«Трясогузкою» до Європи

На Волині є і позитивні приклади розвитку територіальних громад. Швидше всупереч, ніж завдяки столичній владі й існуючим законам... Так, лише за два роки при новому сільському голові Наталії Петрівні Мельник село Грем’яче, що розташоване посеред лісів, далеко від промислових центрів і найменшої перспективи на розвиток, стало тепер своєрідним центром для округи. Голові вдалося змінити межі села (що під силу було і попереднім керівникам, але вони цим не займалися). Селяни отримали кілька гектарів землі, на якій уже виділено майже сто ділянок для спорудження приватних будинків. Село отримало як свою територію і потужного платника податків — санаторій матері і дитини «Пролісок». Водночас така зміна у статусі сприятливо відобразилася і на самій оздоровниці: сільська рада виграла проект Євросоюзу вартістю у кілька мільйонів євро (!), завдяки чому у санаторії мають почати спорудження вкрай необхідного водолікувального корпусу. А це — і нові податки у сільську казну, і нові робочі місця для селян.

Так само лише перше скликання працює сільським головою Катерина Євтухівна Хомік. А очолювана нею Забужівська сільрада, що у Любомльському районі, вже не лише виконує бюджет, а й перевиконує. Треба знати місцину, де перебуває ця сільрада. Абсолютно депресивний за нормами економіки регіон Волині, крайня її точка аж за Ягодинською митницею. Сюди веде дорога, яку місцевий люд прозиває «трясогузкою», бо бруківка така стара і вибита, що витрясе усю душу... У червні 2007 року у газеті «День» я писала про тодішні реалії Забужжя, текст мав назву «До Європи — як на Сахалін». Адже це село — на самому кордоні з Польщею, з Євросоюзом: за парканом школи — вже Європа. У селі є і віддалений хутір з назвою «Сахалін» (бо далеко від центральної садиби). Будучи за два кроки від Європи, Забужжя та належні до місцевої сільради села занепадали і почали вимирати.

Катерина Євтухівна на посаду сільського голови прийшла з посади директора місцевої школи. У листопаді минулого року було два роки, як вона очолила громаду Забужжя. За цей час відремонтувала дорогу до школи у Забужжі, відкрила багато нових магазинчиків, причому у селах сільради, де їх ніколи не було. Підприємці платять податки, а це теж збагачує бюджет. Коли у селах вирізали старі дерева, то сільський голова розпорядилася і ними по-господарськи. Аж в іншому районі знайшла чоловіка, який викупив деревину, а гілки віддали на дрова малозабезпеченим. Знайшла пані Катерина і підприємця, який скуповує у селян бите скло. Інколи назбирує до кількох тонн... Адже це проблема сіл: де дівати такі відходи?.. Гроші до сільської «каси» надходять і від оренди землі. Ще будучи депутатом районної ради, Хомік разом із громадою не дозволила закрити дитячий садок. Діток вистачало, а споруда дитсадка була у довоєнному приміщенні прикордонної застави. Пічне опалення, старі вікна, дах протікав... Щось зробили силами громади, на щось дістали гроші у районі й області. Нещодавно дитсадок пережив реконструкцію. Замінили дах, установили систему опалення і нові вікна. Це теж завдяки участі у проекті Євросоюзу «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Чверть століття (!) у Забужжі не опалювали Будинок культури. При новому голові тут замінено дах, що протікав, стару систему опалення. Причому не на нову, а реставрували колишню, що, звичайно, було не так просто. Нині у Забужжі збираються освітлювати вулиці і ремонтувати нові дороги.