Обереги Луки Долинського

«А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, до них кажучи: «Написано: «Дім Мій — дім молитви», а ви з нього зробили «печеру розбійників»» (Євангеліє від св. Луки. 19.45-46). І, замахнувшись жмутом мотузок, поперевертав столи міняйлам та ослони  продавцям голубів, присоромлюючи при цьому й покупців, що вештались у церкві поміж торговців.

Такий сюжет зображено на великого формату полотні пензля мистця Луки Долинського, створеного, ймовірно, для інтер’єру собору св. Юра у Львові в 70—80-х роках ХVІІІ століття (нині зберігається в експозиції Національного музею у Львові). Щоб люди, входячи до храму й звертаючи свої помисли до Бога, завжди пам’ятали та дбали про чистоту та чулість власних душ.

Близько 1745 року в містечку Біла Церква на Київщині народився Лука Долинський (на жаль, точної дати народження майбутнього мистця не встановлено, бо у виданнях «Словник художників» Є. Раставецького та місяцеслові «Львов’янин» за 1863 рік, на які опираються всі подальші дослідники, подано саме таку дату). Рано осиротілий хлопчина потрапляє до Києва, де на його непересічні здібності в малюванні звертає увагу київський греко-католицький митрополит Ф. Володкевич, який і скерував юнака до Львова.

За рекомендацією Львівської митрополії талановитого хлопця зараховують на навчання у майстерню відомого львівського маляра Юрія Радиловського. В 1770—1771 роках разом  з іншими учнями та малярами майстерні Долинський бере участь в оформленні інтер’єру собору святого Юра, створивши кільканадцять композицій релігійного змісту: «Тайна вечеря», дві намісні ікони та зображення восьми апостолів. Саме до того часу належать і спроби створення молодим Долинським світського історичного портрета — це портрет галицького короля Льва Даниловича, який зберігається нині в Інституті мистецтв Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН України.

Князя зображено у лицарському обладунку та підбитій хутром мантії, з короною на голові (!) та булавою в руці на тлі панорами Львова. Вгорі — промовистий напис латиною: Leo Princeps Russiae Fundator Urbis Leopolis — «Лев, князь руський, засновник міста Львова». Цей портрет, як вважають сучасні дослідники, «став важливим політичним символом для української громади Галичини — унаочненим спогадом про власну державницьку традицію».

1772 року  внаслідок поділу Речі Посполитої Галичина відійшла до Австро-Угорської імперії.

1 лютого 1775 року сталися зміни в особистому житті вже знаного на той час мистця: він бере шлюб із Катериною Савицькою — львівською міщанкою з кравецької родини. Мріючи про поглиблення своїх знань і отримавши дозвіл митрополії, Лука Долинський того ж року їде до столиці імперії, де вступає до Віденської академії мистецтв, яка була на той час одним із провідних центрів західноєвропейського малярства. Австрійське мистецтво другої половини ХVІІІ ст. було під впливом традицій італійського бароко, зокрема венеціанської школи малярства ХVІІ — першої половини ХVІІІ ст. та її провідного майстра Джованні-Батісто-Тьєполо. Саме у Віденській академії шліфується талант мистця. Він досконало вивчає техніку аль-фреско, копіює твори видатних майстрів минулого в Цісарській галереї.

У Відні Долинський створює парадні портрети імператриці Марії-Терезії та цісаря Йосифа ІІ, які надсилає до Львова владиці Леву Шептицькому для оздоблення єпископської палати, що її у той час розписував технікою аль-фреско львівський маляр Симеон Градолевський.

На початку серпня 1777 року Лука Долинський повертається до Львова з похвальною грамотою і почесним перснем Марії-Терезії. За завданням Львівської митрополії одразу береться до роботи — подальшого оформлення внутрішнього простору собору святого Юра. Із праць того періоду нам відомі олійні полотна із зображенням пророків.

