«Фантастична» любов до України

Останні події в Україні все ще не залишають у спокої наших сусідів. Багато хто з них чомусь вважає, що першочергова мета Євромайдану — відірвати нас від Росії та її культурно-політичної сфери впливу. «Україна віднині — проклята земля, яка буде три покоління збувати свою підлоту і боязкість», — написав в своєму блозі відомий російський письменник-фантаст Сергій ЛУК’ЯНЕНКО. Наша країна, на його думку, це — штучне утворення, приречене на розпад, а прибічники Євромайдану — «фашистська мерзота». Помститися їм письменник вирішив своєрідно і в силу своїх можливостей.

ФОТО ЗІ СТОРІНКИ FACEBOOK SONYA SOKOLOVA, РОСІЯ

Перша мета — українські колеги-фантасти. «Славте бійців Майдану і носіть їм пиріжки, недоумки, — звертається до них російський письменник. — Але якщо хоч одна з письменницьких «персон», що славили Майдан і «майданутих», що пишуть притому російською і друкуються в Росії, захоче з’явитися на російських конвентах — я буду проти. Захоче публікуватися в Росії — докладу всіх зусиль, щоб перешкодити. Будьте послідовні, мерзотники! Я віднині до України не їжджу, в українських конвентах не беру участі, перекладати свої книжки українською забороняю...» Реакції вітчизняної літературної громадськості довго чекати не довелося. Примітно, що першими відгукнулися українські письменники, що пишуть російською.

ГОЛОС ІЗ FACEBOOK

Андрій Курков:

— Пане Лук’яненко, говорять, що ви — письменник-фантаст. Дивно, що вашої фантазії бракує, щоб зрозуміти небажання українського народу жити в системі тотальної корупції і неграмотної влади, яка залишила на згадку про себе розграбовану країну і повний нуль грошей на рахунку Державної скарбниці.

Оцінюючи ступінь вашої стурбованості подіями в Україні, буду радий у майбутньому прочитати ваш біографічний роман, присвячений долі вашого колеги-письменника Віктора Януковича. Якщо він дістанеться до Росії, ви повинні обов’язково потоваришувати з ним і тоді він вам розповість дуже багато фантастично цікавих деталей свого життя і діяльності.

Два фантасти такого рівня, як ви і він, не зможуть не подружитися! Він, до речі, зможе вам підказати ще пару прізвищ поетів і письменників, яких варто було б заборонити до видання в Російській Федерації.

Ян Валетов:

— Шановні російські фантасти! Скажіть мені, що вам до того, що Україна хоче вступити в асоціацію з ЄС? Я розумію, що ви захищаєте свій затишний ламповий куточок, де ви — гуру, автори популярних книжок і сценаристи серіалів для Першого каналу. І я б виправдав вас, якби йшлося про булку з маслом — усім потрібно їсти й пити! Але, боюся, що ви щирі в своєму прагненні зробити нашу країну подібністю вашої. І це по-справжньому мене лякає. Я дуже любив Росію, її культуру, її мову. Я — носій цієї мови і ніколи не стану писати іншою. Я живу в російськомовному місті, моя родина говорить російською. Але я, моя родина, мої друзі володіємо українською мовою, читаємо, спілкуємося, дивимося фільми і передачі українською, загалом, не акцентуючи уваги на мові. У нас немає з цим проблем. Пане Лук’яненко, Ви постійно присутні в нашому медійному просторі. Адже українські читачі люблять ваші книги і цінують ваш письменницький талант. Але роль письменника фантастичних романів стала вам нецікава, захотілося іншої слави. І ви вирішили, що досить мудрі і інтелектуальні, щоб повчати цілий народ, як йому жити. Похвально для письменника легкого жанру, але чи маєте ви на це моральне право? У вас було багато шанувальників серед українських любителів фантастики. І, як я розумію, багато друзів в Україні. Вважаю, що після висловленої вами позиції їхня кількість зменшиться, хоча я особисто не вважаю за правильне розглядати людські якості разом з письменницькими талантами. Ви в подіях у Києві побачили лише натовп, який казиться, а люди на вулицях гинули за свободу від бандитів і свої ідеали. Знаєте, там було повно російськомовних — учених, студентів, підприємців. Російськомовних українських патріотів, яких не змогли зупинити ні кулі снайперів, ні «беркутівські» палиці, ні водомети. Ви збираєтеся заважати нашим авторам публікуватися в російських видавництвах — ваше право. Маю сумнів, що будь-який із нормальних видавців прислухається до таких порад, але спробуйте. Ви не хочете бачити нас на конвентах у Росії? Застосуєте весь свій вплив на те, щоб нас туди не запрошували. Адже саме ваша думка, як з’ясувалося, повинна формувати не лише читацькі інтереси, видавничі вигоди і пріоритети спілкування у фендомі, але й внутрішню політику такої країни, як Україна. Таким гігантам думки, як ви — підвладне все! Та й у боротьбі за читачів і ринок — непоганий прийом! А я хочу вам подякувати за те, що ваш уряд і ви — вірні бійці ідеологічного фронту — зробили для зростання самосвідомості в моїй країні більше, ніж найзапекліші націоналісти. Ви любите Росію і вихваляєте її достоїнства — це добре. Погано те, що для вас любити свою країну — це означає намагатися принизити країну іншу. Мені здається, що це негідно письменника і людини.