Миколаїв: емоційне перезавантаження

У Миколаївському краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми» (вул. Набережна, 29) майже тиждень триває експозиція кращих світлин XV Міжнародного фотоконкурсу газети «День». Після відкриття виставки 26 червня в залах музею щодня людно. «Приходять переважно молодь і сім’ї з дітьми, — зазначає працівниця музею Любов Ощип. — Люди довгенько прогулюються залами, іноді «застигають» перед фотографіями. Але виходять переважно з усмішками, обговорюють побачене і голосують за кращу роботу». Нагадаємо,  «День» привіз до Миколаєва 160 світлин від авторів із усієї України. Ці роботи було визнано кращими за результатами попереднього Фотоконкурсу «День-2013». Роботи представлено в різних рубриках: «Світ очима дітей», «Життя як воно є», «Особистості», «Український світ». Окремий розділ присвячено подіям Євромайдану.

— Для мене Україна крізь призму газети «День» завжди уявляється відкритою, доступною і правдивою. Сьогодні, на тлі ворожої пропаганди, своя правда повинна бути всепоглинаючою, — ділиться враженнями голова Миколаївської обласної ради Тарас КРЕМІНЬ. — Знаково, що відкриття фотовиставки ознаменувалося літнім дощем. Ми повинні очистити не тільки наші вулиці, а й душі, свої внутрішні храми. А ще — оновити суто людське ставлення до наших проблем. Сьогодні в Україні війна, гинуть люди. Та, разом з тим, ми прагнемо жити не в пітьмі, а у світлі дня. Тому дуже приємно, що Дні «Дня» розпочалися в Миколаєві. Я знаю, що вони подарують нашим людям більше надії, віри в себе і свою державу. На виставці мені особисто дуже болюча тема Майдану. Там було багато миколаївців. Ми теж надзвичайно складно утримували протистояння у своєму місті: з міліцією, владою, а потім — і з сепаратистами. Між нами було багато перепон: ідеологічні, політичні, релігійні. Але нині я відчуваю консолідацію, порозуміння. Українці — сильні. Якраз це й демонструють правдиві сюжети на фотографіях. Я зичу великих успіхів колективу газети «День» і особисто Ларисі Івшиній. Вона робить неоціненну справу не тільки для нас, а й для всієї країни, для майбутніх поколінь.

«ДУЖЕ РІЗНА Й ВОДНОЧАС ЄДИНА КРАЇНА»

Гості фотовиставки, серед яких чимало освітян, бізнесменів, митців, зазначають розмаїття тем, представлених в експозиції. На запитання: «Що ви побачили на фотографіях?» люди задумуються, а потім просто видають — «Усе!». Буденна радість життя, чудова природа, яскраві особистості, патріотизм, тривога... Передати враження словами іноді буває складно. Ось що кажуть миколаївці про перші Дні «Дня» в їхньому місті.

КНИЖКИ З «БІБЛІОТЕКИ «ДНЯ» МАЛИ В МИКОЛАЄВІ ПОПИТ. ЦЕ НАДИХАЄ, АДЖЕ, ЯК ЗАУВАЖИЛА НА ВІДКРИТТІ ФОТОВИСТАВКИ ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР «ДНЯ» ЛАРИСА ІВШИНА, «НАШІ СУСІДИ ВКЛАДАЮТЬ МІЛЬЯРДНІ ІНВЕСТИЦІЇ В ТЕ, ЩОБ «ПРОМИТИ» МІЗКИ, А МИ ПОВИННІ БАГАТО РОБИТИ, ЩОБ ХОЧ СВОЮ ПРАВДУ ДОНЕСТИ»

— На фотографіях побачив дуже різну й водночас єдину країну. Я читаю вашу газету, особливу увагу завжди звертаю на ілюстрації. Бачу, що на виставці чимало неопублікованих у пресі робіт, які спеціально зібрано для такої яскравої експозиції, їх ніде більше не побачиш. Цим і приваблює Фотоконкурс «Дня», — каже спеціаліст із реклами Павло ДЕМЕНСЬКИЙ. — Роботи зроблено не вчора, але вони абсолютно актуальні. Подивіться, тут солдати, міліціонери, політики, протести. Любителям фотографії тут є чого повчитися. Журналісти знімають жорсткіше, ніж фотохудожники. Тут треба знайти не композицію, а погляд, емоцію. Так от ця виставка — суцільний вибух емоцій.

