Кремль починає роздавати стусани

Заводити друзів — це одне. Впливати на них — зовсім інше. Росія не хоче дружити з країнами зі своєї колишньої імперії. Замість цього вона намагається їх залякувати.

За останні декілька тижнів Кремль не погребував зняти рукавички у стосунках зі своїми сусідами. Почав торговельні війни з Молдовою, Україною та Литвою, а Вірменію так залякав, що вона поки що відмовилася від своїх планів співпраці з Європейським союзом на листопадовому саміті у Вільнюсі.

Спільні російсько-білоруські військові навчання «Захід-2013», на яких відпрацьовувалися контртерористичні операції, але з бойовими літаками, безпілотними літальними апаратами та ракетними снарядами, ймовірно, мали на меті залякати Польщу та країни Балтії. У них було задіяно понад 70 тисяч вояків. Це найбільш масштабні військові навчання з часів розпаду Радянського Союзу. Фінський адвокат і правозахисник Карі Сільвеннойнен, автор книг, які засуджують сталінську агресію, був затриманий у московському аеропорту та депортований.

Реакція на ці дії поки що досить скромна. ЄС розглядає можливість відкрити свій ринок для молдавського вина. Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес поквапився цього тижня до Кишинева, щоб надати підтримку. ЄС висловив протест проти такого поводження з Литвою, яка зараз президентствує в Раді Міністрів, і з Україною. Україна намагається організувати закупівлю газу в Словаччини, використовуючи у зворотному напрямі газопровід «Схід-Захід», щоб обійти Росію, яка погрожує її задавити. Але політичні обговорення у Братиславі уповільнюють процес.

На військовому фронті — маневри НАТО Steadfast Jazz, заплановані на початок листопада, будуть менш масштабними, ніж навчання Росії. НАТО докладає максимум зусиль, щоб показати, що ці маневри на території нових країн-членів альянсу проводяться з метою перевірити їх здатність до проведення спільних оборонних операцій та здійснити сертифікацію, і не пов’язані з бажанням продемонструвати свою могутність та унеможливити будь-яке шкідництво щодо Росії на своєму північно-східному фланзі.

Загалом, дії НАТО вельми прозорі для російських оглядачів (вони також і шпигуни), і навіть настільки, що в очах декого військова корисність маневрів Steadfast Jazz вбачається сумнівною.

Що необхідно зробити Євросоюзу, так це натиснути на Росію безпосередньо. Він повинен підтримати свої протести подачею скарги до Світової організації торгівлі.

Найбільш певна зброя, яка є в арсеналі Європейської комісії, — це позов, який готується проти гротескового порушення Росією європейського газового ринку. Спроби врегулювання цього питання полюбовно (як і очікувалося) не мали успіху. Подача цього позову (що може статися найближчим часом) загрожує Газпрому не лише штрафними санкціями, але й дозволить приватним особам, які постраждали від його цінової політики, подати свої цивільні позови. (Якщо читачі є власниками акцій Газпрому, то зараз саме час їх продавати.)

Ще один варіант — почати заморожувати активи та вводити візові санкції щодо осіб, імовірно причетних до смерті бухгалтера й аудитора Сергія Магнітського, а також бенефіціарів 230 мільйонів доларів (170 мільйонів євро) у справі про шахрайство з поверненням податків російської фірми, яку він викрив. Сполучені Штати вже запроваджують цей варіант, європейські країни повинні взяти це за приклад. Крім того, вони повинні допомогти Білу Браудеру, лондонському фінансистові, колишньому клієнтові Магнітського. Його можуть заарештувати, якщо він покине Сполучене Королівство, оскільки російські власті безсоромно зловживають Інтерполом, заявляючи, що Браудер розшукується за ухилення від сплати податків. Усі країни Євросоюзу повинні заявити, що розцінюють це як політичне переслідування і не збираються брати участі у цьому. Тоді Браудер зможе безпечно мігрувати.

Що стосується військового фронту, то НАТО належить більш масштабно провести маневри Steadfast Jazz, акцентуючи на тому, що альянс має намір захищати території країн-членів. У НАТО, як і скрізь, ловцям шпигунів повинні надаватися кошти та політична підтримка, така необхідна в їхній роботі.

Європа вже дуже давно є плацдармом для російських розвідувальних служб. Якщо дивитися з позицій напівмороку Кремля, від чого аж дрижаки хапають, поблажливість до шпигунів сигналізує про слабкість волі.

European Voice, 3 жовтня 2013 р., переклад «Дня». Надруковано з дозволу автора.