У Севастополі захисники тварин заявляють про вбивства чотирилапих

«Обережно: отрута!» Такі оголошення можна побачити на стовпах міста. Їх розклеюють небайдужі громадяни, щоб попередити севастопольців про небезпеку. Із листопада від отрути в місті загинули не лише тварини, які не мають даху, а й домашні улюбленці. Господар відпускає собаку побігати, не підозрюючи про те, що поруч — смертельна отрута, у фарші або котлетах, які валяються на землі, а тварина, хай як добре її нагодували вдома, відчувши запах м’яса, негайно його з’їдає.

Голова Севастопольського благодійного фонду допомоги безпритульним тваринам Наталія МОРОЗОВА розповідає: «За останній період почастішали випадки не лише отруєння собак, а й відстрілу. Стріляють ампулами з невідомою речовиною, від якої собака вмирає в муках, розуміючи, що вона вмирає. Отрута, яка міститься в ампулах, призводить до розслаблення м’язів усього тіла, і собака просто не може дихати. Урятувати тварину можна, якщо негайно внутрівенно вколоти собаці людську кров, оскільки в людини в крові є фермент, який розкладає смертоносну речовину». Проте таких випадків ще не було, адже навіть ті люди, які без сумнівів поділилися б кров’ю із твариною, щоб урятувати їй життя, на вулиці, як правило, опиняються без шприців; та і як можна на вулиці в антисанітарних умовах усе це зробити? Тому повернути тварину до життя після отруєння майже нереально. Але якщо в собаки є хоч і мізерний, але все-таки шанс на порятунок, то в кішок після отруєння такого шансу немає: вони гинуть відразу.

Голова міського центру допомоги тваринам «Життя» Маргарита ЛИТВИНЕНКО повідомляє: «Масові отруєння відбуваються раз на півтора-два місяці. Труять тварин речовиною, яка руйнує слизову оболонку, кровоносні судини, і тварина вмирає в жахливих муках». Маргарита Сергіївна говорить, що від отрути гинуть не тільки безпритульні й домашні тварини, а й птахи, які клюють корм, розкиданий на землі.

Щоб боротися з людською жорстокістю, громадські діячі розклеїли містом оголошення, в яких закликають людей, якщо вони стали свідками того, як хтось розкидає отруту або відстрілює тварин, негайно зняти це на відео або сфотографувати, після чого відразу ж зателефонувати до громадських організацій. Тільки так, вважають зоозахисники, можна покінчити з беззаконням у Севастополі, оскільки, маючи на руках докази, можна звертатися до різних інстанцій і доводити, що в місті відбуваються отруєння і відстріл безпритульних тварин.

Севастопольський благодійний фонд допомоги безпритульним тваринам постійно рятує їх в основному від людини. Фонд фінансують коштом мешканців міста, небайдужих громадян, які інколи віддають останнє, що в них є, щоб урятувати життя тварини, яка потрапила в біду (а таких нині в Севастополі, на жаль, дуже багато). Переважно це тварини, яких збили на дорозі або які стали жертвами жорстокого поводження. Таких тварин волонтери фонду відвозять до клініки, де їх лікують, а потім знаходять їм люблячих господарів.

Нещодавно кандидат у народні депутати Василь Зеленчук подарував фонду допомоги безпритульним тваринам машину. Проте коштів громадян на її утримання не вистачає, а спонсорів у фонду немає. Наталія Морозова заборгувала клініці п’ять тисяч гривень — це сума за допомогу збитим тваринам і стерилізацію. Вона говорить: «У Севастополі тварин убивають. Мало того що вбивають нестерилізованих тварин, убивають також уже стерилізованих, на стерилізацію яких наш фонд збирає гроші всім містом». Наталія Морозова підозрює, що вбиває тварин приватна клініка. «Наша робота в місті помітна: ми позначаємо безпритульних собак кліпсами, — розповідає вона. — Кожна кліпса має свій номер. А до журналу реєстрації безпритульних собак вносять номер, прізвисько собаки, ім’я куратора, який опікується собакою, годує її, відомості про те, що тварині зроблено щеплення від сказу, і телефон куратора. Проте отруєння і вбивства в місті зводять нанівець нашу роботу. Ми писали до міліції, прокуратури, але все марно: немає жодної реакції. Таке відчуття, що повернулися бандитські дев’яності роки...» Голова Севастопольського благодійного фонду допомоги безпритульним тваринам зазначає: «Я говорила про це депутатам, писала до всіх інстанцій, усі говорять, що розберуться, і на цьому справа закінчується». Наталія писала про ситуацію в Севастополі і Президентові України Вікторові Януковичу, і колишньому прем’єр-міністрові Миколі Азарову, проте відповіді й досі немає.