— Ми щороку слідкуємо за фотоконкурсом «Дня», наші фотографи теж беруть в ньому участь. Я рада нарешті бачити ці чудові роботи в Миколаєві, — зазначає голова правління миколаївської організації Національної спілки фотохудожників України Любов САВЕЛЬЄВА. — Фотографії — це документи часу. На цій виставці ми побачили зріз українського життя останніх років. Ми побачили Україну радісну, яскраву, відкриту, без прикрас. У кожному фото — особливий сюжет, іноді дивовижний, іноді до щему простий, але вдало підмічений. Неможливо пройти повз світлини з Майдану. Спогади про нього — занадто живі та «свіжі», а тому особливо тривожать. Переглянувши фото, думаєш, як багато ми ще не знаємо самі про себе, скільки світлих куточків ще не відкрили. І неодмінно хочеться подорожувати, їхати до тих яскравих пейзажів і усміхнених людей. Їхати разом з фотокамерою. Виставка вражає образами і різними станами, в яких ми бачимо нашу країну. Постає дуже інтригуюче запитання: а яким же ми побачимо «День-2014»?

ВІДВІДУВАЧІ ФОТОВИСТАВКИ РОЗПОВІДАЮТЬ, ЩО НАЙБІЛЬШ БОЛІСНИМИ ДЛЯ НИХ Є КАДРИ З МАЙДАНУ, АЛЕ, ПОПРИ ВСЕ, ВИСТАВКА ДОДАЄ ОПТИМІЗМУ І НАДИХАЄ. А ЦЕ — НАЙВАЖЛИВІШЕ У НИНІШНІЙ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

— Нам не вистачало «свіжого» повітря. Своїм візитом газета «День» створила в Миколаєві справжнє диво творчості й розумного спілкування, — зауважив директор Миколаївського коледжу преси та телебачення Гліб ГОЛОВЧЕНКО. — Важливо, що цій події активно сприяли обласна та міська влада, а також меценати. Без друзів велику справу робити неможливо. Я дякую кожному авторові, читачеві й глядачеві, який робив усе можливе, щоб ми зібралися в чудовій залі музею «Старофлотські казарми». Виставка стала культурним та емоційним перезавантаженням міста. Я хотів би пригадати нашого колишнього міського голову Володимира Чайку. Він мріяв про цю фотовиставку в Миколаєві й саме в цьому музеї. Гадаю, він зараз з нами і радіє, що мрія збулася. Ми показуємо, що, будучи єдиними, можна зробити чимало чудових речей. Таких — як Дні «Дня» в Миколаєві.

— Образотворче мистецтво має давні коріння. Але зазвичай історію ми вчимо по життєписам правителів: фараонів, царів, імператорів. Хвилювання і біди звичайного народу цікавили небагатьох. На цій фотовиставці, разом зі знаковими політиками, якраз зображено простих людей у прекрасних, як на мене, образах. Труд, печаль, хвороба, радість сонцю, життю, відвага, незламність — такі асоціації викликає експозиція, — ділиться враженнями історик Сергій СТУЖУК. — Взагалі, сьогодні небагато приводів для радості. Тому ці роботи необхідно побачити якомога більшій кількості людей. Крім того, хочеться відзначити багатогранність фото. Це потужні емоції, пов’язані з війною, яку ми переживаємо, політичні моменти, історія. Ми бачимо не просто Україну, а світ очима українців, адже на виставці є екзотичні знімки, наприклад, — з Індії. У цій різноманітності важко обрати найкращу світлину. Маю кілька варіантів, але впевнений, що не прогадаю з жодною, адже всі роботи справді достойні.

