Дякую «Дню»

Для мене газета «День» — це не тільки відчинене вікно у цивілізований світ, а ще й дуже потужний і сучасний потяг, який врешті-решт виведе Україну на європейську орбіту. Я є читачем «Дня» вже понад десять років і можу стверджувати, що за цей час змінювались президенти, прем’єр-міністри, уряди, оновлювався склад парламенту, змінювались цінності в нашому суспільстві, відбувалися світоглядні злами, припиняли існування різні видання, зникали з кабельних мереж незалежні телеканали, деякі журналісти, в погоні за грошима, поступово втрачали совість, стаючи рупором влади і ганьбою України... Не змінилася тільки всеукраїнська газета «День», яка незважаючи на дуже непростий для нашої країни час, у час подвійних стандартів, коли поступово зсуваються межі добра і зла, постійно здійснюється підміна понять (політики кажуть виборцям у Львові одне, в Сімферополі — інше, думають — третє, а роблять четверте), стоїть на державницьких позиціях, виконуючи просто життєво необхідну справу для цілої держави та для її народу.

Ця діяльність «Дня» грунтується на любові до України кожного журналіста газети, хоч як банально це звучить, але саме завдяки такому, справді дивовижному, відчуттю можна зробити те, що робить «День» від дня свого заснування і до сьогодні: здійснює системну роботу з молоддю, яка є майбутнім нашої країни і яка потім змінюватиме наше життя, реформуватиме державу; розповідає історичну правду завдяки такому чудовому інформаційному ресурсу, як «Україна Incognita», залучаючи до цього науковців, поважних людей; розвиває українців шляхом надання унікальної можливості віртуально подорожувати музеями України і не тільки, не виходячи зі свого помешкання. Саме завдяки таким проектам розширюється коло однодумців газети, більшає симпатиків, читачів, що дуже приємно. Адже якби всі читали «День», то, можливо, в багатьох наших співвітчизників вже давно б відбувся світоглядний зсув, оскільки вони усвідомили б, що у нашої держави є багатовікова велична історія, якою варто пишатися, вони б відкрили для себе цікаві місця, музеї, в яких варто побувати і взагалі по-іншому б подивилися на світ, що нас оточує. Я вважаю, що це неодмінно відбудеться, потрібно просто дочекатися того часу, коли наше суспільство перестане дивитися дурнуваті розважальні програми, якими зараз перенасичений телевізійний простір, візьме до рук «День» і поступово перетвориться з бездумного споживача попси на витонченого гурмана, знавця історії власного народу, людину, яка розуміється на культурі, політиці і сама здатна до аналізу. Ситуація в Україні може змінитися на краще тільки тоді, коли в суспільстві переважатиме не регрес, а прогрес. Всі дії газети «День» сьогодні спрямовані на це.

Окремо хочу сказати про Літню школу журналістики. На жаль, наша країна після розпаду Радянського Союзу вже більше двадцяти років не може вибудувати на уламках минулої імперії нову нормальну державу. Насправді ще жодна політична сила не зробила в країні, так би мовити, «євроремонт». Поки що на уламках старого світу, на уламках тоталітарного минулого створено фундамент, є проект (який весь час змінюється, в залежності від того, хто приходить до влади), є стіни, є тимчасовий гумовий дах, який постійно в різних кінцях псується і починає протікати, але нічого іншого немає. Ця невизначеність та безгосподарність відбивається на всіх сферах життя і на всіх верствах населення, але, що надзвичайно боляче — на молоді. Сьогодні молодь прагне виїхати з України, бо відчуває себе непотрібною державі, адже після закінчення університету ніхто їй не гарантує працевлаштування, а якщо і гарантує, то людина вимушена жити на копійки, або заробляти значно більше, працюючи не в бюджетній сфері, не в науці чи культурі, а, наприклад, двірником чи виконуючи ремонтні роботи. Усі багато говорять, але нічого не роблять для виправлення ситуації, ніхто навіть не намагається змінити життя власної країни, все тільки на словах. Натомість «День» поступово, але дуже впевнено цей «євроремонт» у країні здійснює завдяки Літній школі журналістики. Робить вона це дуже просто — дає всім молодим й талановитим людям, які прагнуть працювати в журналістиці, шанс. Держава має бути зацікавлена в тому, що у неї є молоді люди — майбутнє України, але нашій державі, очевидно, вони не потрібні... Потрібні газеті «День», тому що вона розуміє, що остаточно відбудовуватимуть Україну молоді люди, а для цього їм уже сьогодні потрібна підтримка, допомога. Зрозуміло, що ініціатором Літньої школа журналістики є головний редактор «Дня» Лариса Івшина. Це людина, для якої Україна є першочерговою, вона це довела не словами, як всі наші політики, а реальними справами. Хочу висловити подяку Ларисі Олексіївні за Літню школу журналістики, за газету «День», за сайт «Україна Incognita». Бажаю вам і всім журналістам «Дня» побільше цікавих проектів та читачів. Дякую «Дню» за те, що він існує, за те, що щоденно доводить Україні, що вона також існує та існуватиме завжди.

Володимир БАРАНОВ, пенсіонер

Севастополь