Двовимірне вирішення сирійської драми

64 людини загинуло за один день — такий результат наступу сирійських повстанців, які зіштовхнулися з жорстоким спротивом зі сторони урядових військ на столицю Дамаск цими днями. І хоча опозиціонери вже заявили про встановлення контролю над південною частиною кільцевої магістралі столиці, просуватися далі їм дуже важко. Владна артилерія та авіація унеможливлюють будь-які дії опозиціонерів. Напередодні повідомлялося про вибухи в місті Пальміра, в результаті яких загинуло 19 військових. За повідомленням телеканалу Аль-Джазіра, вибухнуло дві автівки, які мали завдати шкоди штаб-квартирі військової розвідки.

Між тим, президент Сирії Башар Асад і досі не відгукнувся на пропозицію повстанців щодо діалогу. Нагадаємо, лідер Національної коаліції сирійських революційних і опозиційних сил Моаз аль-Хатиб запропонував владі провести переговори. Але тепер, окрім того, щоб переговірником від влади був віце-президент Фарук Шараа, повстанці висувають нові умови. Аль-Хатиб заявив, що відмовиться від діалогу, якщо до цієї неділі не буде звільнено всіх жінок-в’язнів. «Якщо жінки будуть, як і раніше, за ѓратами, це означатиме, що уряд не реагує на мою пропозицію», — відзначив опозиціонер Арабській службі Бі-Бі-Сі.

«День» попросив президента Центру близькосхідних досліджень Олександра БОГОМОЛОВА прокоментувати останні події в Сирії, і чи скористається Асад хімічною зброєю, якщо він потрапить у «патову» ситуацію:

— Це не перший раз, коли в Дамаску тривають військові дії. На політичному рівні спостерігаються трошки інші події. Під час саміту Організації ісламського співробітництва, який днями розпочався в Каїрі також лунають такі інтонації про підтримку ідеї переговорів між повстанцями та режимом Асада. Про підтримку «політичного» вирішення сирійського конфлікту висловився в інтерв’ю одному з арабських каналів і генеральний секретар цієї організації Екмеледдін Іхсаноглу. Тобто йдеться про те, що вирішення сирійської війни може бути або політичним, або військовим. Досі опозиція наполягала на останньому. Але зараз її частина почала схилятися до переговорів. І необов’язково: відбудуться вони в тому форматі, який пропонувала Росія, чи ні. Але очевидно, що опозиція поки що не відчуває військової перемоги.

— Яка перспектива цих переговорів, зважаючи на те, що Дамаск поки що мовчить, а аль-Хатиб зі свого боку заявляє: якщо влада не відпустить із в’язниць усіх жінок до неділі — діалогу не буде.

— У такий спосіб опозиція намагається тиснути на режим. Те, що з боку влади немає жодної реакції, можна по-різному інтерпретувати. Але більше всього, це можна розуміти як: режим неготовий до перемовин. Мабуть, на це і розраховує опозиція. Адже якщо Асад піде на переговори, то його прихильники можуть розцінити це як поразку. З цьому моменту режим і може розсипатися. Тож влада боїться цього. Ті інтонації, з якими звертався Башар Асад у своїх виступах до прихильників, — були войовничими й запеклими. А тут він раптом піде на перемовини? Він взагалі не визнав утворення об’єднаної сирійської опозиції, називаючи їх терористами. Тож з погляду тактики, опозиція вирішила це питання: з одного боку, посилити військовий тиск, з другого, начебто відкрити вікно для політичного рішення, перемовин, що зрештою може деморалізувати режим.

— Чи є у Асада якісь можливості для маневру?

— Вони незначні. Для нього дуже важлива міжнародна підтримка, хоча вона й обмежена — на рівні Ради Безпеки ООН. Окрім того, він має матеріальну підтримку з боку Ірану. Зараз також з’явилася інформація, що Росія припинила підтримувати Асада, але це важко довести...

— Що має зробити міжнародна спільнота, щоб пришвидшити розв’язання цього конфлікту?

— Конфлікт у Сирії — загальновизнана ситуація глухого кута. Міжнародне співтовариство дійшло консенсусу, чого не треба робити щодо Сирії. Але немає жодного консенсусу щодо того, що робити треба. У США зараз зовсім інша політика, порівняно з тією, яку проводив Джордж Буш-молодший. У рамках цього США є обмеженими у своїх діях, як і Європейський союз, попри те, що вони підтримують сирійську опозицію.

— Якщо Асад опиниться в глухому куті, чи скористається він хімічною зброєю?

— Ми побачили, що це питання ретельно відстежуються. Ізраїль дуже швидко реагує на будь-які натяки щодо використання цієї зброї. Гадаю, Ізраїль має адекватну інформацію про цю зброю, і в разі чого, реагуватиме так само. Але імовірність використання хімзброї існує. Тут ще постає питання: на якому етапі керованості буде режим, коли настане критична ситуація. До того ж у Асада немає цієї зброї під ліжком. Щоб розпорядитися нею, треба віддати наказ. Чи він схоче цим скористатися? Мабуть, так, якщо ситуація буде дуже критичною. Але тоді виникає інше запитання: чи він зможе?

— Яку позицію має посісти Україна в цьому конфлікті?

— Україна має все-таки зважати на загальну арабську думку, яка нас цікавить. Треба зважати, що у нас є інтереси на Близькому Сході. Інколи вважають, що економічні інтереси можна відокремити від політичної позиції, але це не зовсім так. Україна має визнати той факт, що більшість країн в арабському світі на боці опозиції, а не режиму Асада.