«У КОЖНОМУ ФОТО — ОСОБЛИВИЙ СЮЖЕТ, ІНОДІ ДИВОВИЖНИЙ, ІНОДІ ДО ЩЕМУ ПРОСТИЙ, АЛЕ ВДАЛО ПІДМІЧЕНИЙ»

— Мене найбільше вразила серія фото із Євромайдану. Протягом зими ми переживали за цих людей біля телевізорів, виходили на площі своїх міст у підтримку Києва. Зафіксовано такі моменти, які розкривають душу. Видно, що роботи високої художньої майстерності, — каже бібліотекарка Миколаївської ЗОШ № 57 Наталя ГРІНЬКО. — Також відзначу роботи з розділу «Світ очима дітей». Добре, що «День» дає можливість показати свої сили і юним талантам, адже в перспективі — це нові майстри. Окремо відзначу портрети. На них ми бачимо харизматичних людей: відомих і невідомих. Але емоції на їхніх обличчях говорять про непересічні події в житті. Якщо подумати, такі емоції багато з нас теж переживають: весілля, спортивні перемоги, щира радість від допомоги ближньому... Про виставку обов’язково розкажу колегам і рідним.

«ЦІ ФОТОГРАФІЇ МОЖНА ДИВИТИСЯ НЕ ОДИН ДЕНЬ, А ПОТІМ ЩЕ Й РАДИТИ ДРУЗЯМ ВІДВІДАТИ ФОТОВИСТАВКУ»

На відкритті фотовиставки майже 50 шкіл, ліцеїв і бібліотек отримали подарунки від партнерів «Дня» у Миколаєві. Це — книжкові набори з «Бібліотеки «Дня», які, сподіваємося, долучать сотні нових особистостей до інтелектуальних сил України. До речі, книжки поїдуть не лише у Миколаївщину, а й у Херсонську, Хмельницьку, Житомирську та інші області. До цієї корисної справи активно долучився Фонд сприяння ініціативам газети «День» (президент Фонду Микола Гриценко) у співпраці з головою обласної ради Тарасом Кременем, компанією «Нібулон», Українським союзом промисловців і підприємців.

— «Нібулон» та газету «День» об’єднують такі риси, як патріотизм, українськість і європейський вектор розвитку. Коли нам запропонували долучитися до акції з подарунку книжок, ми зробили це залюбки. Ця література якраз і допоможе виховати патріотизм у тих учнів, які її читатимуть», — зазначила начальник інформаційно-організаційного відділу компанії «Нібулон» Алла ЮРЧУК.

Експозиція у краєзнавчому музею «Старофлотські казарми» не відбулася б без чіткої позиції керівництва закладу. Як розповів директор музею Володимир Михайлов, вивчивши пропозицію «Дня», він одразу прийняв позитивне рішення. До слова, така масштабна подія, як виставка кращих робіт Міжнародного фотоконкурсу, — перша в залах «Старофлотських казарм» після реконструкції.

— Дуже приємно, що для експонування цих чудових світлин газета «День» вибрала Миколаїв і зокрема наш музей. Я переглянув усю виставку і можу сказати, що таких різних емоцій давно не відчував. Політика, життя, спорт, природа, люди — все це у різних барвах і відтінках вихопили об’єктиви майстрів. Уявляю, як складно було вибирати кращих. Роботи сприймаються ненав’язливо, не обтяжують похмурими емоціями, а навпаки — надихають, заряджають. Хоча є й такі фото, на які неможливо дивитися без болю. Це деякі знімки з дітьми, людьми з обмеженими можливостями чи з мудрими очима наших бабусь і дідусів, — розповідає директор Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» Володимир МИХАЙЛОВ. — Я думаю, що ці фотографії можна дивитися не один день, а потім ще більше обговорювати і радити відвідати фотовиставку друзям. Чудово, що виставка триватиме майже до кінця липня. У миколаївців є хороша нагода побувати тут самим і обов’язково привести гостей, туристів. Судячи з відкриття, на яке прийшло дуже багато людей, я сподіваюся, що й надалі виставка матиме значний успіх у городян.

