Андріс БЕРЗIНЬШ: «Україна має добру основу для просування в Європу»
Держави Балтії, зокрема Латвія, пройшли великий шлях, просуваючись в Європу. У цьому вони значно випередили решту країн пострадянського простору. Досвід наших балтійських сусідів з перебудови країни за європейськими стандартами для нас є дуже цінним. Не випадково в Україні уважно вивчають досягнення і проблеми наших латвійських друзів. В економічній, культурній і політичних сферах у наших країн дуже великі перспективи співпраці. Про це йшла мова з президентом Латвії Андрісом БЕРЗИНЬШЕМ, який дав інтерв’ю газеті «День» і 5-ому каналу під час візиту в Україну наприкінці минулого тижня.
— Україна готується до підписання в листопаді договору про асоціацію з Європейським союзом. Чим Латвія, з врахуванням її досвіду приєднання до ЄС, може сприяти цьому процесові.
— Євросоюз було створено з головною метою, аби покласти край війнам на континенті. Нашим народам це особливо зрозуміло. Це вдалося повною мірою, тепер головними є питання економіки й фінансів. Йдеться про спільний бюджет, хоча євроскептики бояться через, як їм здається, втрату частини суверенітету. Мені здається, що про це мова не йде. Тому я не бачу якихось вагомих причин, які могли б стати на заваді подальшому об’єднанню.
Економічний розвиток відбувається досить швидко, і Євросоюз зробив багато для прискорення цього процесу. Хоча проблеми є, і нині стоїть завдання шукати інших шляхів розвитку. Проаналізувати досягнення і недоліки і досить швидко змінити те, що заважає подальшому розвитку. Все ж таки вдалося створити спільний ринок для майже 500 млн. осіб. Навіть для таких країн, як Німеччина чи Франція, це значне збільшення можливостей.
І з огляду на це, я не бачу причин, чому Україна — велика і багата на корисні копалини країна, не серед більшості європейських країн. У вас гарна основа для просування в Європу. Але вам ще багато потрібно зробити усередині країни для наближення до європейських стандартів. Швидко це не відбувається. Східна Німеччина за 20 років при всій допомозі так і не досягла рівня західної частини країни. Адже допомогу східній Німеччині було надано таку, що її не можна порівняти ні з допомогою Латвії, ні будь-якій іншій країні. Аби вийти на однаковий рівень західній і східній частин Німеччини, потрібно ще 15 років. Передбачати, що такі зміни відбудуться за два покоління — це дуже оптимістично. Ми теж мали труднощі, але так буває завжди. Коли ви вступаєте в нову систему, багато що доводиться змінювати і необхідно дотримуватися балансу між новим і вже звичним.
Латвія зараз повністю відкрита. Ми запозичували багато потрібного і корисного і серйозно просунулася у своєму розвитку. Але виникають нові проблеми. Для нас головне зараз полягає в тому, аби втримати людей на батьківщині. Вони мають можливість вільно пересуватися не лише Європою, а фактично по всьому світу. Відповідно, у них є свобода вибору, чим наші громадяни й користуються. Ця проблема існує і у вас, хоча ви ще не повністю відкриті. Зрозуміло, що люди шукають місце, де їм краще, де вони можуть реалізувати себе. Для Латвії — це проблема.
«ВСТУП ДО ЗОНИ ЄВРО НАДАЄ ЛАТВІЇ ПРАВО ГОЛОСУ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ФІНАНСОВИХ ПИТАНЬ»
— З наступного року Латвія планує переходити на євро. Чи не є цей крок дещо поспішним з урахуванням того, що єврозона переживає кризу. Багато експертів кажуть про вихід з неї деяких країн.
— Для Латвії це дещо інша ситуація. Із самого початку після відмови від радянського рубля ми перейшли на лат. Він був прив’язаний до валютного кошика з долара і німецької марки, а потім євро. Теж ж саме зробили Естонія і Литва. Слід врахувати, що Центральний банк у Латвії не є валютним регулювальником. Тому будь-які проблеми з національною валютою латом позначаються дуже болюче. Вступ до зони євро надає Латвії право голосу при розгляді фінансових питань. Якщо те, що відбувається в Європі, так чи інакше відбивається на нас, то краще мати право голосу і якось заявляти про свою позицію. До того ж разом набагато легше, ніж поодинці вирішувати проблеми. Тим паче для такої невеличкої країни, як Латвія.
