На суді — як на війні

Що не новий день — то стара пісня у виконанні перших осіб держави. Президент стверджує, що, незважаючи «на трюки прем’єр-міністра», перевибори відбудуться за будь-якої погоди; голова уряду, перебуваючи в Брюсселі, запевняє світову громадськість у тому, що виборів не буде. У результаті тактичну перемогу отримала Юлія Тимошенко: президент Європейської народної партії Вілфред Мартенс заявив: «Ми повністю підтримуємо поновлення й посилення проєвропейських сил в Україні. Нові вибори — треті протягом трьох років — підривають стабільність. Те, що потрібно Україні, — не вибори, а відповідальний і сильний уряд».

Однак, напевно, навряд чи варто говорити про переможців і переможених, коли одну з незалежних гілок влади політики вкотре зробили заручницею своїх кон’юнктурних потреб. Сюжету українських судових воєн, напевно, позаздрила б королева детективного жанру Агата Крісті... Окружний адміністративний суд столиці, який призупинив указ Президента про дострокові вибори й потім був ліквідований ще одним указом глави держави, відновлений у правах рішенням іншого суду. Але Секретаріат Президента цю постанову вмить оскаржив. Не менш стрімко розвиваються події й у Вищому адміністративному суді, в приміщенні якого Віктор Ющенко доручив напередодні розглянути апеляцію на рішення про призупинення виборів. Однак голова ВАСУ Олександр Пасенюк главі держави відмовив, бо... в приміщенні Вищого адмінсуду — небезпечно. Загрозу, за словами пана Пасенюка, становлять депутати-бютівці, які й працювати суддям не дають, і двері в його кабінеті зламали.

П’ятниця стане днем, коли судді столичного Апеляційного суду повинні поставити крапку в скандальних судових війнах між Банковою з одного боку та Грушевського — з іншого. 17 жовтня Феміда скаже: бути в країні достроковим виборам чи ні.

Про юридичні тонкощі виборчо-судових перипетій безпосередньо та їхній вплив на судову систему загалом — в інтерв’ю Євгена Корнійчука «Дню».

— Президент Віктор Ющенко заявляє, що, цитую, «метою реорганізації Окружного адміністративного суду було вдосконалення судової системи». Ви ж напередодні заявили, що цим указом глава держави перевищив свої повноваження. Як ви прокоментуєте останню заяву Президента?

— По-перше, це рішення Президента, безумовно, випливає з постанови судді Окружного адміністративного суду, яке стосується зупинки дії президентського указу про дострокові вибори, і люди це чудово розуміють, незважаючи на спростування, які звучать з вуст окремих представників уряду.

(Очевидно, мається на увазі заява міністра юстиції Миколи Онищука, який запевнив, що ліквідація Окружного адміністративного суду Києва не пов’язана з рішенням цього суду щодо призупинення дії указу Президента про позапланові парламентські вибори. Голова Мін’юсту також підкреслив, що, мовляв, так глава держави лише відреагував на звернення голови Вищого адміністративного суду, яке надійшло ще на початку літа. — Авт.)

Тобто дії Президента виглядають як відповідь судді, який зважився призупинити його указ. По-друге, хочу звернути увагу на те, що в Президента не було відповідних підстав для прийняття цього рішення. Нагадую, що рішення щодо реорганізації або ж ліквідації суду (створення нового) Президентом приймаються на основі подання міністра юстиції, яке підтримане або головою відповідного вищого суду, або головою Верховного Суду. І хоч міністр юстиції стверджує, що таке подання він вносив ще влітку, мені невідомо, щоб на запит народних депутатів Мін’юст готовий був надати копії таких документів. Мені здається, копія цього подання готується похапцем сьогодні. Голова Вищого адміністративного суду пан Пасенюк категорично спростовує інформацію, що він коли-небудь підписував таке подання.

