Хай живе союз непорушних шлюбних співдружностей!

Відомий всьому світові невтомний коханець Казанова вважав, що кохання на три чверті є цікавість. Шкода його, стільки сил витратив, ганяючись за жінками, а щастя так і не спізнав.

Буває, кохання плутають із розрядкою, відпочинком, відновленням сил, розвагою. У людини виникає природне сексуальне напруження, до якого приєднується напруження психологічне, втома після п’яти днів важкої роботи. Людина думає: «Я важко працювала увесь тиждень. Я втомилася. Мені треба розслабитися, перемкнутися. Кращий спосіб для цього — секс, кохання». У цьому випадку партнер або навіть подружжя вибирається тільки за ознакою зовнішньої привабливості. Значно пізніше з’ясовується, що з обраним об’єктом «кохання» треба ділити не тільки ліжко, а й життя.

Іноді люди не розрізняють кохання й секс, а останній вважають найпоширенішим видом спорту. А в спорті що більше перемог, то краще. Все життя такі люди виконують норми: перший розряд, кандидат у майстри, майстер, гросмейстер сексу. Проте кількість ніколи не замінювала якості — десять кілограмів кабачкової ікри не замінять сто грамів чорної.

Буває: кохання підміняється почуттям власності — він мій! Прив’язують його зазвичай сексом і вагітністю. Це — модель кохання, близька до в’язниці, але ув’язнені рідко кохають тюремника...

Часто люди одружуються, щоб мати підтримку подружжя у їхній роботі, бізнесі, кар’єрі. Не має значення, особисто його чи родичів. Як тільки кар’єра чи робота ладяться, про подружжя звичайно забувають і заводять пасію на стороні.

В юності кохання й шлюб сприймаються як ознаки дорослості та незалежності від батьків. Часто шлюб беруть із першим ліпшим партнером, із яким був секс. Інші характеристики подружжя з’ясовуються знову-таки лише після одруження. Прогнозувати результат неважко.

Нерідко шлюби укладаються за принципом: у мене є те, чого в неї немає, а в неї є те, чого немає в мене. Ми доповнюємо одне одного. Щось на кшталт спілки сліпого та паралізованого — один може рухатися, але не бачить, інший бачить, але нерухомий. Такі шлюби можуть бути досить стабільними (щоправда, про кохання тут не йдеться), однак партнери зацікавлені в тому, щоб дефіцит іншого не тільки не слабшав, але, навпаки, посилювався.

Часом у шлюб вступають люди, що відчувають себе убогими. Вони кажуть: «Я нічим не вирізняюся з-поміж людей, а дружина моя — аж ніяк не геніальна». Вони притискаються одне до одного й бредуть життям — сліпий сліпому поводирем...

Беручи шлюб, треба пам’ятати, що відчуття щастя — всього лиш миттєвості. Як зробити їх надбанням вічності — проблема, котру доведеться вирішувати все життя.