На ринку праці — шок

Тема економічної кризи нині трохи відійшла на другий план через політичні перипетії, однак заспокоюватися та складати руки Україні поки що зарано, адже долати наслідки кризи доведеться не один рік. У цьому переконані й експерти Представництва Світового банку в Україні, які вивчали вплив кризи на економічне та соціальне життя в Україні, а також у 27 державах Східної Європи та Центральної Азії. За їхніми висновками, найбільшою проблемою для нас стане боротьба з безробіттям. За даними Державного центру зайнятості України, нині воно становить 9%, тоді як рік тому було на 3% менше. Щоб зменшити кількість безробітних, знадобиться рік, а то й два. За умови, що будуть створені нові робочі місця або повернуті старі, а розміри загальнообов’язкового державного соціального страхування лишаться на рівні цього року.

— Як наслідок кризи, такий собі дзеркальний ефект зайнятості, маємо безробіття, яке реагує на економічну кризу віддаленим ефектом, тобто із запізненням, — пояснює керівник сектору економіки людського розвитку регіону Східної Європи та Центральної Азії Світового банку Єско Хентшель. — Безробіття — це найсильніший результат кризи, і воно починає зменшуватися тільки через довгий період відновлення та зростання в економіці. Наприклад, у Чехії після кризи 1998 року лише через півтора року почалося зниження безробіття, у Польщі це зайняло навіть більше часу. Та якщо навіть економіка почне одужувати і набирати обертів, все рівно знадобиться не один рік, щоб повністю відновити ринок праці.

За період з липня 2008 року до липня 2009 чисельність зареєстрованих безробітних у країнах ЄЦА виросла на 34% — з восьми до одинадцяти мільйонів, стверджують у Світовому банку. І це не враховуючи число незареєстрованих безробітних, бо, приміром, у Казахстані до державних центрів зайнятості звернулося тільки 17% безробітних, а в Росії — лише 34%. Як швидко усім цим людям пощастить із працевлаштуванням, точної відповіді експерти не дають. Натомість зауважують, що основною проблемою більшості країн Європи та Центральної Азії (ЄЦА) стала відсутність попиту на робочу силу. Як пояснив Єско Хентшель, у більшості країн ЄЦА, зокрема й в Україні, значно погіршилися умови для працевлаштування та зменшилась кількість вакансій, запропонованих службами зайнятості, — це підтверджують і в Державному центрі зайнятості України.

— Наразі шукають роботу підсобні робітники, продавці продовольчих товарів, оператори котелень, охоронці, сторожи, водії, слюсарі, натомість роботодавець шукає продавців, водіїв, кухарів, трактористів, швачок, і в значно менших кількостях, ніж є пропозиція. І поки що ми не бачимо реальних змін попиту на ту робочу силу, де має з’явитися інноваційний сектор і куди будуть вкладатися інвестиції, — доповнила заступник директора Державного центру зайнятості Наталія Зінкевич. — Тому очікувань, що рівень безробіття наступного року суттєво зменшиться, немає. За нашими прогнозами, у 2010 році шукачами роботи будуть понад мільйон осіб. Наразі ринок праці в Україні має депресивні ознаки, тому що попит на робочу силу не росте. В умовах скорочення попиту на робочу силу антикризовий Закон, який вступив у дію з 13 січня цього року, визначив шляхи мотивації незайнятого населення до пошуку підходящої роботи. Він встановив певні обмеження та санкції до тих громадян, які не виявляли активної позиції на ринку праці і відмовлялися від пропонованого працевлаштування, професійного перенавчання чи громадської роботи. Тому ми пропонуємо проводити ці норми, що передбачені у антикризовому законі, і в 2010 році.

Насторожує фахівців і те, що незабаром скінчиться термін виплати соціальної допомоги по безробіттю, яку зараз отримує не одна тисяча людей. І де вони опиняться, якщо для них не буде створено нових робочих місць? На думку Наталії Зінкевич, громадяни або зневіряться у пошуках роботи, або оберуть для цього іншу країну. «Немає часу для роздумів, треба чи ні створювати нові робочі місця, — це треба робити. Якщо ми підемо шляхом скорочення страхових внесків на загальнообов’язкове державне страхування до рівня докризового періоду, ні про які активні програми, що допомогли б людині у майбутньому знайти роботу, мова не йтиме. Без активних програм все більше людей лише претендуватимуть на виплату допомоги по безробіттю, тому треба створювати робочі місця у тих секторах економіки, де є потужний трудовий потенціал», — зауважує Наталія Зінкевич .

Економічна криза відчутно вплинула майже на кожну родину. Так, за словами Хентшеля, у кризових умовах небагаті домогосподарства втратили можливість брати кошти в борг, чимала їхня частина нагромадила заборгованості, в основному іпотечні. «Під час кризи пройшла девальвація, що зразу вплинуло на ціни на певні товари. Зазвичай у кризу товари, що споживаються бідними домогосподарствами, дорожчають. Певні зміни сталися і на ринку праці, який зазнав певних шоків через масові звільнення людей, а ті, хто лишилися на робочих місцях, почали отримувати меншу зарплатню. Ще один канал впливу на безробіття — грошові перекази з-за кордону, що у деяких країнах займають серйозне місце. Скажімо, у 2007 році перекази для підтримки сімей у Таджикистані становили 46% ВВП, за ним іде Молдова, Киргизія, в Україні перекази становлять 4% від ВВП», — повідомив Єско Хентшель.

Ще один наслідок економічної кризи — зростання показників бідності майже у всіх країнах ЄЦА. Так, у Вірменії, за прогнозом Світового банку, він може підвищитися з 23% до 30, в Туреччині — з 17 до 22%, для України таких розрахунків ще не зроблено, але як переконані наші фахівці, рівень бідності в Україні теж зросте на кілька відсотків. За словами директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елли Лібанової, ця криза демонструє лише верхівку тих проблем, які формувалися на ринку праці та у сфері зайнятості протягом періоду незалежності.

— Наразі найбільш гострими чинниками розвитку ринку праці, які світова криза лише загострила, виступають професійно-кваліфікаційні диспропорції попиту і пропозиції робочої сили, неповне використання робочої сили, невідповідність структури зайнятості потребам інноваційного розвитку економіки, високий рівень неформальної зайнятості тощо, — зазначає Елла Лібанова. — Через кризу багато підприємств звернулися до практики неповної зайнятості. Якщо так триває протягом тривалого проміжку часу, це призводить до наростання напруги на ринку праці та зниження доходів від зайнятості. Для самої ж людини, що тривалий час не має роботи, знижуються шанси на працевлаштування, а в країні погіршується трудовий потенціал, і відповідно — зростає соціальна напруга у суспільстві.

Щоб зменшити вплив кризи на соціальний сектор, потрібні відповідні реформи. На думку Єско Хетшеля, країнам ЄЦА, зокрема й Україні, слід виробляти державну стратегію, яка б створювала нові робочі місця, захищала домогосподарства від бідності й готувала б їх до життя у посткризовий період. І робити це треба чимскоріше.