Віра та надії

Тож сталося як і прогнозувалося: київський губернатор Віра Ульянченко обрана головою ради партії «Народний союз «Наша Україна». Її кандидатуру вніс голова «Нашої України» Президент Віктор Ющенко. З тим, щоб підтримати Віру Іванівну, гарант особисто прибув у «Київ проект», де й проходило засідання «помаранчевих». Зрештою кадровій пропозиції Ющенка сказали «Так!» 116 членів політради з 117-ти присутніх. Утрималася сама пані Віра.

Після обрання Ульянченко подякувала однопартійцям за довіру й наголосила, що для неї дуже важливо залишатися з партією у скрутні часи. «Ми сьогодні повинні передусім відновити авторитет, який партія мала в 2005 році при створенні», — зазначила вона. «Я хочу, щоб у партії не було різного чванства, пихатості, щоб ми були всі рівні члени партії і служили тій ідеї, для якої партія була створена — ідеї незалежної, заможної, чесної і багатої України зі справедливим демократичним суспільством», — пафосно підсумувала пані Ульянченко.

Першим заступником голови ради партії обрали нардепа від НУ-НС Володимира Мойсика, а заступниками стали Зіновій Шкутяк та племінник Президента — Ярослав Ющенко. Політрада «Нашої України» задовольнила заяву Олега Гуменюка про звільнення з посади голови Центрвиконкому партії. Виконувачем обов’язків голови Центрвиконкому рада затвердила нинішнього заступника голові Секретаріату Президента Романа Безсмертного.

У пана Ющенка на «оновлену» партію, схоже, великі надії. Втім, чи реалізує їх пані Віра — велике питання. Адже з колишніх 24% підтримки населення нині в активі НУ — мізерні 2-3%.

«Ключове завдання нашого сьогоднішнього засідання є ренесанс партії, відбудова її в організаційному сенсі, повернення їй енергії», — заявляє Віктор Андрійович. Він також закликав партійців подивитися як на епізод на прорахунки, які були пов’язані з певними особами — членами партії, їхньою політичною поведінкою, консолідуватися й працювати далі.

Глава держави та лідер НУ також запропонував під час засідання зосередитися на вирішенні організаційних питань, щоб відродити функціональні засади роботи партії, а через два тижні провести повторне засідання, під час якого обговорити політичну ситуацію, економічну політику та ідеологічні питання.

Після обрання нового керівництва НСНУ політрада перейшла до розгляду політичних питань. Зокрема, «партійці» прийняли ряд заяв, серед яких — вимога відставки міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а також гостра необхідність реформи виборчої системи та проведення конституційної реформи в редакції, запропонованій Президентом.

Утім, партійне зібрання ще не так давно однієї з найпопулярніших політичних сил, яка на разі, за даними соціологів, «танцює» на межі прохідного бар’єру в Верховну Раду (3%), завершилося, а питання, як то кажуть, залишилися.

Перше з них — у якій атмосфері приймалися кадрові та політичні рішення? Були дебати чи все пройшло в дусі суцільного одобрямсу? Важко дати відповідь, адже колись найбільш відкрита політична сила останнім часом практикує зустрічі за зачиненими від преси дверима. Зокрема, два етапи VI з’їзду НУ пройшли в закритому режимі. І суботнє засідання політради не стало виключенням. Засідали у вузькому колі, в якому не передбачено місць для представників четвертої влади. Ба більше! Охорона Віктора Андрійовича не дозволяла журналістам підходити ближче ніж на 50 метрів до входу в «Київ проект», що зводило нанівець спроби репортерів «упіймати» когось із партійців, котрі поспішали на засідання.

Як наслідок, оглядачі констатують відкат «помаранчевих» від «святая святих» — демократичної основи діяльності.

Крім того, окремо варто зауважити, що на засіданні не були присутні партійці, погляди яких помітно дисонують з позицією пана Ющенка. Це серед інших і голова київського осередку НСНУ, лідер фракції НУ-НС у Верховній Раді Микола Мартиненко. До речі, подейкують, що під час наступного засідання політради пана Миколу «попросять» з партії. Знову-таки виникає питання: демократія це чи позбавлення від «неугодно-незгодних»? Та Микола Мартиненко — не перша і не єдина «ластівка». Радше за все, прогнозують експерти, після суботнього засідання політради НСНУ стартує публічна процедура розколу цієї політичної сили.

«Не сьогодні-завтра розпочнеться процедура офіційного розлучення найбільш впливових сил в рамках партії «Народний союз Наша Україна», — каже президент центру «Софія» Андрій Єрмолаєв, уточнюючи при цьому, що йдеться, насамперед, про групу нардепа Миколи Мартиненка та оточення В’ячеслава Кириленка із «За Україну».

Політолог Володимир Фесенко акцентує на іншому: «Подейкують, що Віра Ульянченко вже веде прийом претендентів на місце у партійному списку».

Обрання головою «Нашої України» пані Ульянченко — це, на мою думку, перемога справжніх «любих друзів» Президента. «Одночасно це можна оцінити як те, що Віктор Ющенко кидає у бій свій останній резерв, свою стару гвардію. Але, коли це зробив свого часу Наполеон під Ватерлоо, ми знаємо, чим це закінчилося», — зауважив політолог.

