Як нації не втратити свій героїчний дух

Національна історія має яскраві приклади, коли тільки завдяки своїй мужності й силі українці змогли відвоювати собі життєвий простір і свободу. Будучи нащадками героїчних племен скіфів, сарматів, ранніх слов’ян, княжої доби Київської Русі, коли вона контролювала головні торговельні шляхи зі Сходу на Захід (Шовковий шлях), наші пращури давали гідну відсіч різним завойовникам, здійснювали вдалі воєннi походи вглиб континенту. Високий героїчний дух мали і козаки Запорозької Січі, котрі продемонстрували всій Європі свою відвагу і мужність, рятуючи рідні землі від поневолення в роки визвольних змагань у середині XVII століття.

Цей дух, на жаль, був втрачений унаслідок лукавої й підступної колоніальної політики Московії, а потім — російських царів, які тиранили Україну впродовж більше як двох віків.

У ХХ столітті українці опинилися під новим гнітом комуністично-совєтської імперії, що вчинила небувалий геноцид проти них, внаслідок якого (включаючи війни, голодомори, репресії) було забрано понад 40 мільйонів життів. Генофонду нації було завдано нищівного удару, що дає про себе знати і нині. Найдраматичнішим є й те, що триває невпинне вимирання селянства як основної генетичної й духовної сили української нації.

Доблесні воїни УПА, котрі мужньо боролися у роки Другої світової війни проти фашистських і радянських окупантів, ще раз продемонстрували нескореність духу нації, котрий здебільшого усвідомлюють в Галичині та на Волині, бо саме тут упродовж століть зберігали українську ідентичність, мужньо дивилися смерті у вічі, знаючи ціну свободи і незалежності.

Незалежність України 1991 року була здобута без пролиття крові. Та й скільки їй було литися, бо нею наша земля й так просякнута. Проте усвідомлення скористатися новим історичним шансом в умовах мирного життя, щоб збудувати сильну і авторитетну державу, зібравши для цього весь духовний та інтелектуальний потенціал нації, на жаль, не стало надійним генератором патріотичних дій влади і значної частини її громадян.

Відбулася мутація колишньої комуністичної владної верхівки, котра зрозуміла, що можна сповна скористатися часом безладу, некерованого ринку і використати його для власного збагачення, проникнувши у владу, у різні фінансові піраміди, в банківську сферу, в трансконтинентальні мафіозні структури тощо. Так виникли олігархічно-кланові формування, котрі почали безжалісно обкрадати державу і людей, прирікши мільйони на принизливе самовиживання, що ми бачимо і сьогодні.

Тяжкий економічний стан, штучно створений в Україні внаслідок її пограбування доморослими ділками, засвідчила і небувала трудова еміграція у наші дні, коли на заробітки у близьке і далеке зарубіжжя змушені були податися майже сім мільйонів українців. Відтік робочої сили й «мізків» з України триває і нині.

Такого масового виїзду заробітчан українська історія ще не знала. Наприкінці ХIХ — на початку ХХ століття до Канади й Америки виїхало з Галичини всього кілька сот тисяч людей.

З людиною, яка доведена майже до стану люмпена, можна робити що завгодно. Маніпулювати нею, підкупляти під час виборчих кампаній, а то й продавати у рабство. Як це не парадоксально, але торгівля людьми в Україні відновилася в 90 хроках ХХ століття, коли десятки тисяч українських дівчат через різні життєві обставини опинилися у будинках розпусти в Туреччині, в Греції, в Німеччині, в Ізраїлі, на Тайланді та в інших країнах світу.

Аналітики підрахували, якщо і надалі у такій прогресії відбуватиметься вимирання нації (щороку в Україні зникає таке місто, як Полтава), то через 50—70 років в Україні залишиться всього 20 відсотків етнічного населення. Тож постала пряма загроза існування української цивілізації.

Як відомо, сьогодні складні процеси відбуваються і в українській діаспорі США, Канади, Австралії, Німеччині та інших країн. Нові емігранти, які тепер прибувають до цих країн, на відміну від тих хто виїздив з України в період першої, другої і третьої хвиль еміграції, здебільшого переймаються своїми діловими і бізнесовими інтересами. Питання національної культури і духовності їх нині хвилюють все менше.

Це говорить про явне неблагополуччя у нашому домі, коли держава, її влада неспроможні створити нормальні умови життя для співгромадян, і вони змушені кидати рідні терени.

Тож у недалекому майбутньому постане питання про життєвий простір для українців. Він буде все більше звужуватися. Вже бачимо у зв’язку з цим загрозливі тенденції. Усіх, хто хоче трудитися на благо нашого народу, не шкодячи йому, ми раді вітати. Україна є багатонаціональною державою. Здавна тут живуть росіяни, поляки, болгари, німці, євреї, румуни, угорці та представники інших національностей.

Але українці повинні мати мужність і силу для того, щоб дати відсіч тим, хто пригнічує їх, ображає національну гідність, економічно і духовно знесилює. Для цього потрібно мати не тільки сильне військо і добре вишколених вояків, а й патріотично загартованих українців, котрі б пишалися своєю хоч і тяжкою, але й героїчною історією, ставали істинними громадянами держави, поважали закони і дотримувалися їх. Необхідно мати і високоморальну владу, котра б оздоровила морально-психологічний стан суспільства, забезпечила динамічний розвиток держави, забезпечила гідне життя людям.

Гартувати молодь фізично й морально — нагальна потреба часу. Адже бачимо, як багато молодих людей, не змігши обрати правильний життєвий шлях, нехтуючи здоровим способом життя, морально надломлюються, потрапляють у полон спиртного і наркотиків, а нерідко стають асоціальними членами суспільства.

Унаслідок різних соціальних й екологічних чинників значна частина молодих людей мають слабке здоров’я, а відтак не можуть служити у війську. Фізкультурно-спортивний гарт молоді ще залишає бажати кращого.

А відтак нашiй нинішній і майбутній владi, політикам, освітянам, усьому суспільству потрібно дієвіше вболівати за гарт юної зміни, як слід подбавши про її всебічний розвиток, приділяючи, в першу чергу, увагу героїко-патріотичному вихованню. Тільки за таких умов можна буде сподіватися, що Українська держава не втратить свого життєвого простору, впевненіше дивитиметься у майбутнє, перебуватиме під надійною охороною її громадян, наділених міцним духом героїзму і національної гідності.