Конфлікт — «метафізичний». Вибухи — реальні

Останніми днями увага світової громадськості прикута до збройного конфлікту між ізраїльтянами та палестинцями в секторі Газа. За шість днів після початку операції «Хмарний стовп» ізраїльськими силами оборони загинуло 109 палестинців, із них майже половина — мирні жителі, а від палестинських ракетних обстрілів загинуло троє ізраїльтян. Ще понад 900 палестинців поранено, повідомляє Euronews із посиланням на медиків із сектору Газа.

Понеділок став найкривавішим днем від початку протистояння, попри зусилля Єгипту знайти вирішення конфлікту. Ізраїль та ХАМАС не змогли дійти згоди щодо умов припинення вогню. На кордоні із сектором Газа стоять ізраїльські війська, готові до наземної операції. Проте прем’єр-міністр Нетаньягу наголосив, що Ізраїль сподівається на дипломатичне розв’язання конфлікту.

Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликав негайно припинити обстріли території Ізраїлю і сектора Газа та повідомив, що вирушає до Каїру на переговори про припинення вогню. Вчора держсекретар США Гілларі Клінтон перервала турне до Південно-Східної Азії та вирушила до Ізраїлю і Палестини задля врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту.

«День» звернувся до виконавчого директора Центру Близькосхідних досліджень (Київ) Ігоря СЕМИВОЛОСА з проханням розповісти, що насправді стало причиною чергового конфлікту між палестинцями та ізраїльтянами в секторі Газа, і чи є адекватною відповідь Ізраїлю на ракетні обстріли, і якими можуть бути перспективи розв’язання палестинсько-ізраїльського конфлікту.

— Виглядає так, ізраїльтян змусили розпочати цю війну обставини, пов’язані з виборами, що наближаються. Минулого разу партія «Кадіма» завдяки такій війні (операції «литий свинець» також у секторі Газа у 2009 році. — Ред.) могла отримати додаткові голоси, але в цілому вона програла, бо не змогла сформувати більшість у Кнесеті. «Лікуд» зараз намагається повторити досвід «Кадіми». До того ж у правому ізраїльському уряді є ціла низка людей, зокрема міністр внутрішніх справ Ішаї, який особисто опікується питанням сектору Газа і очолює комітет захисту мешканців від терору.

Це одна з ключових справ для їхньої політичної кар’єри і тому як раз зараз найбільш, на їхню думку, підходящий момент, щоб провести таку блискавичну війну і досягти стратегічних цілей у сенсі припинення будь-якої активності такого плану на кордоні сектора Газа і на цьому тлі перемогти.

Захід доволі неохоче реагує на ці речі, бо більше заклопотаний внутрішніми проблемами, внутрішніми заворушеннями, внутрішньою нестабільністю всередині Євросоюзу. І тому реакція доволі стримана. Але я думаю, у міру того, як буде зростати кількість загиблих, так дипломатичні відомства ЄС будуть діяти. Сьогодні ми бачимо, що найактивнішими є арабські країни, Туреччина, Єгипет. І всі схиляються до того, що Єгипет має відіграти ключову роль у припиненні війни. І всі розуміють, що ситуація змінилась у порівнянні з 2009 роком. Відповідно вже брати-мусульмани не будуть залишатися осторонь від подій, які відбуваються у секторі Газа, а значить ризиків стає більше і для ізраїльтян також. Починаючи з того, що перехід між сектором Газа та Єгиптом відкритий, значить, може бути постачання зброї і, напевно, добровольці можуть з’явитися. І тому таких результатів, на які сподівалися ізраїльтяни, не буде.

Найближчим часом до сектору Газа мають приїхати міністри закордонних справ, сьогодні, зокрема, приїде шеф турецької дипломатії Ахмет Давотоглу. Адже ситуація аж ніяк не свідчить про те, що ізраїльтянам вдалося досягти своєї мети. Більше того, я думаю, що вони зараз розворушили мурашник, який починає доволі активно діяти.

— Але президент США Барак Обама, перебуваючи з візитом у Таїланді, підтримав право Ізраїлю на самооборону, заявивши: «Жодна країна на Землі не терпітиме дощу з ракет, який виливається на її громадян із закордону». А представник канцлера Німеччини Ангели Меркель наголосив, що з точки зору Берліна в розгортанні цього конфлікту винні бойовики ХАМАС, які запускають ракети на Ізраїль. Тобто критики Єрусалиму з боку Заходу немає.

— Завжди це палиця з двома кінцями. Є право на захист та перевищення самооборони. У даному разі, коли мова заходить про те, що кількість жертв зростає в геометричній прогресії і жертвами стають переважно мирні мешканці: діти і жінки, то, очевидно, що під тиском громадськості ситуація зазнаватиме змін. Усе залежить від того, наскільки довго триватиме цей конфлікт. Якщо він затягується, ізраїльтянам не вдасться досягнути цих цілей, які вони перед собою поставили, припинення будь-якої «терористичної» активності.

Очевидно, що ескалацію спричинено діяльністю ХАМАСівських бойовиків на кордоні з Ізраїлем. Очевидно також, що розчарування мешканців Гази впродовж тривалого періоду через перебування в постійній блокаді з боку Ізраїлю також впливає на ескалацію. На певний момент реакція на самооборону є адекватною, а через сто загиблих ця реакція буде неадекватною і відповідно буде інша реакція Заходу.

— А яким узагалі може буде повне розв’язання палестинсько-ізраїльського конфлікту? Сьогодні я чув інтерв’ю британської служби Бі-Бі-Сі із представником Катару, котрий заявив, що Катар визнає Ізраїль лише за умови проголошення незалежної палестинської держави у кордонах 1967 року.