«ХТО ЗМІГ ВЧАСНО ВЗЯТИ ЦЮ ІСТОРИЧНУ ПРАВДУ, ТОЙ ЗМІГ КРАЩЕ ЗАХИСТИТИСЯ»

Після відкриття фотовиставки у прямому ефірі телеканалів ТАК-ТV та Миколаївської ОДТРК відбувся круглий стіл на тему «Інтелектуальна єдність Півдня з країною». У ньому взяли участь керівники області, науковці, журналісти. До розмови долучалися представники з Одеси і Херсона. Присутні говорили про відкриття фотовиставки, «Бібліотеку «Дня», інформаційний клімат в Україні, відповідальність ЗМІ, настрої жителів півдня у час непростих випробувань та необхідність діалогу між регіонами. Такі серйозні теми не вперше порушують у студії ТАК-ТV. Це видно із сюжетів про буремні події революції взимку і боротьбу з сепаратистами, яку вели миколаївці. Тому чітка проукраїнська позиція, яку нині демонструє фактично прифронтовий регіон, — перемога зокрема й місцевих ЗМІ. Пропонуємо читачам «екстракти» з інтелектуальної бесіди в Миколаєві.

Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День»:

— Мені дуже приємно, що фотовиставку нарешті відкрито у «Старофлотських казармах». Як виявилося, це — перша велика акція в музеї після реставрації. Я бачу в цьому хороший, обнадійливий знак. Хочеться, щоб люди прийшли подивитися виставку, і це було гарним приводом зустрітися з друзями. Традиційно Фотовиставка «Дня» є каталізатором інтелектуального середовища в місті. Наша газета має багато вимірів. Один із них — «Бібліотека «Дня». Якось я назвала її додатком до українського паспорта. Про останні серії «Бронебійна публіцистика» і «Підривна література» мені говорили: чи не занадто мілітарні назви? Та, як виявилось, це реальні «бронежилети». Всі, хто зміг вчасно взяти цю історичну правду, цю повноту розуміння своєї країни, її колосальні сили — той і зміг краще захиститися. Я відношу до цього і всю Миколаївщину. Адже попередня робота інтелігенції і просто розумних людей у критичний момент спрацювала. І виявились захисні сили краю, який, сподіваюся, і надалі буде дивувати всіх волелюбністю, правильною генетичною масою культурних людей. Це не є забаганка. Наші сусіди вкладають мільярдні інвестиції в те, щоб «засмітити» мізки. А ми повинні багато робити, аби донести свою правду. Для цього потрібні зусилля... Ми вивалилися з пострадянського простору травмованою країною. Нам потрібно було переключити «рубильник», набратися потенціалу, який залишили інтелектуали-попередники. Цього майже ніхто не робив. Гуманітарна, як і інформаційна, політика тривалий час в країні не існувала. Тому ми маємо створювати адептів розумного простору, і південь — засяє.

Сьогодні нам складно, бо політики погано робили свою роботу. 1991 року українці чітко заявили на референдумі, що хочуть жити в незалежній державі. Потім усі президенти різною мірою втрачали цей кредит довіри. Суспільство має бути вимогливим. І журналісти особливо повинні до цього докластися. Щоб не було такого, коли люди, проти яких стояв перший Майдан, знову з’явилися на арені. Звичка до правди, прямі ефіри, вимоглива атмосфера, навчання громадян бути громадянами, правовий всеобуч — і тоді ніхто не ризикне прийти знову, бо знатиме, що йому прямо скажуть: іди, ти вже своє зробив, не заважай країні створювати інше життя, за яке боролися і гинули на другому Майдані... У мене таке відчуття, що країні багато треба проговорити. У нас чимало покинутих тем. Я хочу, щоб, поєднуючи європейську інтеграцію, ми не забували про інтеграцію внутрішньоукраїнську. Ми повинні добре відчувати, чим живе Тернопіль, Луганськ, Миколаїв, Херсон, Луцьк... Це має бути на рівні громад, на рівні сенсів.

