Уроки попередників

За 22 роки незалежності в Україні було 17 міністрів, які відповідали за екологію та природу. Протягом останнього часу керівництво Міністерства екології та природних ресурсів України змінювалося чи не щороку. Причина — в самій назві міністерства. За словами громадськості, до влади приходили люди, які лобіювали інтереси бізнес-структур та партій. Наслідок — украй негативний стан екології: забруднені повітря, вода і ґрунт, винищення біорізноманіття України, слід додати сюди захоплення територій, у тому числі й заповідних. Закони, ухвадені в попередні роки, усунули від роботи професіоналів, підтримували «політиків від бізнесу».

Сьогодні на посаду міністра екології та природних ресурсів України призначено заступника голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Андрія Мохника, який за першою освітою — інженер-будівельник, а за другою — юрист. Громадськість, не переходячи на особистості, коментує проблеми, які нині потрібно вирішувати в природоохоронній галузі.

«ПРИРОДООХОРОННА ГАЛУЗЬ МАЄ БУТИ ВІДОКРЕМЛЕНА ВІД ПОЛІТИКИ ТА БІЗНЕСУ...»

Тетяна ТИМОЧКО, голова Всеукраїнської екологічної ліги:

— Останніми роками ми спостерігаємо кадрову деградацію. Верховна Рада здійснювала такі зміни в системі державного управління, які робили абсолютно безконтрольними дії можновладців та бізнес-структур. Зокрема, у 2010 — 2011 роках бізнес-структури з порушенням процедур пролобіювали Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким була ліквідована державна екологічна інспекція. Це зробило безконтрольною діяльність бізнес-структур  у сфері будівництва. Саме міністерство  реорганізувалося, зокрема, була ліквідована Державна служба заповідної справи, яку багато років створювали зусиллями багатьох фахівців, і завдяки їй була створена національна екологічна мережа. Крім того, у 2012 — 2013 роках  у межах державної адміністративної реформи були  ліквідовані державні органи управління охорони навколишнього середовища. Це унеможливило захист довкілля на національному рівні. Зокрема, внаслідок передачі цих функцій була втрачена функція моніторингу. Ми можемо стовідсотково зараз сказати, що  вже понад рік державний екологічний моніторинг  не здійснюється.

Зараз ми бачимо серйозну загрозу системі охорони природи, яка вже є напівзруйнованою. Ми дуже стурбовані тим, як розгортаються події щодо формування всього уряду і, зокрема, призначенням нового міністра охорони навколишнього середовища. Зазвичай партії, які йдуть на вибори, у своїх політичних програмах не мають досить ефективного і достойного розділу, який стосується захисту довкілля. Це дає нам підстави непокоїтися, бо призначення нефахової людини несе загрози для реалізації державної екологічної політики. І це призведе до остаточного руйнування, деградації і знищення природних систем і спричинить екологічну кризу, на порозі якої ми зараз стоїмо.

Я вважаю, що природоохоронна галузь має бути відокремлена від політики та бізнесу — тільки тоді ми матимемо результати. Мені пропонували посаду міністра, але я висувала чотири умови, без виконання яких перехід представника громадськості у міністерство буде декорацією для політичних амбіцій тих партій, які нині формують уряд. Перша вимога — міністр повинен  формувати керівництво Мінприроди: призначати фахових, підготовлених людей, а не політичних представників і представників бізнес-структур. Друга — міністр має право призначати директорів департаментів, начальників управлінь і завідувачів відділів, які  займаються різними питаннями. Третя — ніхто не може втручатися  в природоохоронний бюджет — ані партії, ані депутати. Не може йти мова про «дерибанський» бюджет, про «відкати». Четверта — партія, яка делегує представника на цю посаду, має представляти нові закони у Верховній Раді, лобіювати їх та відстоювати. Але жоден із представників політичних партій, хто мені пропонував цю посаду, не погодився з цим.

«ПОЛІТИКИ МАЮТЬ ЗАЙМАТИСЯ СВОЄЮ СПРАВОЮ, А ФАХІВЦІ — СВОЄЮ»

Олена МАРУШЕВСЬКА, еколог, колишній директор Управління міжнародного співробітництва Мінекології:

— Я вважаю, що зараз в Україні відпрацьовані нехороші технології, які приводять до керівництва непрофесіоналів. Перша технологія — людям, у цьому разі Майдану, кажуть: пропонуйте нам людину на  певну посаду. Ми все це проходили 2004 року, коли багатьом людям, як подяку, запропонували державні посади. Так було й 2010 року. Ми бачимо, до чого це призвело. Але ця технологія створює ризики: якщо непрофесіонал приходить до влади, то, по-перше, йому потрібен час. Також у цієї людини неможливо запитати про результати, бо їй треба у всьому розібратися. Ось так, на мою думку, проявляється бажання контролювати державне управління бізнесовими і політичними структурами.

Друга технологія — міф, що  Україна  відчуває голод у кадрах. Це неправда: у нас досить професіоналів, є хороша школа їх підготовки, в тому числі — в екологічній сфері. Проблема в тому, що їхній потенціал, досвід не використовуються. Я вважаю, що політики мають займатися своєю справою, а фахівці — своєю. Слід дати можливість фахівцям реалізуватися, запропонувати свої ідеї. Тому що ми повинні виконати свій обов’язок перед тими, хто загинув за європейську Україну.