— Я бачу ситуацію так. Ключова проблема розв’язання конфлікту полягає в тому, що палестинців досить надовго було кинуто сам на сам з ізраїльтянами. Тому на переговорах існував дисбаланс влади і повноважень, сили та визнання між двома сторонами. З одного боку, існував Ізраїль як повноцінна держава, а з іншого — Палестинська автономія, Організація визволення Палестини, яка не була повноцінною державою. І палестинці не могли вплинути на ізраїльські рішення. Натомість ізраїльтян ця ситуація цілком влаштовувала, і тиск на них був мінімальним, щоби прийняти правила гри на переговорах — інакше кажучи, чимось поступитися. А поступитися ізраїльтянам означало: вивести всі свої незаконно побудовані поселення з окупованих територій і звільнити східний Єрусалим. Це якраз те, про що говорить Катар.

Ізраїльтяни не хочуть на це йти, бо це вважається самогубством. І їх тримає на гачку 250 тис. населення на Західному березі Йордану. А це радикально налаштовані групи, релігійно мотивовані. А для релігійної людини, як ви знаєте, немає аргументів. Там логіка не діє, а радше діють символи. У цій ситуації, щоб змінити цей дисбаланс, зменшити дисбаланс повноважень, палестинцям довелося вдатися до заворушень та повстань, що вони, власне, і зробили. І свого часу — після першої інтифади — це призвело до мирного процесу. Але пізніше повстання і заворушення, які постійно повторювалися впродовж мирного процесу, загнали палестинців та ізраїльтян у глухий кут. Отже, вийти з нього просто за столом переговорів практично неможливо, а отже, має бути ліквідовано дисбаланс, але якимось іншим шляхом. Тобто ізраїльтяни мають постати перед реальним вибором: вийти із сектору Газа і визнати палестинську державу, або війна з невідомими наслідками. Такого вибору перед ними не стоїть, тому не беруся говорити про реалістичність цього плану.

— А як на ситуацію може вплинути те, що в Обами після переобрання розв’язані руки, а, з другого боку, Єгипет не такий, яким був за правління Мубарака?

— Американці зараз кажуть, що вони пильно стежать за єгипетським планом і розраховують на те, що він матиме успіх. Це цілком нормальна реакція на сьогодні. США не роздають сьогодні жодних авансів і разом з тим наголошують, що тримають руку на пульсі й консультуються з тими силами, які найбільше зацікавлені у розв’язанні цього конфлікту. І в даному разі для майбутнього єгипетських братів-мусульман виняткове значення має те, яким чином буде розв’язано цей конфлікт.

— Тобто ви не бачите перспективи розв’язки конфлікту, яка б влаштувала палестинців та ізраїльтян?

— А коли там були перспективи на Близькому Сході? Там завжди було так. Певна річ, я оптиміст, але дуже добре знаю те, що палестинці завжди знайдуть можливість втратити будь-яку можливість. А ізраїльтяни, очевидно, мають свої недоліки теж. Особливо останнім часом у них дедалі більше занурюються в якийсь містицизм, і дедалі більше релігія впливає і не дає змоги взагалі аналітично дивитися на речі. У будь-якому разі це перетворюється на якийсь метафізичний конфлікт, який закінчиться, напевно, коли настане кінець світу.

КОМЕНТАР

«МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ, ДОБРА ВОЛЯ, ВІРА В ПОСЕРЕДНИКІВ І ПЕРСПЕКТИВА — КЛЮЧ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ БЛИЗЬКОСХІДНОГО КОНФЛІКТУ»

Євген МИКИТЕНКО, спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки:

— 19 листопада я прийняв у МЗС посла Держави Ізраїль в Україні Ревана Дін Еля, і, крім питань двостороннього співробітництва, ми обговорили в тому числі сучасну ситуацію на Близькому Сході, загострення ізраїльсько-палестинського протистояння та якими є шляхи вирішення цієї ситуації. У контексті ескалації бойових дій МЗС України висловило свою велику стурбованість долею мирного населення як палестинців, так і ізраїльтян, а також зокрема населення сектору Газа, в якому мешкають громадяни України. Здебільшого це наші громадянки, які заміжні за палестинцями і мають спільних дітей, також громадян України. І на жаль, по цьому сектору завдаються удари ізраїльської армії. Разом із тим ми завжди наголошуємо, що палестинській стороні необхідно також припинити ракетні обстріли ізраїльських населених пунктів. Це, на нашу думку, є важливою передумовою досягнення перемир’я.

В Україні вітають численні зусилля, які здійснюються цими днями, навіть цими годинами, представниками різних політичних сил із метою припинення конфлікту.

На сьогодні більш ніж 20 громадянам України було надано допомогу й підтримку в прагненні залишити сектор Газа через палестинсько-єгипетський кордон.

Ми вважаємо, що розв’язання ізраїльсько-палестинського конфлікту має відбуватися передусім на мирних засадах, шляхом переговорів. Краще роками вести політичні перемовини за столом переговорів, аніж один день воювати. По друге, дуже багато посередників пропонують свої зусилля і пропонують свої дуже серйозні послуги. По-третє, треба мати на увазі, що цей конфлікт не є конфліктом одного покоління, а трьох-чотирьох-п’яти поколінь. Адже Близькосхідний конфлікт — найдавніший, що сьогодні існують на землі.

Тобто мирні переговори, добра воля, віра в посередників та перспектива — ключ до розв’язання близькосхідного конфлікту. Також потрібно молодим людям, а їх більшість серед тих, хто мешкає на Близькому Сході, дати надію і впевненість у завтрашньому дні. Багато скептиків називає цей конфлікт never ending story, тобто казка або історія, яка не має свого закінчення, на жаль.