До парламенту — зі своїм лобі

Головне завдання об’єднання «команди Дніпропетровська» — координація спільних зусиль під час парламентських виборів і подальша співпраця у Верховній Раді для «відродження економічної потужності Дніпропетровська». Перспективи, які малюють «підписанти», не можуть не вразити простих виборців. Дніпропетровські регіонали обіцяють таке «покращення життя», про яке не доводилось і мріяти. Передбачається, скажімо, всього за п’ять років створити 100 тисяч нових робочих місць і забезпечити першими робочими місцями молодь, а також досягти європейських зарплат. Провести в Дніпропетровську комплексну реставрацію житлових масивів «під ключ» і забезпечити комфортні умови життя для городян. Крім того, учасники угоди обіцяють активний розвиток транспортної інфраструктури, щоб пасажири могли доїхати в будь-який кінець міста всього за 20 хвилин. Умовою для процвітання одного з найбільших міст України має стати об’єднання дніпропетровських депутатів у майбутньому парламенті.

Заяву регіоналів багато хто з дніпропетровців сприйняв скептично, розцінивши її як звичайний передвиборний піар. До того ж варто нагадати, що ідея створення «команди Дніпропетровська» аж ніяк не нова. Подібне об’єднання депутатів уже існувало у Верховній Раді в 1990-ті роки. Тоді під час формування держбюджету наступного року вихідці з міста на Дніпрі залишали партійні справи і спільно боролися за «шматок» бюджетного пирога. Саме так вибивали кошти на будівництво метро, мостів, аеропорту і нового автовокзалу. Щоправда, головним «мотором» Дніпропетровського земляцтва виступав на той час губернатор, а потім і прем’єр Павло Лазаренко. Збій налагодженого механізму настав лише тоді, коли в сутичку між собою вступили дві конкуруючі групи дніпропетровців. «Узяти за яблучко» нахрапистого прем’єра тодішньому президентові Леоніду Кучмі вдалося непросто, і для цього довелося ѓрунтовно перешерстити своїх «земляків». Відтоді шукати політичної підтримки йому доводилось за межами дніпропетровського регіону, а закінчилося все спробою передати президентські віжки донецькому представникові Віктору Януковичу. В результаті від дніпропетровської «команди» в парламенті та уряді залишились тільки «ріжки та ніжки». Певні надії на консолідацію своїх депутатів дніпропетровці пов’язували з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, але, як виявилось, марно. Оскільки це, схоже, не входило до її планів.

На нинішніх виборах у ролі «консолідаторів» інтересів Дніпропетровщини виступають регіонали. Опитування показують, що виборці зазвичай не схильні довіряти риториці кандидатів. Їхні обіцянки звучать набагато переконливіше, якщо з програмою виступає група однодумців. Команду кандидатів від Партії регіонів на Дніпропетровщині формували не без уваги губернатора О.Вілкула, який водночас очолює обласну партійну організацію. Бажання дніпропетровського керівництва мати підтримку депутатів у парламенті цілком зрозуміле і логічне — що більше буде своїх людей у Верховній Раді, то легше вирішувати будь-які питання, зокрема, й розвитку регіону. Складність реалізації цього плану полягає лише в тому, що на Дніпропетровщині, як у жодному іншому регіоні, перетинаються інтереси найбільших в Україні бізнес-груп. Не секрет, що стосунки між вітчизняними олігархами складаються не завжди гладко. Причиною цього може бути не стільки особиста неприязнь, скільки об’єктивні закони конкуренції, помножені на українські реалії. На жаль, вдалий бізнес у нашій країні можна робити, лише маючи впливову підтримку в ешелонах влади. У свою чергу успішна кар’єра політиків нерідко залежить від співпраці з олігархами. Варто нагадати, що дніпропетровський губернатор прийшов у велику політику з ахметовських структур, тому в ЗМІ нерідко висловлюють підозри щодо його заангажованості. Втім, подібні докори лунають і на адресу уряду, а також Президента.

Як би там не було, сьогодні на Дніпропетровщині відбуваються дивні справи. Вже не перший місяць «лихоманить» підприємства групи «Приват». Тривожні сигнали подають Орджонікідзенський ГЗК і феросплавний Нікопольський завод. Один не міг отримати земельні ділянки під розробку марганцевої руди, другий скаржиться на високі тарифи на електроенергію. Інші флагмани промисловості, причому не лише групи «Приват», обкладені великими екологічними штрафами, чого раніше практично не спостерігалось. А ось завод В.Пінчука «Інтерпайп НТЗ» активно примушують заплатити за газ, і прокуратура проявляє в судах незвичайне завзяття. Одним словом, сьогодні на Дніпропетровщині про «покращення життя» мріють не лише бюджетники і пенсіонери.