«СИСТЕМА ОХОРОНИ ПРИРОДИ ДЕЗОРГАНІЗОВАНА, ДЕМОРАЛІЗОВАНА, ВТРАТИЛА ВЕСЬ АВТОРИТЕТ...»

Василь ШЕВЧУК, міністр охорони навколишнього природного середовища  у 1998 — 2000-х та 2002 — 2003-х роках:

— За останні десять років Мінприроди було перетворено на партійно-фінансові холдинги. Зараз система охорони природи дезорганізована, деморалізована, втратила весь авторитет (це при тому, що Україна має колосальний природно-ресурсний потенціал). Нинішні політична, економічна, соціальна, екологічна  кризи є наслідком багаторічного ігнорування основних засад сталого збалансованого розвитку. Один із його принципів вказує: в управлінні державою  мають поєднуватися інтереси чотирьох груп — влади, бізнесу, науки та громадськості. У нас вийшло так, що влада і бізнес правлять, а наука і громадськість — на «екологічному Майдані». Сьогодні екологічна сфера є однією з найбільш розвинутих у плані державного регулювання сфер. Це — три томи  екологічного законодавства. Плюс кілька десятків міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, які вона зобов’язана виконувати. Також це понад 50 двосторонніх угод із провідними країнами світу.

На мою думку, вже зараз потрібно зробити низку антикризових першочергових кроків. Перший — відродити єдність природоохоронної системи (має бути професійність, збалансованість і скоординованість діяльності). По-друге, спростити екологічне регулювання підприємництву, обмежити можливості адміністративного втручання. Це дасть можливість викорінити корупцію. Також слід підвищити ефективність економічного механізму природокористування. Це мільярди гривень, які надходять у бюджет за використання природних ресурсів і за забруднення довкілля, але нині ці кошти не повертаються на фінансування природоохоронних заходів та на відтворення природних ресурсів. Необхідно підвищити дієвість екологічної експертизи та аудиту. Ще нагадаю, що вже кілька років минуло з тих пір, як розробили стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій (вона може вдвічі збільшити фінансування природно-заповідних територій, а її ніхто не може затвердити).

Зараз ведеться інтенсивна робота зі стратегії низьковуглецевого, енергоефективного розвитку економіки України. Її теж треба швидко розробити, затвердити і впровадити. Тому що сьогодні енергоємність  економіки України утричі вища за світові зразки. З такими показниками ми не можемо бути конкурентоспроможними. Слід працювати над очищенням Чорного та Азовського морів, над сталим розвитком Карпат (Україна підписала конвенцію, але до цих пір не працює по ній). Зараз ми готові, незалежно від того, хто буде міністром, відкрито простягнути руку допомоги. Ми не будемо мовчати, ми будемо критикувати і підказувати.

«ЗАРАЗ МИ МАЄМО УНІКАЛЬНУ МОЖЛИВІСТЬ НАРЕШТІ ДОСТУКАТИСЯ Й ПОЧАТИ ВІДНОВЛЮВАТИ СВОЮ ДЕРЖАВУ»

Олександр ЧИСТЯКОВ, керівник Всеукраїнської громадської організації «Асоціація рибалок України»:

— Через  хижацьке, варварське ставлення до наших природних рибних багатств наші водойми не просто виснажені, а знищені. За даними Інституту зоології НАН України, порівняно з 1991 роком, такого найпоширенішого промислового річкового виду риби, як лящ, залишилося не більше 15%, щуки — 10%, судака і сома — по 5%. В останнє видання Червоної книги увійшло 70 видів  наших вітчизняних аборигенних видів риб. Хіба ми пережили ядерну війну? У всьому світі ці види риб нормально себе почувають у дикій природі.

Подивімося на Азовське море, яке було у 6,5 разу продуктивнішим за Каспійське. Але сьогодні його фактично повністю знищили. Зараз хоч і видаються квоти на вилов 30 видів риб, але повноцінно виловлюються тільки тюлька, хамса й бичок. А осетрові види риби, які прийшли до нас із часів динозаврів, не змогли пережити наш промисловий натиск — вони всі вже у Червоній книзі. Браконьєрство розвинулося до такої межі, що стало загрожувати екологічній безпеці країни. Три кити, на яких стоїть браконьєрство, — це безкарність, мізерність штрафів і — основне — «кришування» цього потворного явища з боку чиновників, правоохоронних чи природоохоронних структур. Тому ми нині маємо картину, коли всі водойми перегороджені сітками

Кілька слів про наш кадровий потенціал. Насправді він в Україні настільки серйозний, що, використавши його, Україна може повністю наповнити продуктами власний кошик, відновивши рибний ресурс, який ми мали станом на 1991 рік. Китай, наприклад, вийшов на перше місце з виробництва чорної ікри й рибної продукції. Гадаєте, це китайці стали такими розумними? Ні, це наші іхтіологи і рибоводи, які втомилися тут від корупції й хабарів, поїхали і підняли Китай на перше місце. А в Ізраїлі — в пустелі! — завдяки українським програмам риборозведення вдалося повністю задовольнити потребу в рибі. Там стали її експортувати, і торік ізраїльтяни вийшли на третє місце з виробництва чорної ікри. Також українці допомогли відновити вирощення білуги в Румунії. В Україні зараз продуктовий кошик на 85% наповнений імпортним рибним сурогатом. Не завжди якісним, а часом і небезпечним для життя. Хочу сказати: вихід є, програми є, спеціалісти, вчені — все це у нас є. І зараз ми маємо унікальну можливість нарешті достукатися й почати відновлювати свою державу.