Спорт як форма управління суспільством
Чи можна чекати від футбольних суддів більшої професійної майстерності й більшої порядності, ніж від районних народних суддів або, наприклад, від суддів КС?
Пропонуємо вашій увазі уривки зі статті колумбійського журналіста Хосе Мануеля Рамбла в Otramerica
Спорт є одним із рідкісних соціальних явищ, здатних пробудити сильні пристрасті.
А найбажанішими видовищами стали олімпіади і чемпіонати світу з футболу. Найрізноманітніші міста світу борються за право прийняти ці змагання, які вони представлять своїм громадянам як чудову можливість заявити про себе у світовому масштабі, облаштувати територію і дати поштовх розвитку економіки.
Таким чином, бізнес і спорт зливаються в одне ціле і породжують цунамі, в якому оборотні кошти приголомшують уяву мало не більше, ніж подвиги спортсменів.
Таке цунамі насувається і на Бразилію, яку обрали місцем проведення чемпіонату світу з футболу 2014 року й Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро 2016 року. Країна розглядає обидві події як остаточне підтвердження того, що її прийнято до закритого клубу для багатих.
Проте цунамі не лише викликають захоплення як прояв стихії, що розбушувалася. Спричинені ними руйнування не менш вражаючі. У доповіді, підготовленій Народними комітетами ЧС, згадуються деякі з них. Наприклад, близько 170 тисяч осіб, згідно з найскромнішими підрахунками, буде виселено зі своїх будинків у результаті будівництва інфраструктурних об’єктів, пов’язаних із проведенням матчів. Для більшості з них запропоновані варіанти носять доволі обмежений, якщо не сказати нульовий характер.
Відсутність інформації стала повсюдним явищем. Такі аргументи, як терміновість виконання робіт або нібито важливість для всього ходу підготовки до змагань використовуються часто-густо для того, щоб не надавати населенню інформацію під час здійснення великих проектів.
...Під прикриттям цих проектів у життя втілюється міська модель, заснована на соціальному розшаруванні і криміналізації бідності. І ось за останні місяці було встановлено справжнісінькі санітарні кордони, щоб ізолювати від бідняків спортивні і туристичні зони.
Сама Міжнародна федерація футболу значною мірою несе відповідальність за такий комерційний підхід. Цікаво, що саме бразилець Жоао Авеланж, який став президентом ФІФА 1974 року, заклав основи комерційного підходу до футболу, пов’язавши змагання з фінансовим заступництвом таких великих фірм, як Adidas і Coca Cola, і перетворивши передачу прав на телевізійну трансляцію на один із головних інструментів бізнесу. Ця модель набула подальшого розвитку за його наступника, нинішнього президента ФІФА Джозефа Блаттера, і за останні місяці неодноразово піддавалась критиці в Бразилії.
Можливо, найпарадоксальніше полягає в тому, що негативні наслідки такої політики ФІФА позначились і на самому футболі, й особливо на тому, як бразильські вболівальники переживали матчі. Як зазначає антрополог Маркос Алвіто, все це має на меті перетворити вболівальника на споживача, а на стадіонах встановлюються такі самі камери стеження, як і на вулицях.
Оригінал публікації: Macroeventos deportivos: nueva forma de control social в territorial en Brasil
(www.inosmi.ru)
Продовження теми:
«Євро: дві країни — одна історія»
Випуск газети №:
№102, (2013)Рубрика
Суспільство
