У економіці «траєкторія покращення» вперлася в землю
Глава уряду Микола Азаров пожалкував, що уряд випустив гуманітарну складову зі своєї роз’яснювальної роботи і марно зробив наголос лише на економіці. Мовляв, цю ситуацію час виправляти.
А все чому? Тому що, за визнання (за визначенням, за ) Уряду, у вересні 2012 року відбулося падіння промислового виробництва на 7% порівняно з вереснем 2011 року. Саме час поговорити про радянський патріотизм.
Причому падіння промислового виробництва має тенденцію до «стрімкого покращення»: у червні промислове виробництво в Україні впало на 0,9%, у липні на 1,4%, у серпні на 4,7%, а у вересні вже на 7%.
Попри це у Донецьку Президент Янукович заявив про те, що українська економіка вийшла «на траєкторію зростання». Схоже, цю траєкторію змогли б вгледіти лише антиподи — ті, хто мешкає на другому боці планети.
Велике щастя Уряду, що дані за жовтень буде озвучено вже після виборів.
Причому, падіння у будівництві склало за 9 місяців (!) 9,1% до аналогічного періоду минулого року. Дані за місяць влада не публікує, і, швидше за все, це будуть двозначні цифри.
Падіння сільськогосподарського виробництва за 9 місяців (!) склало 4,6% до аналогічного періоду минулого року (даних за місяць також не публікують). Враховуючи те, що цього року врожай почали збирати на місяць раніше, ніж зазвичай, темп падіння за місяць, вочевидь, буде також двозначним.
По суті нині влада у своїй економічній політиці вибирає між трьома варіантами діяльності: випросити грошей в МВФ, продати щось Росії або надрукувати грошей.
Чомусь четвертий шлях — ліквідувати корупцію і монополізм в економіці — не розглядається.
Варто звернути увагу на те, що влада фактично саботує оприлюднення даних про падіння всього ВВП країни. При падінні промислового виробництва на 7% падіння ВВП є фактом, а не гіпотезою.
Як відомо, Уряд заявив, що за півроку ВВП зріс на 2,5%, за 7 місяців — на 2,0%, за 8 місяців — на 1,5%. Щоб мати такий результат, падіння ВВП у липні та серпні становило мінімум 1,5% до відповідних місяців минулого року.
Цифри не обманюють. У світлі свіжих статистичних даних виборче гасло Партії регіонів «Від стабільності до добробуту» нині досить непросто сприймати пересічним громадянам, та й усім, хто не пройшов шлях, так би мовити, «від стабільності до дебільності».
Хоча, як відомо, у своїй свіжій передвиборчій програмі Партія регіонів «гарантує» зростання ВВП щонайменше на 5%». Бо легше «гарантувати», ніж зробити.
По суті, країна занурилася в кризу значно швидше, ніж решта світу. МВФ прогнозує на цей рік зростання світової економіки на 3,3%. Для України буде добре, якщо за підсумками року буде 0,5%. Тобто, всупереч обіцянкам влади, країна рухається не до «великої двадцятки», а в цілком протилежний бік.
А все тому, що в Україні створено екстенсивний, відсталий тип господарювання, головні хиби якого — корупція і монополізм.
Корупція з латини перекладається як «гниття». Перебуваючи у цьому гнилому «пуху», нинішня влада смішить народ заявами про «антикорупційні реформи».
Наприклад, глава фракції Партії регіонів у Верховній Раді визнав, що дозволяв розкрадати 10% бюджету: «Коли я очолив адміністрацію в Луганській області, зібрав колег і сказав: «Якщо будете красти 10 відсотків, а 90 працюватимуть на державу, я вас зрозумію».
Ніхто не відповідає за щоденні крадіжки на держзакупівлях, за безконкурсну приватизацію, за відновлення посад кримінальних «смотрящих» за регіонами...
Крім корупції, іншою величезною вадою є монополізм. Представники влади на очах усієї країни штучно монополізують цілі галузі. Усе це ліквідовує ринкові стимули, вичавлює із країни економічно активне населення та катастрофічно знижує конкурентоздатність економіки, про яку нинішня влада нібито весь час піклується. Значна частина підприємців відчула, що «податкові канікули», які обіцяла чинна влада перед президентськими виборами, зводяться до можливості кинути роботу, закрити справу і йти «на канікули».