«МИ ЄДИНІ У ПРАГНЕННІ ДО МИРУ»

Тарас КРЕМІНЬ, голова Миколаївської обласної ради:

— Передусім хочу подякувати Ларисі Олексіївні за те, що фотовиставка прибула до Миколаєва. У нинішніх надзвичайно непростих умовах я назвав би газету «День» фронтовою бригадою, яка вчить нас не забувати про свої душі, яка разом із глибоким аналізом сьогодення вчить пам’ятати про ті речі, які залишаться після війни. Війна скінчиться. Але вічним лишиться культура. Надзвичайно складним є шлях правди. І той прорив на південь, який ми здійснюємо за допомогою фотовиставки, круглого столу, презентації чудової літератури, допомагає знайти приховані ресурси, які повинні нас об’єднати і зробити сильними.

Сьогодні якось говорили про секрет миколаївців. Наш регіон дуже розмаїтий. Хтось більше хоче в Європу, хтось менше, ми говоримо російською та українською, іншими мовами. Але ми єдині у прагненні до миру. Ми стомилися від конфліктів. Наразі — унікальна можливість говорити з широкою аудиторією. Я вірю, що наші телеканали будуть і надалі чесними з глядачами, подаватимуть правдиві новини, відверто говоритимуть із владою. Це надзвичайно важливо в умовах інформаційної війни, що ведуть проти України... Якби раніше політики частіше виходили на майдани, відверто говорили з журналістами, а не арештовували їх, то, може, й ситуація була б зовсім інакшою. Відірваність політиків від реалій призводить до трагедій. Зрештою, загрозу ми не нейтралізували. У нас є Донецьк, Луганськ, Крим... Але такі круглі столи — продовження загальнонаціонального діалогу, який ми повинні підкріплювати реальними справами. Сьогодні люди вимагають жорсткіших дій від влади. Може, справедливо. Але передусім ми повинні врятувати мирних людей, які стали заручниками ситуації. Важливо, щоб країна не втратила того, що здобувала протягом останніх років.

«МИ МАЛО БАЧИМО УКРАЇНУ НА ФОТО»

Олександр ПРИЛИПКО, журналіст, письменник, автор «Дня», Одеса:

— Вітаю Ларису Олексіївну з чудовою виставкою. Кілька разів у студії лунало словосполучення «культурне середовище». Так-от, фотомистецтво займає важливу складову цього середовища. Разом з тим ми мало бачимо Україну на фото. Якось я зайшов в Інтернет подивитися знімки з прекрасного невеликого міста на Миколаївщині — Нова Одеса. Знайшов усього кілька фото. Але на них немає життя людей — головної теми всіх фотовиставок у світі. Мені дуже приємно, що в «Дні», газеті, яку я добре знаю і відчуваю, є традиція аргументувати свою позицію прекрасними фоторепортажами. Я запрошую всіх миколаївців відвідати фотовиставку, де представлено розмаїте українське життя.

«ВСЕ ЦЕ РОБИТЬ НАС УВАЖНИМИ ДО ІНШОЇ ДУМКИ, МИ НАВЧИЛИСЯ ЧУТИ»

Ілля СТАРИКОВ, доктор педагогічних наук, професор факультету психології Миколаївського державного університету ім. В. Сухомлинського:

— За останній час відбулося багато помітних змін. Нещодавно ми говорили, що психологічний клімат на Миколаївщині відрізняється від сусідніх регіонів, не кажучи про схід. Чому? На мою думку, є чіткі фактори. Передусім — це формат подібних прес-клубів, під час яких зустрічаються люди різних політичних партій, ідеологій, люди, які розмовляють і російською, і українською. Сюди належать також систематичні зустрічі в бібліотеках. Це й наші обласні журнали «Соборність», «Миколаїв літературний»... Все це і робить нас уважними до іншої думки, ми навчилися чути.

«День» привіз до нас чудову літературу. В обмін я дарую Ларисі Олексіївні збірку оповідань. З нею пов’язана цікава історія. Більшість творів у ній — російською мовою. Якось дзвонить мені читач із Тореза і каже: я прочитав, мені сподобалось, чи ви не проти, якщо я перекладу твори українською та видам? Я сказав, що пишатимуся цим. І книжку видали, де б ви думали — в Донецьку! Як на мене, такий підхід до літератури має переважати в державі. Тоді й інформаційний клімат буде спокійніший.