 9 червня 1781 року маляр Лука складає угоду з настоятелем собору святого Юра львівським єпископом Петром Білянським про написання чотирьох полотен для бічних вівтарів церкви — «Покрова», «Св. Миколай», «Апостоли Петро і Павло» та «Юрій Змієборець», за які здобув загальне визнання й отримав перстень від цісаря Йосифа ІІ під час його перебування у Львові 1787 року. Останнє з них — велична композиція «Святий Юрій Змієборець», де «традиції київської школи барокового малярства поєднуються з досконало засвоєними нормами і прийомами європейського мистецтва» (нині зберігається у Національному музеї у Львові).

У період 1784—1787 років Лука Долинський оформляє інтер’єр та іконостас церкви Святого Духа при греко-католицькій духовній семінарії (до нашого часу вціліла лише вежа-дзвіниця, сама ж церква зруйнована німецькою бомбою  1939 року). У вцілілих з іконостасу «празникових» композиціях —  «Різдво Христове», «Стрітення» — та в образі двох пророків у розкішно різьбленому обрамленні легко прочитуються типологічно-стильові ознаки, характерні для австрійської барокової течії західноєвропейської культури. Судячи з мистецької вартості збережених фрагментів (у Національному музеї), Святодухівський іконостас належав до кращих творчих здобутків українського мистця.

З кінця 1770-х — початку 1790-х років художник багато працює в жанрі портретного малярства, створюючи образи митрополита Л. Шептицького, єпископа П. Білявського, представників духовенства — Ф. Володкевича, М. Гриневецького, М. Гарасевича, а також «відновлюючи» портрети родини Корняктів, що були на той час на хорах Успенської церкви (тепер у Львівському історичному музеї).

 Завдяки  яскравому самобутньому таланту та великій працьовитості ім’я Луки Долинського набуває популярності далеко за межами Львова. 1807 року майстер отримує офіційне замовлення на оформлення інтер’єру та іконостасу Успенського собору в Почаївській лаврі. Робота тривала понад три роки. Оформлений Долинським інтер’єр собору зберігався до 1861 року, коли за вказівкою російського царя Олександра ІІ  «уніатський»   іконостас замінили новим, у дусі нових віянь православного церковного живопису. Первісний вигляд внутрішнього простору відомий нам лише з акварельного малюнка  Тараса Шевченка — «Собор Почаївської лаври», що виконаний поетом 1846 року. Однак окремі розрізнені полотна пензля Луки Долинського збереглись у соборі до нашого часу — «Зустріч Марії і Єлизавети», «Христос у домі Марфи»,  «Зцілення розслабленого». Ці твори яскраво вказують про перехід барокових тенденцій до нового образно-композиційного стилю: урівноваженість форм, статичність фігур, пластичне моделювання, чітка лінія силуету, голубувато-сіро-срібляста колористична гама — характерні риси європейського класицизму початку ХІХ століття.

До останніх значних праць Луки Долинського належать настінні розписи та іконостас церкви святого Онуфрія у Львові, витворені мистцем у 1820 — 1821 роках. Ці твори не збереглись, проте, за описами Ф. Лобенського в додатку до Gazety Lwowskiej (ч. 28 за 1854 рік), відзначаються майстерністю, якої «і сам Дюрер не посоромився би». Твори майстра були також у монастирі в Підкамені, церквах сіл Жовтанці, Мшана, Вороблевичі. Відомо, що в майстерні Долинського виховали цілу плеяду учнів, які часто допомагали у малюванні. Серед них відомі майстри — Ф. Пйьонткович, Г. Суський та інші.

Помер Лука Долинський 10 березня 1824 року на 80-му році життя й похований на Городоцькому кладовищі у Львові, яке, на жаль, уже не існує.

Малярство Долинського на релігійну тематику, незважаючи на майже цілковиту орієнтацію на європейське мистецтво, «можна вважати останнім акордом класичного українського іконопису» — мистецько-духовним складником європейської культури й невід’ємною частиною українського Львова.