За даними щорічного Індексу економічної свободи Wall Street Journal і Heritage Foundation, Україна посіла останню — 43 — позицію серед країн Європи за рейтингом економічних свобод. Причому Україну умудрилися дещо випередити навіть Росія з Білоруссю. У таких умовах треба дивуватися українській економіці і нашим людям, які ще щось виробляють. У світі Україна — на 163 місці з 179 досліджуваних країн, опинившись між Соломоновими островами (162) й Узбекистаном (164). Ще 2006-го Україна посідала 117-ме місце. Четвертий рік поспіль Україну визнають економічно невільною. Згідно з індексом, який розраховують за десятьма показниками, Україна набрала 46,1 бала (за 100-бальною шкалою, при чому що індекси нижче 50 балів характеризують економіку країни як «деспотичну» та «репресивну»).
«Поганий захист прав власності і значне поширення корупції перешкоджає підприємницькій діяльності, серйозно підриває перспективи довгострокового економічного зростання. Верховенство закону є слабким, і судова система далі сприйнятлива до істотного політичного втручання... Фінансовий сектор недостатньо розвинений, щоб забезпечити необхідні кредити для приватного сектору, а регуляторне середовище залишається непрозорим і обтяжливим», — йдеться в дослідженні.
Це лише один із рейтингів. А їх за рік було з добрий десяток — зі схожим результатом.
За 2011 рік Україна за індексом сприйняття корупції «Транспаренсі Інтернешнл» змістилася з 134-го місця до 152-го. Попереду нас — Уганда, де президент був людожером, позаду — Центральноафриканська Республіка, колись її «імператор» теж був людожером. Як компанія? Принаймні ілюструє, що в цих країнах хабарники роблять з інвесторами. Самодіяльного виробника державні органи та їхні посадові особи розглядають як жертву для корупційної наживи.
Як наслідок, офіційний номінальний ВВП України навіть не наближається до 200 млрд доларів. Це в 4,7 разу менше, ніж номінальний ВВП Туреччини. Наш ВВП на 15% менший, ніж 22-мільйонної Румунії, на 30% — ніж десятимільйонної Чехії і всього на 15% більший, ніж десятимільйонної Угорщини.
Показник ВВП України у 3,1 разу менший, ніж ВВП Польщі. Яка, нагадаю, на вісім мільйонів менша за Україну населенням і яка починала з тих же стартових позицій, що й Україна. Спрощено кажучи, якщо порівнювати ситуацію в Україні з польською динамікою, то завдяки владі кожен українець щомісяця (!) протягом десятиліть недоотримує десь три свої зарплати, пенсії.
Якщо ж говорити про ВВП на одиницю населення, то тут ситуація буде ще гіршою: ми на сотому місці у світі і не просунулися з 2009 року ні на крок уперед.
Звичайно, у такому стані економіки винен не лише Янукович, а всі попередні президенти — від Кравчука і Кучми до Ющенка, які не провадили необхідних реформ.
Однак В.Янукович керує Україною вже третину її незалежності — чотири роки — на посаді голови уряду і понад два роки — на посту Президента. А про решту «покращувачів» із його команди, які десятиліттями засиджуються на гілках влади в Україні, годі й згадувати.
Реформи в умовах України — це зовсім не паперові прожекти влади, а покращення інвестиційного клімату, ліквідація перешкод для нормального ведення бізнесу, повний «вихід» держави з регулювання тих сфер економічної діяльності, які його не потребують. Це раціональне й некорумповане використання обмежених ресурсів держави, концентрація їх на стратегічних для розвитку країни напрямках, реальне зниження податкового тиску і заохочення до ділової активності, вивільнення економічної ініціативи.
Тому жодних реформ насправді немає.
«Я б порівняв нашу країну зі сплячою красунею, яка чекає свого пробудження», — якось заявив один із віце-прем’єрів. Але одразу ж пояснив, що будити красуню не входить у плани влади: «Парадокс ситуації полягає в тому, що міжнародні рейтинги високо оцінюють природний, трудовий та інтелектуальний потенціали України. Але як тільки оцінка стосується сфери управління цими ресурсами, ми пасемо задніх у будь-яких рейтингах». Якщо враховувати кампанію за продаж землі, що розгорнулася в провладних ЗМІ, то влада якщо й розбудить красуню, то лише для того, щоб відібрати землю, на якій вона лежить. А так присплять лукаві...