Л.І.: — Дякую. Ця фантастична історія — про іміджі регіонів. Якщо сказати — місто Торез. Що ми про нього знаємо? А якщо ми чули цю людську історію, подумаєш: там живуть люди, які лише за фактом, що їм сподобалася книжка, мають таку розкіш перекласти й видати її українською мовою.

«ЦЕ ПІДНІМАЛО ПЛАНКУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ І ВЗАЄМОДОВІРИ»

Людмила САВКОВА, виконавчий директор Миколаївського прес-клубу:

— Мені дуже приємно вітати Дні «Дня» в Миколаєві. Збулася наша і ваша мрія про те, що виставка відкрилася в одній із кращих зал міста. Ще півроку тому ми зустрічалися тут і говорили про національну ідею, про те, що ЗМІ можуть багато що змінити. Весь цей час ми намагалися об’єднати зусилля громадськості, журналістів, політиків. Протягом попередніх місяців у нашому ефірі обговорювалися серйозні теми. Низка засідань прес-клубу йшла під заголовком «Діалог замість крові». І коли ти називаєш речі своїми іменами, дивишся співрозмовникові у вічі й коли знаєш, що тебе дивляться тисячі людей, які завтра можуть запитати тебе про щось на вулиці, — це було надзвичайно необхідно на той час. Це піднімало планку відповідальності і взаємодовіри. Тому я вдячна коледжу преси і телебачення, який проводив ці ефіри. Щодо особливостей нашого міста, то я відзначу толерантність і бажання знайти спільну мову. Це не завжди виходить, але ми вчимося.

«МИ ПОВИННІ НАЗИВАТИ РЕЧІ СВОЇМИ ІМЕНАМИ»

Ярослав ІНДІКОВ, директор Миколаївської ОДТРК:

— Ми часто плутаємо толерантність і релятивізм. Згадуючи в сюжетах попередні діалоги у прес-клубі, у мене зводить щелепи. Ми бачимо, як комуніст Пучков говорить правильні речі про мир. А потім сидить під парканом військової частини і розповідає, як не можна воювати проти братів-росіян. Це стосується й інших «діячів». У них руки — по плечі в крові. Вони особисто брали участь у нещодавніх протистояннях на боці сепаратистів. І лише через те, що у миколаївців одразу урвався терпець — їх зачистили. Ми повинні називати речі своїми іменами. Щоб за толерантністю і діалогом не приховувались ті, з ким діалог неможливо вести в принципі. Адже в умовах війни нікому й на думку не має спадати виходити на вулиці й махати прапором окупанта. За останній час я особливо відчув себе українцем. Без пафосу. Хвилі Майдану розкотилися по всій країні, люди відчули себе об’єднаними метою і гордістю, що вони причетні до чогось великого. Це — великий крок уперед.

«ЕКЗАМЕН НА ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ЗМІ ЩЕ НЕ ЗАКІНЧИВСЯ»

В’ячеслав ГОЛОВЧЕНКО, голова опікунської ради Коледжу преси й ТБ:

— Хотів би зупинитися на відповідальності колег-журналістів за все, що відбувається довкола. На жаль, ми часто працюємо ретрансляторами чуток. Свіжий приклад — ситуація з сіллю. Ніхто навіть не пробує перевіряти інформацію, яку вкидають пропагандисти. Екзамен на професіоналізм ЗМІ ще не закінчився. Гламурною журналістикою займатися веселіше, але я переконаний, що ми повинні працювати над журналістикою фактів і смислів. Тоді суспільство буде вдячне нам і на основі фактів прийматиме більш виважені рішення.

P.S. Нагадаємо нашим читачам, що фотовиставка «Дня» в Миколаївському краєзнавчому музеї «Старофлотські казарми» триватиме до 20 липня. У музеї ви можете передплатити «День» і придбати книжки з нашої «Бібліотеки» за редакційною ціною. А ще — проголосувати за краще, на ваш погляд, фото.