Вірменія: без сенсації...

Вчора у Вірменії завершилися президентські вибори. На момент здачі номера ім’я переможця ще не було відоме. Як повідомила Бі-Бі-Сі, експерти ще до початку виборів наголошували на тому, що найсильніші позиції у нинішнього президента Сержа Саркісяна, оскільки кандидати, які могли б скласти йому реальну конкуренцію, зняли свої кандидатури без чіткого пояснення причин.

Ці вибори супроводжувалися декількома скандалами — замахом на кандидата в президенти Паруйра Айрукяна, лідера партії «Об’єднане самовизначення», відомого радянського дисидента, який боровся за незалежність Вірменії від СРСР, відсидів у в’язницях і таборах понад 17 років. І голодуванням іншого кандидата — Андріаса Гукасяна, наймолодшого з восьми кандидатів, економіста і бізнесмена. Він вимагав анулювати реєстрацію нинішнього президента Саркісяна як кандидата в президенти.

«День» звернувся до експерта, генерального секретаря партії «Спадщина» Степана САФАРЯНА з проханням прокоментувати ці вибори, зокрема прогнози про безперечну перемогу Саркісяна в першому турі:

— Я не вважаю, що все вирішено наперед, поки що невідомо, яка картина буде загалом у республіці. В усякому разі, якщо це і станеться, можна констатувати, що результат сьогоднішніх виборів може зумовити масова роздача хабарів (оскільки я відповідаю за один з районів Вірменії і за один з районів міста Єревана, і перебуваю на прямому зв’язку зі своїми командами, тому можу це сказати). Інакше, звичайно, результати виборів були б абсолютно іншими. Поки мені важко стверджувати, що ті, хто взяв хабар, голосували за нинішнього президента. Проте є група експертів, яка постійно повторює, що у Саркісяна немає реальної альтернативи. Насправді, це не так. Проблема в іншому. Вочевидь, симпатія народу на боці Раффі Ованесяна (лідер партії «Спадщина», член парламенту, перший міністр закордонних справ Вірменії. — Ред.). Але оскільки всі державні структури замішані у фальсифікації виборів, звичайно, можуть бути й інші результати.

Щодо заяв Єревану про невступ до Митного Союзу. Це не означає, що вірменська влада співпрацює з ЄС і виходить при цьому з цінностей та міркувань стосовно перспектив Вірменії. Вірменська влада дуже добре розуміє, що її критика завдасть їй шкоди, тому вона почала співробітничати з Євросоюзом, аби пом’якшити критику Заходу, особливо після виборів. Курс, який узяла Вірменія, не можна назвати євроінтеграційним. Оскільки на Заході, окрім імітації цих цінностей, нічого немає. І вона (вірменська влада. — Ред.) робить це, виходячи з двох міркувань. По-перше, отримати фінансову допомогу Європи. По-друге, пом’якшити позицію Заходу, в разі фальсифікації виборів, оскільки деякі європейські дипломати люблять повторювати, що Вірменія взяла проєвропейський курс тощо. Більше нічого за цим не стоїть. Так, наша влада погоджується підписувати різні документи, але ми всі розуміємо, що вона не лише не готова прийняти суть цих зобов’язань, але й просто виконувати їх.