Українське суспільство поступово дозріває до діалогу

До діалогу по горизонталі та діалогу по вертикалі. До діалогу, в якому ми маємо навчитися слухати і розуміти одне одного, в якому навіть неприємні для нас відчуття від висловленої думки співрозмовника не будемо переносити на особу висловлення. В якому ми повинні зрозуміти, що дорога в гідне людини майбутнє повинна бути добре обдумана усією українською спільнотою.

Два українські Майдани показали, що суспільний лад, в якому ми живемо, дає можливості для зловживання владою, руйнування національної економіки, нищення землі, моральної та фізичної деградації людей, вимирання нації. Отже, настав час нам, українцям, у нашому всеукраїнському діалозі поставити питання про створення такого суспільного устрою, який забезпечив би повне розкриття духовного та інтелектуального потенціалу кожного члена суспільства для належної реалізації себе в суспільному житті, формування позитивного цивілізаційного світогляду українського громадянина на основі найновітніших досягнень релігійної та наукової думки, шанобливого ставлення до Землі, оптимізацію суспільних відносин як по горизонталі, так і по вертикалі.

Цьому, вкрай важливому суспільному діалогу по горизонталі, має сприяти спільна робота представників духовно-інтелектуальної еліти, провідних теологів основних конфесій, філософів, соціологів і політологів із різних частин України щодо розроблення основних принципів побудови нового справедливого суспільного устрою та створення основних принципів духовного виховання людини, без наявності яких неможливо формувати позитивний світогляд людини, необхідний для налагодження довірливих суспільних відносин, особливо між мешканцями різних частин України.

Ключовими характеристиками такого світогляду пропонуються:  усвідомлення людиною своєї духовної сутності, відповідальності за свою місію, за свою країну, цивілізацію, Всесвіт; розуміння того, що основною складовою місії Людини є творіння Любові — життєдайного космічного субстрату; переконання у тому, що діяльність людини має сенс лише у взаємодоповненні своїх зусиль, а не у взаємоподоланні одне одного в усіх сферах суспільного життя; прагнення до оптимізації своїх потреб, як у їжі, так і в побуті; усвідомлення необхідності відмовитися від привласнення у будь-якому вигляді результатів чиєїсь діяльності; засвоєння обов’язковості дотримання приписів релігійних, моральних та правових норм поводження як основного засобу на шляху духовного розвитку людини.

Надзвичайно важливим бачиться міжконфесійний та міжрелігійний діалог. Загальноцивілізаційна духовна деградація не буде подолана, якщо Церква не стане справжнім духовним взірцем для людей. Розділеність Церков, у дійсності, полягає не стільки в «різнобаченні» нашого Творця, скільки в егоїстичних амбіціях церковних ієрархів.

Налагодження екуменічного діалогу умиротворить різновекторну релігійну спільноту і дозволить вивільненою енергією оновити парохіяльне життя, формуючи парохію як цілісну життєздатну і взаємопов’язану між собою громаду. На наш погляд, це є найоптимальнішим способом формування громадянського суспільства.

Що ще важливіше, екуменічна злагода дозволить об’єднаним зусиллям Церков краще зрозуміти нашу цивілізаційну місію і тим самим аргументовано мотивувати людей до високоморального життя.

Політичний діалог повинен запропонувати суспільству механізми осмислення головних цінностей людського Буття, терпеливо долаючи недосконалості теперішніх стосунків.

Дозрівання людини до суспільного служіння — дуже складний і тривалий процес, який вимагає наполегливого плекання в собі моральних чеснот. Як стверджує один із моральних авторитетів сучасної України, філософ і громадський діяч Євген Сверстюк, до влади пнуться аморальні амбітні честолюбці, а народ чекає на людей з покликанням до фахового та відповідального виконання своїх владних повноважень, чекає на людей у владі, котрих можна заслужено любити й поважати.

Новостворене Всеукраїнське об’єднання «Майдан» як понадпартійна спільнота, повинно розпочати діалог по вертикалі з представниками влади на засадах взаємної поваги,  наполягаючи на розгляді конструктивних пропозицій щодо спільного будівництва більш справедливого суспільства.

Ось такий життєдайний хрест діалогу пропонується взяти на свої плечі духовним і світським лідерам нашої української спільноти.