По-третє, хочу акцентувати увагу на тому, що закон надає Президенту виняткові підстави для реорганізації або ліквідації судів. Зокрема, в законі зазначено, що він це може робити у зв’язку зі зміною територіального устрою, у зв’язку з передислокацією збройних сил (маються на увазі військові суди) або у зв’язку зі зміною системи судів. У цьому випадку нічого подібного не має, і це очевидний факт. Ми також знаємо, що Президент цим же указом встановив і кількісний склад суддів, а це робиться виключно за поданням Державної судової адміністрації. Такого подання не було. Збільшено в півтори-два рази кількість суддів. Як це вписується в існуючий кошторис, мені, наприклад, незрозуміло. Однак на сьогодні київський Окружний адміністративний суд зупинив цей указ Президента й призначив розгляд цієї справи по суті. (Окружний адміністративний суд столиці, що призупинив указ Президента про дострокові вибори й потім був ліквідований ще одним указом глави держави, в середу був відновлений у правах. Рішенням іншого суду. Але Секретаріат Президента цю постанову відразу ж оскаржив. — Авт.).

— Євгене Володимировичу, рік тому Юлія Тимошенко заявляла, що лише Конституційний Суд правомочний давати оцінку президентським указам. Чому сьогодні бютівці не звернулися до КС із поданням щодо президентського указу про дострокове припинення повноважень парламенту?

— Я вважаю, що це дещо вирвана із загального контексту фраза, оскільки в Кодексі адміністративного судочинства України чітко встановлена норма, яка свідчить, що адміністративні суди мають право розглядати законність, крім конституційності постанов Верховної Ради, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів, постанов Верховної Ради АРК Крим. Укази Президента є таким самим адміністративним актом за своєю юридичною суттю, як, наприклад, постанови уряду, як, наприклад, накази міністрів, що постійно оскаржуються в судах. Можливо, Юлія Володимирівна мала на увазі розгляд справ щодо конституційності тих або інших указів Президента. А сьогодні не розглядається питання конституційності. Сьогодні розглядається питання відповідності указу чинному законодавству.

— А на вашу думку як юриста, є підстави для сумнівів щодо відповідності указу Президента законам України?

— Знаєте, я не суддя, рішення щодо цього, безумовно, виноситимуть суди. Але в мене як у юриста виникають сумніви щодо відповідності закону останніх указів Президента, зокрема, указу про дострокові вибори. Згідно з Конституцією, Президент не має права розпускати парламент раніше, ніж через рік після того, як Верховна Рада приступила до роботи. Таким терміном потрібно вважати час, коли депутати прийняли присягу, а це в нас, наскільки я пам’ятаю, кінець листопада минулого року. Тобто, відповідно, до 23 листопада поточного року Президент не мав права розпускати парламент.

Щодо судів, то мені здається, що цей указ (про ліквідацію Окружного адміністративного суду столиці. — Авт.) Президента є не просто незаконним, він є злочинним, оскільки так глава держави давить на судову систему, що є абсолютно недопустимим. У цьому контексті хочу нагадати всім, хто про це забув: судова система — це незалежна гілка влади в державі.

— Судова гілка влади — незалежна де-юре, а де-факто сьогодні питання стоїть так: суди вкотре стали заручниками політиків. Ми щогодини чуємо різні думки щодо судових перипетій із вуст політиків, які представляють різні політичні сили. А судді? Їх забирають з серцевими нападами, їхні робочі місця в облозі депутатів і силовиків, а вони мовчать, їх не чутно, чому?

— Позицію суддів у своїй заяві деякою мірою висловив голова Верховного Суду, і в нього як у персони обраної на цю посаду такі повноваження є. А взагалі, я вважаю, що суди найближчим часом відреагують у рамках позачергових з’їздів, у рамках пленумів Верховного Суду, в рамках засідань рад суддів.

(Нагадаємо, голова ВСУ Василь Онопенко назвав останні дії влади стосовно судів свавіллям та загрозою тотального знищення правосуддя. Він також розкритикував, як ліквідацію Окружного адміністративного суду, так і винесення суддями явно неправомірних, а тим більше замовлених судових рішень, незважаючи на їхню мотивацію. «І те й інше руйнує правосуддя, державу, суспільство загалом», — резюмував голова Верховного Суду. — Авт.).

— Чи можете ви спрогнозувати, яке рішення щодо «виборчого» питання винесе суд у п’ятницю?

— На жаль, не можу. Ви знаєте, прогнозувати в нашій державі — невдячна справа, особливо це стосується прогнозів щодо рішення судів. Я раніше вже висловлював свою думку щодо термінів даного указу Президента. На мій погляд, вони не відповідають нормам Конституції й є такими, які повинні бути скасовані.