Наталія Морозова впевнена: «Природа адекватно реагує на масові вбивства тварин. Ми постійно моніторимо ситуацію, і я можу сказати, що завжди після того, як проведуть відстріл або отруять тварин, у собак-дівчаток народжуються всі цуценята-дівчатка. Так реагує Всесвіт на людські злочини. Дівчатка народжуються для того, щоб продовжити рід, це закон природи. Тож ті, хто вважає, що тотальним винищенням тварин можна розв’язати проблему з безпритульними тваринами в місті, насправді глибоко помиляються. Так проблему їм ніколи не вирішити, її можна лише поглибити».

Кілька тижнів тому активісти благодійного фонду допомоги безпритульним тваринам провели мітинг на захист тварин. Але жоден чиновник з адміністрації не вийшов до мітингувальників. Наталія впевнена, що представники влади не вийшли до людей тільки тому, що їм просто нічого сказати. Але після того, як про масові отруєння чотирилапих заговорили не лише захисники тварин, а й пересічні севастопольці й місцеві журналісти, громадським діячам удалося зустрітися з головою Севастопольської міської ради Юрієм Дойніковим, який, за словами Наталії Морозової, сказав, що доручив заступникові голови держадміністрації Володимирові Арабаджі розібратися з ухваленням програми щодо регулювання кількості безпритульних тварин, яка вже три роки порошиться в міськраді. «Наразі зупинилися на цьому», — заявляє громадська діячка.

Маргарита Литвиненко говорить, що вбивцям тварин допомагають зооненависники, які є в кожному будинку. Саме ці люди вважать, що мають право розпоряджатися життям тварини. В Україні життя тварини нічого не варте: можна спокійно втопити цуценя або кошеня, отруїти кішку, переїхати собаку — жодної відповідальності за це людина не несе. За цією схемою вседозволеності наша країна живе вже двадцять років... Але в нашому суспільстві, на щастя, є люди, здатні боротися з цим злом, захищати беззахисних істот і обстоювати їхні права. Учитель української мови та літератури Олеся Королькова — приклад цього. У своєму будинку дівчина прихистила шість котів. Жодної тварини Олеся не купувала. За словами дівчини, «у наш час і в нашій країні купівля тварини — це безвідповідальний учинок, оскільки, якщо є бажання завести домашнього улюбленця, завжди можна вийти на вулицю і знайти собі справжнього друга. Часто господарі, які купують тварину лише через престиж, погравшись із живою істотою, незабаром її викидають на вулицю. Сьогодні багато хто забув, що «ми відповідаємо за всіх, кого приручили», і не розуміє, що викинути тварину — це злочин, для тварини — це травма на все життя... Мого кота Леопольда я знайшла випадково. Ішла до бабусі на дачу тротуаром поряд із дорогою і побачила, як із машини, яка їде з величезною швидкістю, вилітає щось яскраво-руде. Машина миттєво проїхала, а я побачила руду грудочку, яка лежала на дорозі. Швидко підійшла до неї: важкість була в тому, що на цій дорозі — безперервний потік машин, і я боялася, що цю маленьку грудочку якась із них може переїхати. Але я встигла, схопила її на руки й понесла до ветеринара. Це був травень, і лікуватися нам довелося все літо, не пропускаючи жодного дня. Усі три місяці я провела разом із кошеням у ветеринарній клініці. Кошеня не могло ходити в туалет, у нього було майже все зламано, його буквально зібрали по частинах, але після інтенсивного лікування воно одужало і стало повноцінним котом. Я невимовно вдячна ветеринарові, який лікував Леопольда і повернув його до нормального життя. Також вдячна тим істотам (людьми їх навряд чи можна назвати), які їхали в тій машині й викинули його на дорогу, вдячна випадку, що я опинилася там саме в той момент, коли котеня викидали з машини. Я дуже щаслива, що в мене є такий кіт, він        — мій улюбленець».