Говорячи про наслідки, які принесе цій партії зміна керівництва, Володимир Фесенко зазначив: «Фінансово — може трохи допомогти. Тому що Віра Іванівна вміє знаходити кошти. У неї широке коло зв’язків серед українських олігархів, але зараз криза. Рейтингово її прихід ніяк не вплине на становище «Нашої України». Володимир В’ячеславович прогнозує і втрати в таборі НУ: «Скоріше за все, після приходу Віри Ульянченко до керівництва «Нашою Україною» будуть нові втрати, як мінімум, два потенційних конфлікти. Це конфлікт з групою Мартиненко — Третьякова. Також окремо постане питання щодо В’ячеслава Кириленка. Я не думаю, що він задовольниться статусом другої чи третьої особи. Він уже виріс із цих штанців молодого політика. Він хоче самостійної роботи. Напевно, він буде створювати власний проект, власне він уже почав це робити. Тому, гадаю, Кириленко вирушить у самостійне політичне плавання».

У активності, яку Президент Ющенко демонструє останнім часом по відношенню до «Нашої України», є підтекст. Експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардаріка» Костянтин Матвієнко каже: «Я вважаю, що Віктор Андрійович розраховує на депутатський мандат у наступному парламенті».

Козир у виборчо-парламентській партії наразі в руках пана Ющенко, адже він, як Президент, має право (звісно, при наявності передумов) достроково припинити повноваження парламенту в найбільш зручний для нього, та «оновленої» «Нашої України» електорально-рейтинговий момент.

Плани керманича країни прорахували наперед люди в малинових мантіях. Так, глава КС Андрій Стрижак (близький до Віктора Балоги) заявив у ефірі ICTV, що на сьогодні конституційних підстав для розпуску Верховної Ради немає. Проте, жартують у кулуарах, — такі підстави в Україні, як і новини: коли їх немає, їх створюють...

Однак вибори та ставки на них Віктора Ющенко — це одне, а підходи Президента до «своєї» політичної сили — дещо інше. І це інше заслуговує на критику. Чому? Тому що з 2005 року — моменту створення «помаранчевої» політичної сили, Віктор Андрійович звертався до допомоги партійців лише тоді, коли йому це було потрібно або вигідно в політичному сенсі. Президент закривав очі, коли процес персонального «бродіння» в НСНУ розповсюдив неприємний запах по всій країні. Невдовзі самі ж партійці заговорили спочатку про розкладання «політичного трупу», а потім про неможливість воскресіння НСНУ. Зрештою, Віктор Ющенко, коли про це «гуділа» вся країна, робив вигляд, що не знає про фінансові труднощі в «Нашій Україні» — про заборгованість зарплат працівникам київського та регіональних штабів, про відключення світла, про борги за оренду приміщень тощо...

Нерозуміння Віктора Ющенка, або, скоріше, небажання зрозуміти, що партія — це живий організм, який потребує регулярної, а не вибіркової уваги, є, вочевидь, однією з ключових проблем в «Нашій Україні». Плюс — нав’язування Президентом «своїх» людей у керівництво. Чи це є правильний підхід і чи всі партійці на місцях саме пані Ульянченко бачили в ролі «реаніматора» НУ? Проблема не в конкретній персоналії Віри Іванівни. Проблема в тому, що ніхто не запитав у партійців на місцях, кого і чому саме, вони бачать на даному етапі на чолі партії? Іншими словами, скотившись до рекордно низьких рейтингових позицій, «Наша Україна» з подачі Віктора Ющенко замість підніматися по політичній драбині природнім, демократичним способом, знову котиться у прірву. Котиться тому, що ренесанс, на який так сподівається Президент, відбувається згори, за вказівкою керівництва, а не за переконанням «низів», які власне на своїх плечах і будуть тягнути виборчий віз «Нашої України», вкотре переконуючи людей проголосувати за «помаранчеву» політичну силу. Проте ой як складно агітувати за тих, кого ти обирав не за власним переконанням, а за вказівкою пана Ющенка, який то нещадно б’є НУ, називаючи її ЗАТ, то по-батьківськи голубить. У залежності від ситуації...

«Наша Україна» при великому бажанні керівництва та партійців може триматися у вищій політичній лізі навіть попри те, що її, насамперед, через низькі рейтинги, вже «похоронили» багато вихідців з НУ та експертів. Але... Давайте згадаємо, як після президентських перегонів 2004 року на Партії регіонів, а точніше — її майбутніх перспективах, ставили хрест усі, кому не лінь. І що? І в попередньому парламенті, і в нинішньому скликанні Верховної Ради «синьо-біла» фракція є найчисельнішою депутатською збірною. Проте ситуація з «Нашою Україною» дещо інша. Насправді дуже важко віриться що на грунті нещирості проросте щось якісно здорове. А чи була щирою атмосфера, в якій проходила остання політрада НУ і на якій Віра Ульянченко була обрана лідером?..