— Президент заявляє, що, цитую, «незважаючи на трюки, які проводить прем’єр-міністр, перевибори відбудуться». Глава держави підкреслив — за відведені законом 30 днів із боку парламенту не було жодних спроб пошуку компромісу у формуванні коаліції. Тому вибори — єдиний спосіб змусити працювати Верховну Раду. У свою чергу, голова уряду, перебуваючи з візитом у Брюсселі, зазначила, що проведення виборів неможливе, і вказала дві причини: не минув відведений Конституцією необхідний рік із часу попередніх позачергових виборів, а також відсутнє фінансування виборів. Відштовхуючись від цього, як ви вважаєте, наскільки можуть затягнутися судові суперечки і чи відбудуться вибори (про сьоме грудня вже не йдеться) до кінця нинішнього року?

— Я вважаю, що судові суперечки — це лише частина айсберга, яку видно на сьогодні зверху. Ще відбулися певні дебати щодо можливості або неможливості виділення фінансових коштів на проведення виборів із резервного фонду. А це — так званий другий ешелон, оскільки суди на поверхні, але питання фінансування є виключно важливим. Тобто навіть якщо рішення суду буде винесене на користь президентського указу, наступним питанням порядку денного стане питання фінансування. Виділення грошей із резервного фонду Кабінету Міністрів — абсолютно недопустиме. Закон свідчить, що гроші з резервного фонду можуть бути виділені лише за непередбачених обставин, зокрема, під час стихійних лих, або інших катаклізмів, які неможливо було передбачити. Ось ви мені поясніть, яким стихійним лихом у цьому випадку є вибори!? Під що їх підвести: під епізодне чи стихійне лихо? Крім того, законом передбачена кримінальна відповідальність за нецільове використання коштів із резервного фонду та бюджету загалом. На що уряд сьогодні штовхають? Фактично рішення про виділення коштів повинен приймати парламент, а Президент своїм указом позбавив парламент такої можливості. Тут є знову-таки певна колізія і в результаті собака бігатиме за своїм хвостом.

— Коаліція БЮТ та НУ-НС розпалася, а уряд, сформований за квотою цих двох політичних сил, діє. Який настрій сьогодні панує в приміщенні Кабінету Міністрів і, з урахуванням палких виборчо-судових перипетій, чи є час у членів КМУ займатися своїми безпосередніми обов’язками: економічними, соціальними тощо?

— Настрій, відверто кажучи, не дуже робочий, оскільки замість того, щоб вирішувати професійні завдання, ми вимушені з ранку до вечора займатися тлумаченням політичної ситуації у державі. Я хочу звернути вашу увагу на те, що економічна криза, яка нині охопила весь світ, до України ще остаточно не дійшла. Нам необхідно до цього серйозно готуватися. Я минулого тижня був у Лондоні у відрядженні і, чесно кажучи, був шокований телевізійною картинкою. Коли ти вмикаєш CNN або BBC News і з ранку бачиш усміхненого журналіста або коментатора, який розповідає про те, скільки інвесторів за минулу ніч вчинили самогубство... Знаєте, це дійсно шокуючі факти. В Україні це поки що не відчувається. У нас нині дещо призупинилося виробництво в металургійній, хімічній галузях. Словом, у нашій країні поки що відбувається певна стагнація. Від банківської системи ми також не отримуємо достатньої кількості інформації і можемо лише будувати здогади, дивлячись на рішення Нацбанку. І замість того, щоб на сьогодні консолідувати свої зусилля у вирішенні фінансових та економічних проблем, країну знову-таки розривають політичні питання щодо доцільності або недоцільності проведення дострокових виборів. У США, де я шість років працював дипломатом, напередодні виборів два кандидати в президенти, незважаючи на розбіжності, консолідували зусилля в питаннях порятунку бюджету, порятунку бізнесу, порятунку економіки. Незважаючи на кризу в Україні, ми діємо по-українськи: наші політики чубляться, уряд замість буденної роботи вимушений витрачати багато часу на політичні питання. Замість того, щоб об’єднати зусилля перед загрозою економічної кризи, ми, на превеликий, варто зазначити, жаль, повторюємо сумний досвід і боремося між собою.