Зі зрозумілих причин вибори до Верховної Ради не можуть пройти повз великий капітал. Подейкують, що його представники і цього разу «розкладають яйця» за партійними списками. Проте без уваги не залишились і мажоритарні округи — перш за все, там, де є стратегічно важливі підприємства. Узгодження питань із владою про висунення «своїх» кандидатів, як правило, відбувається кулуарно, але, як видно, не завжди з бажаним результатом. Принаймні, хід нинішньої виборчої кампанії виявився не зовсім таким, як очікувалось. Адже ще перед початком виборів дніпропетровські ЗМІ прогнозували цілком передбачуваний результат — однозначну перемогу «мажоритарників»-регіоналів у всіх 17 округах. Писали навіть про те, що дніпропетровська опозиція вирішила зіграти з владою «в піддавки», виставивши в одномандатних округах свідомо непрохідних і недосвідчених кандидатів. І справді, конфлікти опозиціонерів із владою найчастіше нагадують бурю в склянці з водою.

Зате справжні «сюрпризи» на нинішніх виборах підкинули владі «самовисуванці», але не звичайні «популісти» на кшталт автора бігборда «Бабуся з котом», а люди, за якими стоять серйозні інтереси. Подібною фігурою виявився і помічник голови правління ВАТ «Інтерпайп НТЗ» Яків Безбах. Його самовисування в дніпропетровському окрузі №24, у якому розташований завод, стало цілковитою несподіванкою для керівництва регіоналів. Перш за все тому, що сам Я. Безбах як депутат Дніпропетровської міськради входить до складу фракції Партії регіонів і, за логікою речей, мав би підтримувати офіційного кандидата — першого заступника міського голови Анатолія Крупського... Наразі ніхто не береться передбачити, чим закінчиться протистояння двох «регіоналів», що несподівано опинилось в епіцентрі парламентських виборів на Дніпропетровщині (див. «День» від 2 жовтня). Принаймні, воно не зміцнює позиції Партії регіонів, тим паче, що конкуренти по виборах не сплять.

На думку соціологів із центру «Політикум», які проводили опитування в Дніпропетровську, рейтинг регіоналів становив наприкінці серпня 34,3%. Об’єднана опозиція мала підтримку майже вдвічі меншу (16,8%), хоча чимала частина виборців поки що не визначилась із симпатіями. Значно зміцнили свої позиції комуністи (12,1%), до яких «перетікає» розчарований електорат Партії регіонів. Не варто списувати з рахунків і інші політичні сили — зокрема, партію «УДАР», якій, найшвидше, вдасться подолати прохідний бар’єр. До дня виборів до Верховної Ради залишається ще місяць, упродовж якого правлячій партії належить переконати виборців у своїй спроможності. Як на зло, оптимістичну картину і командний настрій підриває скандальна ситуація в згаданому виборчому окрузі. «Сьогодні в 24-му окрузі зіткнулись інтереси великого капіталу і міської громади, — коментує ситуацію політолог Дмитро Громаков для ІА «Міст-Дніпро». — Ми бачимо, як заїжджі політтехнологи намагаються розділити виборців на «заводських» і «міських». Вони свідомо протиставляють інтереси підприємства інтересам усього міста. Сьогодні багато хто звинувачує мера в участі у виборчій кампанії і підтримці певних кандидатів. Але ми всі прекрасно розуміємо, що за нинішнього рівня централізації влади і тотальної залежності органів місцевого самоврядування від державних субвенцій без власної команди в Києві Дніпропетровськ приречений на жебрацьке існування. На мій погляд, формування власної групи в парламенті — це оптимальне рішення для захисту інтересів міста».

Утім, реалістичність створення «команди Дніпропетровська» сама по собі під великим питанням. Якщо у «шалені 90-ті» приватизація в Україні і на самій Дніпропетровщині тільки починалась, то зараз цей процес наближається до завершення. У руках олігархів ще за часів президентства Л.Кучми опинились провідні підприємства промисловості та енергетики, якими завжди пишалися жителі області. Тепер актуальною є проблема утримання цієї власності і недопущення «великого переділу». Говорити про єдність інтересів у такій ситуації навряд чи доводиться, адже, як відомо, політика — це лише «концентроване вираження економіки». «Я думаю, що створення так званої «команди Дніпропетровська» — це просто передвиборний хід для того, щоб привернути виборця, — вважає голова обласної організації Української народної партії Анатолій Сокоринський. — Дніпропетровщина є базовою областю, яка своїми доходами формує державний бюджет України, і для цього всім підприємствам, зокрема й тим, які належать олігархам, просто необхідно чесно сплачувати податки. А Верховна Рада повинна робити свою роботу — подбати про справедливий розподіл коштів на користь усієї України, а не окремих регіонів або фінансово-промислових груп. Крім того, дніпропетровським депутатам навряд чи вдасться кроїти бюджет на свою користь, оскільки їм по руках може дати донецьке «лобі», представники якого займають набагато потужніші позиції в Києві. Тому дніпропетровські депутати, на мій погляд, поводитимуться тихо в майбутньому парламенті і братимуть під козирок. Часи, коли дніпропетровці правили парадом, давно минули, і повернутися в минуле навряд чи вийде».