донченка. Вони запропонували майбутній жертві піти з ними ніби на дискотеку до селища. Проте коли дійшли до будівництва на околиці селища, баритися не стали. Іскандарян ударив Донченка в груди, а Панич — в обличчя. Потім Панич підібрав метровий металевий кут, що валявся неподалік, і разів десять ударив по голові Донченка, котрий піднімався. Однак Донченко все ще подавав ознаки життя. Тоді Панич добив його важким булижником. Військовий суд Одеського гарнізону за умисне вбивство, скоєне за змовою і з особливою жорстокістю, засудив Панича та Іскандаряна до 15 років позбавлення волі кожного.

АРМІЯ ЧИ ІНВАЛІДНА КОМАНДА?

Ми не випадково згадали про хворобу призовника Донченка. В українській армії за не кращою традицією, яка залишилася від радянської армії, помітку «придатний» часто ставлять явним інвалідам. Це давно непокоїть і батьків призовників, і асоціацію солдатських матерів, і правозахисників. І. Захарова ознайомила нашого кореспондента з відповіддю на лист ХПГ, підписаний головою президентської адміністрації. У ньому Євген Кушнарьов повідомляє, що наказ міністра оборони від 4 січня 1994 року, який визначає порядок військово-медичної експертизи та огляду, «не відповідає вимогам сучасності й потребує уточнення. Генеральна військова інспекція при Президентові України... теж підготує пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».

Та замість цього до «нової» Верховної Ради йде законопроект Міністерства оборони про скорочення військових кафедр у вузах і скасування відстрочок для студентів. Міністр оборони Олександр Кузьмук вважає, що ця міра допоможе підвищити інтелектуальний рівень армії. Члени комітету солдатських матерів дотримуються іншої точки зору. Вони вважають, що така міра знизить інтелектуальний рівень суспільства (оскільки багато студентів після служби до вузів уже не повернуться), а значну частину молодих людей просто буде «витиснуто» з країни — до еміграції. Днями Харківське відділення солдатських матерів почало збір підписів серед викладачів держуніверситету під зверненням до парламенту з вимогою не ухвалювати цей законопроект. Кращою мірою, здатною підвищити як інтелектуальний рівень, так і боєздатність українських військ, був би перехід до професійної армії, що неодноразово наприкінці ХХ століття демонструвала переваги перед «ополченням». Однак і батьки-командири, і голова президентської адміністрації вважають, що говорити за сьогоднішніх економічних і соціальних умов про перехід до неї передчасно...