Проте знову наголошую, що без проблем не буває. Долар девальвує, емісія зростає. Утримати експорт для експортоорієнтованої економіки Латвії набагато простіше в єврозоні. Хоча в кожного кроку, тим більше такого відповідального, є свої за і проти. Але я не бачу сенсу вичікувати, а труднощі й проблеми потрібно розв’язувати й долати. Але відставати теж немає особливого сенсу.
— Латвія досить швидко подолала своє радянське минуле. Як їй це вдалося.
— Це було досить складно, і, звісно, є різні оцінки того періоду. У будь-якій великій системі велика сила інерції. Швидкість і силу змін можна порівнювати з Польщею, якій приблизно в цей же час довелося пройти аналогічний шлях. Такій великій країні, як ваша, це ще важче. Складність зростає в багато разів, якщо велика відмінність між дуже багатими і дуже бідними. Коли людина вранці прокидається, а в кишені порожньо, і вона не знає, що їй їсти, але бачить поряд мільярдера, який раптом з’явився, минуле долається ще складніше. Це не еволюційні, а революційні процеси у свідомості людей.
Латвії було дещо простіше. У країні не було таких багатств, як у вас. Не було за що так затято боротися до повного знищення конкурентів.
І ще одне. Між двома світовими війнами, коли Латвія була незалежною державою, у нас було розв’язано земельну проблему. Можна по-різному оцінювати, як це було зроблено, проте з’явилися господарі, середній клас. І це стало базою, основою для змін. Навіть депортації і знищення багатьох із цих людей не змогли змінити значною мірою суспільну психологію. Потім повернулися старі власники чи їхні наступники, і вони теж несли інше сприйняття, іншу атмосферу. У Ризі майже у кожного будинку був власник, частину будинків було повернуто їм або їхнім спадкоємцям. Вони знову їх господарі.
І це незважаючи на депортації. Ми відзначатимемо 25 березня річницю, коли 1949 року понад 40 тисяч жінок і дітей за одну ніч було депортовано. У ще більших масштабах це відбувалося у вас. Я був у музеї, і мені дуже сподобалося, як зворушливо у вас бережуть цю пам’ять.
«ТЕ, ЩО ДЕРЖАВНА МОВА ОДНА, — ЦЕ ПРИРОДНО Й НОРМАЛЬНО»
— Досить часто в Росії лунає критика Латвії в мовному питанні. Для України це теж досить складно. Яка реальна ситуація в Латвії у мовній сфері.
— Хоч як дивно, я бачу ситуацію зовсім навпаки. Мені здається, що ми надто ліберальні. Те, що державна мова одна, — це природно й нормально. У Росії теж одна державна мова. Хоча є умови для запровадження інших мов як державних, але ніхто там із цього приводу не сперечається і такого питання не порушує.
У Євросоюзі ніхто не відкриває спеціальних шкіл для інших. У нас є російські, українські, білоруські, естонські, литовські та інші школи. Так було ще в Латвії між двома світовими війнами, і тепер таке саме становище. Це закладено в латвійській державі, і ніхто не має наміру таку ситуацію змінювати. Були й німецькі школи, але німці практично всі виїхали з Латвії ще до 1941 року, тому німецьких шкіл немає, оскільки просто немає німців.
До того ж немає жодних суперечностей з мовного питання. У наших школах вивчають п’ять мов. Звичайно, свою рідну національну, наприклад, українську, латиську, російську, зрозуміло, англійську і останнім часом популярною є французька й німецька. У нас є чудова українська школа. Ми витратили на неї великі гроші, але вважаємо, що це потрібно, більш того, вигідно. З України надходять підручники, книжки, аби українська мова в Латвії збереглася.
Я беру участь в засіданнях Ради національних меншин, на яких видатні діячі науки, культури і педагоги обговорюють, зокрема, й мовні питання.
Є політики, які порушують мовне питання, але насправді, особливо для молоді, воно гостро не стоїть. Вони знають кілька мов і живуть абсолютно іншими уявленнями. А хто займається політичним популізмом, той і порушує мовне питання.
У Латвії величезний інтерес до України. Я бував у Києві, і кожного разу, коли я приїжджаю сюди, не відчуваю, що приїхав до чужих. У нас великий потенціал для співпраці, тож працюватимемо над його реалізацією.
- «Є політики, які піднімають мовне питання, але насправді, особливо для молоді, воно гостро не стоїть. Вони знають декілька мов і живуть абсолютно іншими баченнями. А хто займається політичним популізмом, той і піднімає мовне питання».
- «У Латвії величезний інтерес до України. Я бував у Києві, і кожного разу, коли я приїжджаю сюди, не відчуваю, що приїхав до чужих. У нас великий потенціал для співпраці, і працюватимемо над його реалізацією».
